Від Польщі до США: як навколо BWRX-300 формується міжнародна модель атомного будівництва
27.10.2026
Три угоди, укладені протягом кількох днів у Польщі, Великій Британії та США, демонструють, як змінюється підхід до реалізації проєктів малих модульних реакторів BWRX-300. Інвестори, розробники технології, будівельні компанії та майбутні оператори АЕС дедалі частіше виступають окремими учасниками проєктів із розподіленими функціями й ризиками. Водночас створення таких партнерств ще не означає, що головну проблему нового атомного будівництва – залучення капіталу та забезпечення окупності – вже розв'язано.
22 жовтня польські ORLEN і SGE (раніше Synthos Green Energy) погодили нові правила співпраці у будівництві малих модульних реакторів BWRX-300. Того самого дня британська структура SGE домовилася з канадською Origin Nuclear про створення компанії для майбутньої експлуатації 14 таких реакторів у Великій Британії. А 26 жовтня американська Elementl Power оголосила про підготовку інвестиційного партнерства обсягом до $750 млн за участю південнокорейських компаній, яке охоплюватиме, зокрема, проєкт п'яти BWRX-300 у штаті Огайо.
Ці домовленості демонструють спільну тенденцію: для розгортання серії однакових реакторів компанії формують міжнародні партнерства, у яких технологія, фінансування, інжиніринг, будівництво та експлуатація можуть бути зосереджені в різних учасників.
Така модель не є принципово новою для атомної енергетики. Проте розробники малих модульних реакторів намагаються зробити її основою серійного будівництва, зменшивши залежність кожного наступного проєкту від індивідуальних технічних рішень та створення нового ланцюга постачання.
Польща: ORLEN бере контроль над будівництвом, SGE зберігає технологічну роль
22 жовтня ORLEN, SGE та їхнє спільне підприємство Orlen Synthos Green Energy (OSGE) підписали рамкову угоду, яка визначає подальший розподіл повноважень у польській програмі BWRX-300.
Згідно з повідомленням OSGE, перший проєкт у Влоцлавеку реалізовуватиме спеціально створена компанія BWRX-300 Włocławek, контроль над якою отримає ORLEN.
Проєкт передбачено реалізовувати поетапно, для кожного з яких окремо визначатимуть бюджет, графік і необхідні роботи. Фінансування кожного наступного етапу залежатиме від виконання визначених умов попереднього.
ORLEN стане провідним інвестором і відповідатиме за реалізацію проєкту, тоді як SGE забезпечуватиме доступ до технологічних компетенцій та досвіду розроблення стандартизованого парку реакторів. Польський концерн також отримає прямі ліцензійні права на використання BWRX-300.
Водночас для проєкту в Ставах Моновських передбачено аналогічну модель співпраці, але провідним інвестором виступатиме вже SGE.
Це суттєве уточнення попередньої корпоративної структури. Ще у серпні 2025 року партнери погодили рівні права в OSGE, залишивши кожному по 50% акцій. Нова угода визначає, хто фактично контролюватиме окремі електростанції та відповідатиме за їхню реалізацію.
Таким чином, спільне підприємство, що забезпечує розвиток технології та програми будівництва, не обов'язково має бути безпосереднім керівником кожного атомного проєкту. Контроль може переходити до спеціалізованої проєктної компанії, залежно від того, хто виступає основним інвестором.
Для ORLEN така конструкція означає можливість розвивати власні генерувальні потужності без необхідності самостійно створювати всю систему технологічної підтримки BWRX-300.
Для SGE – можливість масштабувати програму, використовуючи фінансові ресурси та майданчики різних партнерів.
Втім, питання фінансування залишається відкритим. Сторони ще мають погодити детальні виконавчі угоди, провести необхідні дослідження, визначити модель державної підтримки та підготувати заявку на дозвіл на будівництво.
Перший енергоблок у Влоцлавеку тепер планують ввести в експлуатацію в середині 2030-х років.
Раніше партнери називали значно оптимістичніші строки. Зокрема, у червні 2026 року віцепрезидент OSGE Бартош Фіялковський заявляв про можливість введення першого BWRX-300 у Влоцлавеку в експлуатацію у 2031-2032 роках. У вересні GE Vernova також називала 2032 рік орієнтиром для першого польського реактора. Натомість у жовтневому повідомленні OSGE вже йдеться про середину 2030-х років. Отже, нова рамкова угода супроводжується менш оптимістичними прогнозами щодо строків реалізації проєкту.
Показово, що польська модель уже не обмежується партнерством ORLEN і SGE. Як раніше писав InfoAtom, 13 жовтня ZE PAK домовилася із SGE про повернення до проєкту шести BWRX-300 на майданчику Понтнув, де раніше планували спорудити великі корейські реактори APR1400.
У цьому випадку провідним інвестором стане SGE, а ZE PAK надасть промисловий майданчик і збереже можливість участі в капіталі проєктної компанії.
Отже, навіть у межах однієї країни одна й та сама реакторна технологія просувається за різними корпоративними моделями.
