Уряд Південної Кореї планує інвестувати майже 100 мільйонів доларів у ядерну енергетику. Зокрема, Південна Корея повертається до будівництва енергоблоків 3 і 4 АЕС Shin-Hanul. Його обіцяють відновити до 2024 року, аби збільшити частку атомної енергетики в енергетичному балансі Південної Кореї з 27% до 30% до 2030 року. Нагадаємо, що роботи на двох реакторах APR-1400 були призупинені в 2017 році через те, що тодішній президент Мун Чже Ін надавав перевагу відновлюваним джерелам енергії і природному газу. Його політика полягала в тому, щоб вивести з експлуатації 24 комерційні реактори країни і утриматися від будівництва нових. Будівництво перших двох енергоблоків також загальмувалося, але було відновлено після зміни влади. І перший енергоблок АЕС Shin-Hanul було добудовано та підключено до мережі 9 червня цього року.

Раніше уряд Південної Кореї заявляв, що планує витратити 320 мільйонів доларів з 2023 по 2028 рік на розробку малих модульних реакторів (потужність до 300 МВт). Наразі проєкт міністерства науки щодо розробки інноваційного SMR пройшов етап попереднього техніко-економічного обґрунтування.

Технологія APR-1400 – це та сама технологія, яку Південна Корея успішно експортувала для чотириблокової атомної електростанції Barakah в Об’єднаних Арабських Еміратах. Представники нового уряду вже зустрічалися з офіційними особами Чехії та Польщі, щоб обговорити можливе будівництво нових реакторів за технологією APR-1400. А цього року уряд збирається створити цільові групи в 10-15 посольствах, щоб допомогти державним атомним компаніям отримати контракти за кордоном. Передбачається, що оперативні групи будуть розташовані в Чехії, Польщі, Саудівській Аравії, Великобританії, Нідерландах, Південній Африці та Словенії. Загалом до 2030 року уряд сподівається експортувати APR-1400.

Напевно, найближчий конкурс їх очікує у Польщі, де за будівництво першої АЕС в Польщі змагатимуться 3 компанії - французька EDF, американська Westinghouse та південнокорейська KHNP.  Французи пропонують звести від 4 до 6 реакторів EPR потужністю 1650 МВт. Вартість інвестицій у 4 блоки - щонайменше €33 млрд.  Корейці пропонують побудувати 6 блоків з реакторами APR1400 із залученням фінансування від Korea Export-Import Bank та Korea Trade Insurance Corporation. Американці пропонують будівництво 2-х АЕС, на кожній по 3 реактора AP-1000.

Ці пропозиції польський уряд розглядатиме до кінця року. А перший реактор планується ввести в експлуатацію в 2033 році.

Це про великі реактори. Тепер новини щодо SMR. Минулого тижня британська компанія-розробник реакторів Rolls-Royce SMR оголосила список з шести потенційних місць для своєї першої невеликої заводу з виробництва модульних реакторів. Згідно з повідомленням компанії, завод — найбільший і найскладніший із трьох подібних об’єктів, передбачених компанією — виготовлятиме корпуси реакторів SMR. Rolls-Royce SMR очікує, що перший завод матиме площу приблизно 23 тисячі квадратних метрів і коштуватиме від 119 до 237 мільйонів доларів.

Тим часом Китайська національна ядерна корпорація CNNC на АЕС у Чанцзяні встановила верхню частину сталевої захисної оболонки китайського демонстраційного проекту SMR ACP100 (Linglong One). Причому встановила вона її ​на 70 днів раніше запланованого терміну. У CNNС повідомили, що в процесі будівництва найскладнішим було встановити рейкову балку на верхньому циліндрі сталевої захисної оболонки. Кільцеву рейкову балку було розділено на 12 частин загальною вагою понад 120 тонн, що вимагало високої точності та було важко зварювати. Нагадаємо, проект офіційно стартував у липні 2021 року, запланований загальний термін будівництва 58 місяців. Для реалізації проекту в Чанцзяні задіяно три компанії: дочірня компанія CNNC China National Nuclear Power як власник і оператор; Інститут ядерної енергії Китаю (NPIC) – проектувальник реактора та China Nuclear Power Engineering Group, яка відповідає за будівництво станції. Корпус реактора для демонстраційної установки поставить компанія Shanghai Boiler Works Limited, парогенератори – дочірня компанія CNNC, а інші внутрішні пристрої реактора – корпорація Dongfang Electric. Проєкт розроблено на основі PWR ACP1000 (Hualong One).

І насамкінець про те, що цікаво для України – світовий досвід з поводження з ВЯП. Комісія з ядерного регулювання США опублікувала свою остаточну заяву про вплив на навколишнє середовище для запропонованого Holtec International консолідованого тимчасового сховища (CISF) HI-STORE для відпрацьованого ядерного палива на південному сході Нью-Мехіко. На підставі екологічної перевірки персонал NRC рекомендує видати ліцензію.

Ви думаєте місцеві жителі у розпачі так, як ми бачили в Україні під час прийняття рішень про будівництво ЦСВЯП ще у 2006-2009 рр? Звісно, ні. «Наша спільнота задоволена тим, що NRC підтвердив, опублікувавши заяву про вплив на навколишнє середовище, що проект HI-STORE CISF є безпечним проектом, який не матиме негативних наслідків для нашого існуючого бізнесу чи громадськості», — сказав Сем Кобб, мер міста де буде розташовано сховище. «Ми з нетерпінням чекаємо на співпрацю з Holtec, оскільки вона просувається вперед в отриманні ліцензії NRC на консолідоване тимчасове сховище та позитивні економічні вигоди, які це принесе нашому регіону», додав він. Втім, скоріше за все, тут спрацювали лише свідомість громадян та небажання піддаватися на маніпуляції, але і авторитет Регулятора.

До речі, про радіоактивні відходи, не про ВЯП. Ключова подія тижня теж відбулася в Америці. Компанія Tularosa Basin Range Services (TBRS), розташована в Рестоні, штат Вірджинія, під егідою Bechtel National, уклала 10-річний контракт на управління та експлуатацію експериментального заводу із ізоляції відходів (WIPP) на 3 мільярди доларів з Управлінням навколишнім середовищем Департаменту енергетики США. Розташоване поблизу Карлсбада, теж штат Нью-Мехіко, WIPP є геологічним сховищем трансуранових відходів оборонного виробництва Міністерства енергетики.