Про стратегію відновлення енергетичних підприємств варто думати не лише тому, що станом на сьогодні росія пошкодила 40% теплової генерації та 50% обладнання системи розподілу, а й через міжнародні зобов'язання щодо скорочення викидів парникових газів. Це ще одна призма, через котру потрібно аналізувати майбутні рішення в енергетиці.

Стратегія відновлення енергетичної інфраструктури не повинна бути копією попереднього документа. Вона повинна містити не лише фінансові-економічні та технічні показники спорудження нових електростанцій чи ремонту пошкоджених, а й бути концептуально новим, розробленим з урахуванням досвіду війни документом.

Крім того, потрібно пам’ятати про те, що структура споживання в Україні також змінилася. Вже немає великої кількості енергоємних виробництв. Їх зруйнувала росія. Значно пошкоджена об’єднана енергосистема. І якщо раніше ми пишалися високим рівнем електрифікації країни, то тепер більшість розподільчих мереж або дуже сильно пошкоджені, або повністю знищені. Тому продовжувати слідувати радянському принципу “великі генеруючі потужності для великих заводів” немає жодного сенсу. Енергетиці потрібні нові, але не прості рішення.

Енергетична галузь і спалювання викопних видів палива спричиняє 67% викидів парникових газів. А отже, шляхом заміни ТЕС, що працюють на вугіллі, іншими більш екологічними та інноваційними технологіями, можна досягти значного успіху у скороченні викидів парникових газів та поставлених Україною цілей. Малі модульні реактори (ММР) та їхнє поєднання з об’єктами генерації з відновлюваних джерел забезпечать потреби регіону в електроенергії та постачанні тепла без додаткового навантаження на довкілля.

Майданчики ТЕС вже мають низку готових рішень для переобладнання їх для спорудження малих модульних реакторів. Зокрема, це наявність розподільчого обладнання, власне земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням, доступ до водойм та систем зберігання води, які необхідні для охолодження, а також залізничного та автомобільного зв’язків, які дозволять зберегти логістичні ланцюги поставок палива. Також на ТЕС є низка інших систем та будівель, які можна перепрофілювати. Це системи стисненого повітря, хімічні склади, система зберігання технічних газів, системи очищення стічних вод, мобільне підйомне обладнання, адміністративні будівлі тощо. Крім того, на ТЕС вже є кваліфіковані кадри. Звісно ж, їх потрібно буде довчити. Але збереження людського потенціалу та робочих місць відіграє важливу суспільну роль, зменшить соціальну напругу у регіоні та підтримуватиме розвиток громад.

 Тож переобладнання майданчиків ТЕС для спорудження ММР дозволить скоротити капіталовкладення та знизить вартість проєкту будівництва атомних електростанцій.

Таким чином, перепрофілювання вугільних електростанцій на ММР сприятиме продовженню виробництва електроенергії для регіональних та локальних потреб. Більше того, ММР можна використовувати і для виробництва тепла, що також актуально для великих і середніх міст.

Проте, не усе можна перепрофілювати чи адаптувати. Важливими завданнями будуть дезактивація майданчика ТЕС, оцінка його з точки зору розміщення атомної електростанції, проведення оцінки впливу ММР на навколишнє середовище, організація фінансових пільг та компенсацій місцевому населенню, розробка або доопрацювання планів аварійної готовності та реагування. Проведення усіх необхідних процедур щодо врахування думки громадськості – це обов'язкова умова, яку необхідно виконувати, адже Україна є Стороною Орхуської конвенції та Конвенції Еспо. Перелічені заходи потрібно проводити у будь-якому випадку, хоч для нового майданчика, хоч для майданчика ТЕС.

Вже є практичні зрушення щодо перепрофілювання вугільних ТЕС на ММР. Першопрохідцями є Румунія та США. Ще в травні минулого року державна атомна енергетична корпорація Румунії SN Nuclearelectrica оголосила, що вугільна електростанція в Дойчешті стане першою в країні локацією для встановлення ММР. У рамках плану розміщення ММР на майданчиках ТЕС компанія вже провела інженерні дослідження, технічний огляд, ліцензування та виконала усі дозвільні процедури.

У США електроенергетична компанія PacifiCorp планує скоротити свій вугільний парк на дві третини до 2030 року та замінити частину вугільних електростанцій атомними. Після проведення відповідних досліджень та оцінки чотирьох майданчиків було обрано місце поблизу вугільної електростанції Нотон, яку виведуть із експлуатації у 2025 році. Цей майданчик визначено кращим для ММР на швидких нейтронах з натрієвим охолодженням і накопичувачем енергії на основі сольового плаву.

Можливо, і Україні варто рухатись шляхом перепрофілювання ТЕС на ММР? Оскільки вугільних електростанцій у нас чимало, війна принесла значні руйнації для Об’єднаної енергосистеми, Україна має міжнародні зобов’язання щодо скорочення викидів парникових газів, є власні стратегії і плани щодо зниження вуглецевого сліду. Виглядає, що є воля та наміри у деяких енергогенеруючих компаній до розвитку ММР. Залишається діло за малим - прийняти відповідні рішення на державному рівні та розробити стратегію відновлення енергетичної системи, зробивши останню сучасною, гнучкою, безпечною та більш надійною.