Велика Британія: канадський оператор для польського інвестиційного проєкту
У Великій Британії SGE розвиває окрему масштабну програму – спорудження 14 реакторів BWRX-300 на трьох майданчиках.
Сумарна встановлена електрична потужність майбутніх енергоблоків становитиме 4,2 ГВт. Перший майданчик розрахований на шість реакторів, два наступні – на чотири кожен. Початок комерційної експлуатації першого енергоблока запланований на 2034 рік.
22 жовтня британська SGE SMR UK оголосила про підписання листа про наміри з Origin Nuclear – дочірньою компанією канадської Ontario Power Generation (OPG).
Сторони планують створити у Великій Британії спільну експлуатуючу компанію, яка відповідатиме за підготовку до ліцензування, введення енергоблоків в експлуатацію, їхню подальшу роботу та централізоване обслуговування.
Вибір партнера має принципове значення.
Саме OPG реалізує перший у світі проєкт будівництва BWRX-300 на майданчику АЕС Дарлінгтон у Канаді. Там уже розпочато будівництво першого енергоблока, а загалом передбачено спорудження чотирьох.
Канадська компанія отримує не лише досвід організації будівництва, а й можливість сформувати експлуатаційні процедури, програми підготовки персоналу, технічного обслуговування та управління запасними частинами для нового типу реакторів.
Британський проєкт дозволяє використати ці напрацювання на міжнародному рівні.
Фактично SGE намагається залучити досвід майбутнього першого оператора BWRX-300 ще до початку будівництва власних енергоблоків.
Це важливо і з погляду ядерного регулювання. Наявність технології, яка пройшла оцінку регулятора, сама по собі не гарантує отримання ліцензії на експлуатацію станції.
Потрібна організація, здатна забезпечити ядерну та радіаційну безпеку протягом усього життєвого циклу енергоблоків, зокрема підготовку персоналу, технічне обслуговування та поводження з ядерним паливом.
Залучення OPG дозволяє майбутньому британському оператору спиратися на досвід компанії, яка вже експлуатує атомні електростанції та працює над першим BWRX-300.
Але лист про наміри ще не є остаточною угодою про створення експлуатуючої організації.
Інший аспект – масштабування будівництва.
До міжнародної команди британського проєкту, крім SGE та GE Vernova Hitachi Nuclear Energy, входять Samsung C&T, британська Laing O'Rourke, канадська Aecon, Fermi Development та Etara.
Кожна з компаній має власну спеціалізацію: реакторні технології, інжиніринг, будівництво, управління проєктами або організацію постачання.
SGE прагне створити стандартизований парк атомних енергоблоків, для якого повторно використовуватимуться технічні рішення, виробничі потужності й експлуатаційні процедури.
За оцінкою компанії, оприлюдненою в липні, будівництво 14 реакторів може потребувати близько 35 млрд фунтів стерлінгів інвестицій. Однак це орієнтовний бюджет програми, а не вже забезпечене фінансування.
Британський проєкт проходить поглиблену оцінку готовності в межах державної програми Advanced Nuclear Framework, призначеної для приватних атомних інвестицій.
Важливо, що цей механізм не передбачає автоматичного державного фінансування. Він відкриває шлях до розгляду можливих інструментів підтримки, зокрема гарантування доходів.
При цьому технологія BWRX-300 вже завершила другий етап загальної оцінки проєкту (GDA) британськими регуляторами у грудні 2025 року. Регулятори не виявили принципових недоліків, які унеможливлювали б її застосування. Втім це не замінює ліцензування конкретних майданчиків і майбутніх енергоблоків. Водночас перед початком будівельних робіт, важливих для ядерної безпеки, необхідно провести додаткову детальну оцінку конструкції реактора та отримати дозволи для конкретного майданчика.
Таким чином, британський проєкт уже формує майбутню систему будівництва та експлуатації, хоча інвестиційні рішення, дозволи й умови державної підтримки ще попереду.
США: корейський капітал для американського атомного будівництва
Третя модель формується у США, де незалежна компанія Elementl Power розвиває атомні проєкти, залучаючи інвесторів та технологічних партнерів під конкретні майданчики.
26 жовтня Elementl повідомила про попередню угоду з консорціумом на чолі з південнокорейською DS Investment Partners щодо створення інвестиційного партнерства загальним обсягом до $750 млн.
Samsung C&T бере участь у переговорах як потенційний стратегічний інвестор, здатний також надати інженерно-будівельні компетенції.
Партнерство передбачає фінансування підготовки до трьох атомних проєктів Elementl. Кошти мають спрямовуватися на роботи, необхідні до ухвалення остаточного інвестиційного рішення: ліцензування, приєднанння до електромереж, закупівлю обладнання з тривалим циклом виготовлення та іншу передбудівельну підготовку.
Одним із трьох проєктів є атомна електростанція сумарною потужністю до 1,5 ГВт у штаті Огайо.
