Перше ж місце серед позитивних новин взяла інформація ČEZ Group про те, що Škoda JS разом з пакетом акцій ÚJV Řež повертаються у власність Чехії. Детально про це ІнфоАтом писав у вчорашній статті «Škoda JS та ÚJV Řež повертаються у власність чехів. На будівельному майданчику Хмельницької АЕС теж може зазвучати чеська мова». Цікаво, що росіяни коментують цю новину обережно, вважаючи це найбільшою втратою російського атома після відмови Фінляндії добудовувати АЕС Ханхіківі 1 із російським проєктом Fennovoima.

Також відносно позитивна новина надійшла від Ради CERN, яка на засіданні 17 червня заявила про намір розірвати угоди про співпрацю з росією та білоруссю. Відносно, оскільки є й ложка дьогтю: такий розрив угод якщо і відбудеться, то лише у 2024 році, коли спливе термін діючих угод. Втім, співпраця і так припинена. 25 березня Рада CERN прийняла розширене рішення щодо призупинення співробітництва із вченими та науковими інститутами росії та білорусі. У тому числі і з міжнародним міжурядовим науковим центром Об’єднаний інститут ядерних досліджень (ОІЯД), засновниками якого є 18 держав-членів, у тому числі і Україна, і який знаходиться у російському місті Дубна.  

На засіданні Президії НАН України 30 березня Національна академія наук України розірвала угоди про науково-технічне співробітництво з російською академією наук, сибірським відділенням РАН, московським державним університетом ім.М.В.Ломоносова, московським фізико-технічним інститутом. Окремо Президія НАНУ розглянула питання щодо участі Національної академії наук України у діяльності ОІЯД. З огляду на те, що керівництво ОІЯД не висловило ні засудження війни, ні закликів зупинити насильство, припинити бомбардування мирних міст та руйнування цивільної, зокрема наукової, інфраструктури, ані слів підтримки на адресу постійної країни-учасниці ОІЯД – України, було вирішено призупинити співпрацю з ОЯІД та звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією щодо виходу України зі складу країн-учасниць Об’єднаного інституту ядерних досліджень. Проте відповідного рішення на сайті КМУ наразі немає.

Шведський оператор АЕС компанія Vattenfall підвищуватиме потужність енергоблоку №1 АЕС Форсмарк трохи більш ніж на 100 МВт. Причому половина цього показника буде досягнута вже восени під час планового ремонту, а наступне підвищення відбудеться вже наступного року . Наразі оператор АЕС подав відповідні заявки до регуляторних органів. Нагадаємо, на Forsmark 1 працює реактор з киплячою водою BWR потужністю 990 МВт. Протягом останніх 10 років реактор значно модернізували в рамках продовження ресурсу блока, що, як заявила компанія, дає можливість ліцензувати ядерну установку на більшу потужність. До речі, Україна теж виконувала програму підвищення потужності. Частина заходів була запланована спільно із Westinghouse у рамках проєкту «Енергетичний міст Україна – ЄС». Також на 400 МВт сумарно планувалося підвищити потужність енергоблоків за рахунок заміни 8 конденсаторів турбін у рамках підписаної «Енергоатомом» та «Турбоатомом» у 2019 році Програми модернізації обладнання АЕС. Наростити потужності також мали за рахунок модернізації проточних частин циліндрів та циліндрів високого тиску турбін потужністю 200 МВт і 1000 МВт.

Оскільки ми згадали про Westinghouse, варто зазначити, що минулого тижня компанія повідомила про встановлення фільтрів для дебрісу ядерного палива виробництва Westinghouse Electric Sweden AB за технологією 3D-друку на двох енергоблоках: на 2-му блоці АЕС Олкілуото у Фінляндії та 3-му блоці шведської АЕС Оскарсхамн. Це є першим прикладом використання 3D-друкованих фільтрів для ядерного палива. Сподіваємося, не останнім. Розширення використання 3D-друку у атомній енергетиці має значно здешевити сервіс вже збудованих АЕС.

