У Комітеті Верховної Ради з питань енергетики та ЖКП 9 жовтня презентували проєкт закону, який створює правові засади для розгортання малих модульних реакторів (ММР) в Україні. Ідеться про зняття ключових бар’єрів для приватних інвестицій, спрощення підготовчих процедур і можливість переобладнати майданчики вугільних ТЕС під АЕС з малими модульними реакторами. Презентацію провів голова підкомітету з питань ядерної енергетики та безпеки Анатолій Костюх; участь узяли Міненерго, ДІЯРУ, НКРЕКП, «Енергоатом», «Укренерго», представники посольств США, Великої Британії та ЄК, а також бізнесові та профільні асоціації.

По-перше, пропонується оновити модель оператора ядерної установки: власники приватних ММР зможуть обирати експлуатуючу організацію серед ліцензованих гравців (замість нинішньої практики призначення операторів Кабміном для всіх об’єктів), водночас для державних ядерних об’єктів оператор і надалі визначатиметься урядом. Ліцензування діяльності оператора залишається обов’язковим.

По-друге, спрощуються передпроєктні процедури: скасовується ліцензування девелопменту (пошук і первинне ТЕО майданчиків), знімається вимога подавати на затвердження три альтернативні ділянки, а також прибирається зайва бюрократія при перепрофілюванні ТЕС/ТЕЦ під ММР (не потрібно повторно вводити в експлуатацію «успадковані» об’єкти на дільниці).

По-третє, законопроєкт пропонує врегулювати право приватної власності на ядерне паливо для ММР, що є критичною умовою для залучення банківського фінансування проєктів; при цьому державна монополія на управління радіоактивними відходами та сховищами зберігається без змін. У підсумку інвестор отримує актив, який можна фінансувати, а держава – контроль над безпекою «ядерного хвоста».

Аргументація законодавців спирається на дефіцит маневрових і базових потужностей після руйнувань енергетичної інфраструктури та старіння теплової генерації. Комітет прямо вказує на можливість точкового розміщення ММР на місці пошкоджених ТЕС/ТЕЦ, поблизу енергоємних виробництв і навіть як «якір» для дата-центрів, що шукають чисте безперервне живлення. Підходи заявлено як узгоджені з принципами МАГАТЕ щодо гнучких, ризик-орієнтованих та технологічно інклюзивних режимів ліцензування ММР.

Відтак документ пропонує фактичне зняття державної монополії на комерційні ММР, спрощення процедур будівництва та можливість приватного володіння паливом, зберігаючи державний контроль над відходами. У слайдах Комітету наведені орієнтовні капвкладення: $6-12 тис. за кВт для нових ММР і $2-3 тис. за кВт для переобладнання вугільних майданчиків.

Паралельно Міненерго повідомляє про опрацювання з американськими партнерами двох напрямів застосування ММР – проєкт Phoenix (заміщення вугільних блоків на ТЕС) та «Гефест» (дефосилізація металургії), а також про створення міжвідомчої робочої групи для аналізу міжнародного досвіду й ризиків. Це накладається на ранішні цілі зі сторони державних компаній щодо можливих пілотів у другій половині десятиріччя.

За оцінкою учасників ринку, ключовими вузлами дискусії стануть модель відповідальності оператора та власника, вимоги до страхування і фінгарантій, а також синхронізація з правилами ДІЯРУ й НКРЕКП для підключення ММР до мережі та участі в ринку електроенергії. На рівні політики в уряді й парламенті підкреслюють, що ММР не підміняють великі блоки, а доповнюють портфель – від заміщення вугілля до теплопостачання міст і забезпечення ІТ-інфраструктури.

Нагадаємо, проєкт Phoenix – це ініціатива Держдепартаменту США в межах програми FIRST, яка допомагає країнам переводити вугільні електростанції на малі модульні реактори: фінансує попередній відбір майданчиків, ТЕО, стратегії інтеграції в мережу та перепідготовку персоналу. Спецпосланець США Джон Керрі анонсував Phoenix на COP27, у 2023-му першими учасниками стали Чехія, Польща й Словаччина (згодом – Словенія).

Україна долучена окремим треком: на COP29 у листопаді 2024 року США та Україна оголосили партнерство саме щодо проєкту Phoenix. Пакет робіт включає системний відбір і обґрунтування майданчиків і ТЕО для конверсії ТЕС під SMR, план інтеграції до ОЕС, консультативну підтримку. До інженерної частини залучені Sargent & Lundy та EPRI за грантами Держдепу.