РФ здатна використати ВАВ, що повертаються в Україну, як маркери, щоб звинуватити Україну у використанні високорадіоактивних речовин для створення брудної зброї. Нам необхідно не дати можливості РФ повертати нам ВАВ з переробки ядерного палива і негайно прийняти концепцію «нульового повернення». Нам ніколи не буде достеменно відомо який структурний вміст, спектр характерних ізотопів повернених ВАВ, та характеристики їх розпаду у часі, бо це відомо тільки РФ. А тому ми стаємо вразливими для ворога яким є РФ. Більш зрозуміло це на прикладі, коли доступ до коду ДНК будь-кого робить його вразливим до «незаперечних доказів його злочину», якщо є підступний запит на фальшування злочину проти нього.

Як відомо, у 2022 році Україна зобов’язана прийняти від РФ продукти переробки ВЯП ВВЕР-440 Рівненської АЕС з радіохімічного комбінату ВО «Маяк» (РФ), відповідно до Контрактів 1993, 1994, 1996 та 1998 рр. Переробка ВЯП здійснюється з єдиною метою – добування цінних продуктів (ЦП) урану та плутонію для їхнього повторного використання при виробництві ядерного палива для енергетичних реакторів, однак при цьому утворюються високоактивні відходи (ВАВ), які вимагають подальшого захоронення у спеціальних сховищах.

Згідно із Контрактами на ВО «Маяк» було поставлено ВЯП ВВЕР-440 Рівненської АЕС 14-ма партіями в період 1993-2008 рр., які містили 327,3 т. опроміненого U та 3,5 т. Pu (цінні продукти – ЦП ВЯП) та 13 т. ВАВ. Кількість цих ЦП ВЯП саме й визначала вартість проплачених ДП «НАЕК «Енергоатом» в розмірі 135,3 млн дол. США послуг: транспортування ВЯП, добування з нього U та Pu, оскловування ВАВ. Вартість цих ЦП ВЯП в цінах 2012 р. оцінено у ~180 млн. дол. США.

Фактичним власником цих ЦП є ДП «НАЕК «Енергоатом», який відмовив ВО «Маяк» в передачі права власності на ЦП. Проте ВО «Маяк» неодноразово заявляв ДП «НАЕК «Енергоатом» про своє право власності на ЦП ВЯП ВВЕР-440 Рівненської АЕС.

Крім того, «ВО «Маяк» виявився ще й нездатним виконати свої зобов‘язання за Контрактами, пропонуючи повертати в Україну оскловані ВАВ неукраїнського походження – еквівалент повернення, що як ми знаємо буде наповнений ВАВ відпрацьованого палива ядерних реакторів на швидких нейтронах з підводних човнів РФ. ГК «Росатом» таки досяг своєї мети й шантажем заставив Україну погодитися на умови повернення в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження під виглядом повернення ВАВ від переробки ВЯП ВВЕР-440 Рівненської АЕС.

РФ шантажем погрожувала, що зупинить повернення ВЯП з реакторів ВВЕР-1000 ЮУ АЕС, РАЕС та ХАЕС для зберігання та переробки на ФДУП «ГХК» (м. Железногорськ, РФ), і це могло стати причиною вимушеного зупинення ВВЕР-1000 на трьох АЕС України. Це також міг бути початок гібридного впливу РФ на кшталт «газової війни» з можливим подальшим пошуком шляхів вирішення в міжнародних судових інстанціях між державою Україна та РФ. В більш ймовірному сценарії - це примушення жити на умовах РФ й відмовитись від американського ядерного палива виробництва Westinghouse та експериментувати ще з неопрацьованим у промисловому використанні новим ядерним паливом РФ ТВС-12А , яке погано себе зарекомендувало на Ростовській АЕС (при дослідницькій експлуатації було пошкоджено, що змусило вилучити усе паливо з двох реакторів).

На мій погляд, Україна не може прийняти оскловані ВАВ неукраїнського походження, оскільки це суперечить Статті 53 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» про заборону ввезення ВАВ неукраїнського походження, суперечить Статті 5 цього ж Закону, а також  Статті 3 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» щодо мінімізації утворюваних при переробці ВЯП високоактивних відходів.