Ще в червні 2026 року Elementl обрала для цього майданчика технологію BWRX-300, уклавши з GE Vernova Hitachi угоду про початкові роботи.
Майданчик площею близько 238 га розташований в окрузі Мейгс на березі річки Огайо. Проєктна потужність відповідає п'яти реакторам BWRX-300. Компанія вже звернулася до оператора мережі PJM Interconnection щодо можливості підключення перших 600 МВт.
За початковим графіком Elementl, будівництво першого енергоблока може розпочатися у 2030 році, а його завершення планують на 2034 рік.
Але нова угода не означає залучення всіх $750 млн. Документ визначає попередні умови формування партнерства, у якому корейський консорціум має профінансувати частину капіталу та отримати значну міноритарну частку. До нього можуть долучитися й інші інвестори.
При цьому $750 млн – максимальний заявлений обсяг майбутнього інвестиційного партнерства, а не вже залучене фінансування. Ці кошти планують спрямувати на підготовку до трьох атомних проєктів, а не на повне фінансування їхнього будівництва.
Elementl також залучила Macquarie Capital як фінансового консультанта для пошуку додаткових інвесторів.
Отже, американська модель відрізняється від польської та британської тим, що на нинішньому етапі головну роль відіграє не експлуатуюча організація чи контроль над будівництвом, а створення фінансової платформи для підготовки атомних інвестицій.
При цьому Elementl позиціює себе як розробника атомних проєктів, не прив'язаного винятково до однієї реакторної технології. Тому участь BWRX-300 підтверджена для проєкту в Огайо, але не для всіх об'єктів, які можуть увійти до нового інвестиційного партнерства.
Чому BWRX-300
BWRX-300 – малий модульний реактор із киплячою водою електричною потужністю близько 300 МВт, який розробляє GE Vernova Hitachi Nuclear Energy.
У конструкції використано природну циркуляцію теплоносія, пасивні системи безпеки та низку технологічних рішень, заснованих на попередньому досвіді експлуатації киплячих реакторів.
Однією з ключових переваг BWRX-300 розробник називає відносно високий ступінь готовності технології до практичного застосування.
На відміну від багатьох конкурентних проєктів SMR, перший BWRX-300 уже будується в Канаді. Ontario Power Generation планує підключити його до електромережі до кінця 2030 року.
У США Комісія ядерного регулювання (NRC) у вересні 2026 року видала Tennessee Valley Authority дозвіл на будівництво BWRX-300 на майданчику Clinch River у штаті Теннессі.
Обидва проєкти стають базою для подальшого розгортання технології.
Важливо, що ще у 2023 році SGE, GE Hitachi та інші учасники міжнародної програми домовилися про спільне фінансування стандартизованого проєкту BWRX-300. На той час загальний обсяг інвестицій у відповідні проєктні роботи оцінювали в понад $400 млн.
Мета такого підходу – розподілити витрати на розроблення між кількома замовниками, а отриману документацію використовувати в різних країнах з урахуванням вимог національних регуляторів.
Тепер до технічної стандартизації додається організаційна.
Компанії прагнуть використовувати спільні інженерні рішення, постачальників обладнання, досвід будівництва та експлуатаційні процедури.
Теоретично це має скорочувати витрати й строки реалізації наступних енергоблоків. Проте економічний результат залежатиме від того, чи зможуть учасники справді зберегти стандартизацію під час ліцензування в різних країнах та уникнути дорогих змін конструкції на окремих майданчиках.
Вирішальним випробуванням залишається Дарлінгтон.
Саме результати будівництва першого BWRX-300 покажуть, наскільки реалістичними є очікування щодо скорочення строків, повторного використання технологічних рішень та вартості наступних енергоблоків.
Три моделі – одна проблема
Попри відмінності між польською, британською та американською програмами, усі три мають спільне завдання: зробити атомні проєкти достатньо передбачуваними для інвесторів.
У Польщі для цього визначають відповідального інвестора, компанію, яка здійснюватиме контроль над проєктом та механізм поетапного фінансування. Але модель державної підтримки ще потрібно погодити.
У Великій Британії заздалегідь формують інженерно-будівельну команду та майбутню експлуатуючу організацію. Однак ще належить забезпечити фінансування багатомільярдної програми та виконати регуляторні вимоги.
У США створюють інвестиційне партнерство, здатне фінансувати підготовку кількох проєктів до остаточного інвестиційного рішення. Проте окремо залишаються питання фінансування безпосереднього будівництва та подальшої експлуатації.
Інакше кажучи, стандартизована реакторна технологія дозволяє розділити між учасниками окремі функції, але не усуває фінансових і регуляторних ризиків.
Більше того, розподіл функцій може ускладнювати управління, якщо не визначено відповідальності за виконання контрактів, зміну бюджету, затримки чи проблеми під час введення енергоблоків в експлуатацію.
Для атомної енергетики особливе значення має також чітке визначення експлуатуючої організації, яка незалежно від корпоративної структури нестиме відповідальність за безпеку АЕС.