Ця новина співпала у часі з іншою, більш стратегічною. Позаминулого тижня генеральний директор Westinghouse Патрик Фрагман провів зустрічі із керівниками двох південнокорейських державних енергетичних компаній  Korea Electric Power Corp. (Kepco) та її «доньки» Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP). Тематика зустрічей – спільне співробітництво у зарубіжних проєктах з атомної енергетики. «Ці дві зустрічі за зачиненими дверима стали продовженням самміта, що відбувся у травні між президентом Південної Кореї Юн Сук Йелем та президентом США Джозефом Байденом. Обидва лідери підтвердили прагнення к лідерству у світовій атомній енергетиці через стратегічне партнерство», - пишуть з цього приводу зарубіжні ЗМІ. Причому, зазначається, що співробітництво набиратиме обертів без серйозних перепон завдяки новій політичній ініціативі адміністрації Юн Сук Йеля, яка спрямована на отримання 10 попередніх замовлень на закордонні ядерні проєкти до 2030 року. Цікаво, що в рамках свого триденного візиту пан Фрагман відвідав Ульсан, де розташовані діючі енергоблоки №3,4 АЕС Сін Корі, а також енергоблоки №5,6, які будуються. Мета – визначити можливості будівництва, експлуатації та обслуговування південнокорейських АЕС.

Загалом кооперація відбувається не лише серед власників технологій, але й у регуляторів. Канадійська компанія Terrestrial Energy минулого тижня оголосила, що Комісія з ядерної безпеки Канади (CNSC) та Комісія з ядерного регулювання США (NRC) завершили перший спільний технічний огляд інтегрального реактора на розплавленій солі (IMSR) покоління IV. У рамках Меморандуму про співпрацю регулятори двох країн провели спільний огляд аналізу та методології постульованих ініціюючих подій (PIE) компанії Terrestrial Energy для IMSR. Це стане підґрунтям для подальших нормативних оглядів безпеки та входить у нормативну програму Terrestrial Energy з підготовки ліцензійних заявок, необхідних для експлуатації установок IMSR у Канаді та США. Що тут особливо важливо для України так це досвід співпраці ядерних регуляторів у процесах ліцензування, що, за словами представника CNSC, є елементом міжнародної гармонізації регулювання. Представник NRC також відзначив, що це значний крок у напрямі скорочення дублювання у регулювання.

Втім є і проблеми. Дослідна експлуатація реактора EPR на третьому енергоблоці фінської АЕС Олкілуото (OL3) буде призупинена більш ніж на місяць через проблеми із незакріпленими деталями пароперегрівника турбіни. Оператор АЕС Teollisuuden Voima Oyj (TVO) повідомив, що дослідна експлуатація буде відновлена наприкінці липня, коли буде завершено ремонт. Концерн Areva-Siemens, який будує станцію зазначив, що виробництво електроенергії АЕС Олкілуото розпочне у грудні замість вересня цього року.

Ще одна новина про потужності, що готуються до введення в експлуатацію. Енергетична компанія Nawah - спільне дочірнє підприємство еміратської корпорації ENEC та корейської KEPCO, отримала ліцензію на експлуатацію третього блоку АЕС Барака від Федерального управління з ядерного регулювання ОАЕ (FANR), що дає можливість розпочати пусконалагоджувальні роботи. На це пішло близько 5 років, оскільки FANR отримала заявку на отримання ліцензії на експлуатацію блоку №3 у 2017 році. Процес розгляду заявки на 14 000 сторінок включав понад 120 перевірок, а також запити на додаткову інформацію. В ході введення в експлуатацію інспектори FANR також здійснюватимуть цілодобові перевірки, щоб переконатися, що завантаження палива та випробування проводяться відповідно до нормативних вимог до початку комерційної експлуатації. Виходячи з цього досвіду, уявіть, як має розширитися штат українського регулятора з огляду на плани українських атомників звести 7-9 нових реакторів…

Втім, цікавий ще й інший досвід ОАЕ: як були запаралелені процеси та процедури. Адже будівництво чотирьох енергоблоків з південнокорейськими реакторами APR-1400 велось майже паралельно: будівництво кожного реактора розпочинали з 2012 року - по реактору на рік. Комерційна експлуатація першого енергоблока стартувала у квітні 2021 року, а другого - у березні 2022 року. Будівництво четвертого енергоблоку завершено на понад 92%. І наостанок нагадаємо, що АЕС Барака – перша і єдина атомна електростанція в ОАЕ і перша комерційна АЕС загалом у арабському світі. Станція розташована на узбережжі Перської затоки за 250 км від Абу-Дабі. За основу брався проєкт найбільшої АЕС в США – Пало Верде, який було доопрацьовано з урахуванням як сучасних вимог до безпеки, так і місцевих особливостей – вища температура, піщані бурі тощо.