Нам необхідно знову повернутися до фактично неврегульованого питання щодо ЦП та поставки в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження. Кабінет Міністрів України має не гаючи часу прийняти принципове рішення до Контрактів 1993, 1994, 1996 та 1998 рр. щодо передачі права власності ФДУП «ВО «Маяк» як на ЦП переробки, так і на оскловані ВАВ, та оголосити про так зване «нульове повернення» продуктів переробки. Це є звичною і робочою концепцією між ВО «Маяк» та постачальниками ВЯП ВВЕР-440 з АЕС країн Східної Європи. Ніколи жодна тонна осклованих в РФ ВАВ не перетинала кордонів Болгарії, Словаччини, Угорщини, Фінляндії та Чехії.

Основне що потрібно зробити вже зараз – негайно анулювати в односторонньому порядку зобов’язання про ввезення в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження, і повністю відмовитися від як українських ЦП ВЯП, так і від ВАВ.

Практично починати треба з відповідного анулювання антиукраїнських документів Міністерства енергетики України, які не відповідають положенням Статті 53 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та положенням контрактів щодо неприпустимості ввезення в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження, а саме:

• методики-2010, яка діє з вересня 2010 р. та була затверджена ще міністром енергетики Юрієм Бойко, нині лідером ОПЗЖ, якою обґрунтовується ввезення в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження;

• директив, підписаних в червні 2013 р. екс-міністром-втікачем Едуардом Ставицьким, обґрунтовуючи ввезення в Україну осклованих ВАВ неукраїнського походження.

Нам слід керуватися статтею №9 Закону про використання ядерної енергії: «Ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю». При цьому неважливо чи йдеться про свіжі, опромінені або отримані при переробці ВЯП ядерні матеріали України (тимчасово розташовані на території РФ). А відтак слід прийняти державницькі рішення з відмови від того, що створює потенційну загрозу, навіть ціною втрати ЦП, які вже зрозуміло, що ніколи з РФ не повернуть у вигляді ядерного палива.

Для цього необхідно за ініціативи Міністерства енергетики та рішенням Кабінету Міністрів України створити робочу групу для реалізації концепції «нульового повернення», згодом прийняти відповідну постанову РНБОУ, якою заборонити імпорт на територію України закордонного відпрацьованого ядерного палива та закордонних радіоактивних відходів і відмовитись від ЦП.

Однозначно, що РФ не здатна виконати вимоги Статті №53 про заборону ввезення ВАВ неукраїнського походження, і буде наполягати на повернені Україну таких осклованих ВАВ, керуючись поняттям еквіваленту, під яким можливо повертати все що завгодно і тільки їй відомо що.

Україна має відмовитися від ввезення не лише ВАВ не нашого походження, але й від більш небезпечних продуктів ядерних реакторів на швидких нейтронах з ядерних човнів РФ, які ми не зможемо контролювати ані за ізотопами, ані за енергією випромінення, ані за самим змістом. Останнє не виключає ймовірності розміщення того, що з часом спровокує тепловий вибух з радіаційними наслідками на сховищі ВАВ, чим РФ може скористатися в якості інформаційної диверсії та з наслідками, які ми не можемо навіть уявити. РФ завжди матиме можливість використати це у своїх намірах звинуватити нас у будь-якій недбалості сфабрикованими проти нас доказами, звинуватити у діях, до яких ми не маємо жодного відношення.

На сьогодні відповідальні відомства України не витримали терміни будівництва і введення в експлуатацію сховища ВАВ ВВЕР-440 для приймання їх на початку 2022 році, тому РФ буде наполягати на тому, щоб ми або виконали свої зобов’язання, або йшли на відповідні компроміси на їх умовах.

Взагалі неуспішні тендерні змагання за будівництво сховища ВАВ ВВЕР-440 та подальші плани для сховища ВВЕР-1000 – це окрема тема, яка є складовою корупції, гри на користь інтересів РФ і проти України, якщо не прийняти державницьке рішення щодо можливого зберігання будь-яких ВАВ у майбутньому в сертифікованих контейнерах Holtec International на майданчику централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). (Докладніше про тендери та про використання технології Holtec – у публікації «АМКУ знов залишив лише одного учасника конкурсу на будівництво сховища ВАВ» - InfoAtom).

У нас немає інших варіантів як уберегти себе від можливих викликів, сценарії яких пишуться у Кремлі, якщо ми погоджуємося повертати ВАВ неукраїнського походження. Будь-які компроміси з питання повернення ВАВ – тільки на користь РФ та проти для України, тому для нас «компроміс між їжею і смертельною отрутою – смерть»…