Під час засідання Колегії Держатомрегулювання України 17 лютого 2022 року, присвяченої звіту діяльності за 2021 рік, т.в.о. голови Олег Коріков повідомив, що створено робочу групу з підготовки законопроєкту, який встановить правові рамки діяльності національного регулятора ядерної та радіаційної безпеки на засадах колегіальності прийняття рішення. Він наголосив, що «одним із важливих та пріоритетних завдань Державної інспекції ядерного регулювання на 2022 рік є продовження реалізації заходів щодо посилення незалежності, інституційної стабільності та ефективності державного регулювання безпеки використання ядерної енергії». Чи допоможе колегіальність прийнята законом посилити незалежність Ядерного регулятора розбирався InfoAtom.

Варто зазначити, що ідея колегіальності Регулятора не є новою. Так, у 2008 році у ВР було зареєстровано законопроєкт від 18.01.2008 № 1373, внесений народним депутатом М.Мартиненком «Про національну комісію ядерного регулювання України». Він визначав правові засади діяльності Національної комісії ядерного регулювання України, її статус, повноваження та порядок їх здійснення.

Ст.1 визначала: Національна комісія ядерного регулювання України є органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який працює за колегіальним принципом.

У частині 1 статті 5 йшлося, що структура Національної комісії ядерного регулювання включає: колегіальний орган, що складається з п'яти членів Національної комісії, у тому числі її Голови та заступника Голови, центральний апарат та територіальні органи (державні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки). Заступник Голови Національної комісії одночасно є Головним державним інспектором України з ядерної безпеки, а керівники територіальних органів (державних інспекцій з ядерної та радіаційної безпеки) – його заступники.

 Частина 4 ст.5 регулювала час перебування на посаді: термін повноважень члена Національної комісії ядерного регулювання становить шість років. Та ж особа не може обіймати посаду понад дванадцять років. Законопроєкт не було ухвалено.

Друга спроба підготовки закону відбулася у 2011 році. На засіданні Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року було розглянуто та схвалено проєкт Закону України «Про національну комісію, яка здійснює державне регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії» (далі – проєкт закону). Цей проєкт розроблено на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони України від 8 квітня 2011 року «Про підвищення безпеки експлуатації атомних електростанцій України», введеного в дію Указом Президента України № 585/2011 від 12 травня 2011 року. Законопроєкт зареєстровано у ВР 21.06.2011 за №8714

У його тексті,  який опубліковано на сайті Верховної Ради України, у п.1 ст.1 зазначено, що «Національна комісія, яка здійснює державне регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії (далі – Комісія) створюється Президентом України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки у державі».

У частині 1 ст.6 законопроєкту визначено: до складу Комісії входять п'ять членів Комісії, у тому числі Голова та заступник Голови, яких призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

У пояснювальній записці до законопроєкту у п.2 зазначено: «Проєкт Закону розроблено з метою створення компетентного, колегіального центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом…».

Водночас незрозуміло, в якому варіанті зазначено правильну назву вищезгаданого органу, чи буде Національна комісія, яка здійснює державне регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії, все ж таки центральним органом виконавчої влади або колегіальним центральним органом виконавчої влади. При ухваленні закону не повинно бути розбіжностей та непорозумінь, адже ані в Законі «Про органи виконавчої влади», ані в Конституції України, ані в інших нормативно-правових актах такого поняття як «колегіальний центральний орган виконавчої влади» немає.

18.10.2011 року проєкт закону «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії», прийнятий у першому читанні та підготовлений до другого читання. Проте президент України наклав вето, яке не було подолане ВР.

Дистанціювання органів регулювання ЯРБ від політичних суб'єктів, забезпечує більшу незалежність від політичного впливу. Ще один спосіб – підзвітність органів контролю парламенту.

Така практика є у США – Комісія ядерного регулювання США (NRC), Іспанії – Комісія з ядерної безпеки Іспанії.

Комісія з ядерної безпеки Іспанії (Consejo de Seguridad Nuclear – CSN) – орган регулювання в галузі ядерної та радіаційної безпеки, що діє незалежно від Уряду, була створена 22 квітня 1980 року. CSN щорічно подає Парламенту звіт про свою діяльність. На чолі CSN стоїть керівна комісія, що складається з Голови та чотирьох комісіонерів, один з яких також є віце-головою, що призначається парламентом. Перед керівною комісією звітує Генеральний секретар, який здійснює безпосереднє керівництво департаментами CSN.

NRC очолюють п'ять уповноважених, яких призначає президент і затверджує Сенат на п'ятирічний термін. Один із них призначається Президентом як голова та офіційний представник Комісії.

Водночас за чинною Конституцією України та законами України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» створення колегіального органу з ЯРБ не посилить його незалежність від уряду і не зменшить політичний вплив на його діяльність. І яскравий приклад тому – Національна комісія державного регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, діяльність якої регулюється ухваленим спеціальним законом 22 вересня 2016 року №1540-VIII.

Нагадаємо, окремі норми закону «Про національну комісію державного регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» було опротестовано 46 народними депутатами України в Конституційному суді України. У Рішенні від 13.06.2019 КСУ констатував, що утворення постійно діючого незалежного державного колегіального органу, за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України та не належить до системи органів виконавчої влади, що не узгоджується із Конституцією України.

У Рішенні КСУ вкотре наголосив, що повноваження Президента України та Верховної Ради України визначаються виключно Основним Законом України та не можуть бути розширені законом чи іншим нормативно-правовим актом. При цьому Основний Закон України не наділяє Верховної Ради України правом визначати у своїх актах повноваження парламенту та глави держави, виходячи за межі встановлених конституційними нормами.