Від 3D-моделювання до роботизованих маніпуляторів: ЧАЕС вивчає японські технології для демонтажу «Укриття»
18.11.2026
Фото: Japan Pool / Jiji Press / AFP
Японські технології дистанційного обстеження ядерних об'єктів, роботизовані системи для роботи з паливовмісними матеріалами та цифрове моделювання радіаційно небезпечних приміщень можуть бути використані під час майбутнього демонтажу нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС. Українські фахівці ознайомилися з обладнанням, яке вже застосовують або випробовують на АЕС Фукусіма-1.
З 2 до 6 листопада представники Чорнобильської АЕС відвідали Японію для вивчення технологій зняття атомних електростанцій з експлуатації. Як повідомила ЧАЕС 17 листопада, українські спеціалісти побували на Фукусімській АЕС-1 та Фукусімській АЕС-2, а також ознайомилися з розробками Японського агентства з атомної енергії (JAEA).
До складу делегації увійшли начальник інженерного центру ЧАЕС Максим Проценко, заступник начальника цеху з поводження з відпрацьованим ядерним паливом Артем Бабич та провідний інженер цеху зняття з експлуатації Андрій Красківський.
Особливу увагу приділили рішенням, які дають змогу виконувати обстеження та інженерні роботи без безпосередньої присутності персоналу в зонах із високою потужністю дози іонізуючого випромінювання.
Цифрові моделі небезпечних об'єктів
Одним із напрямів, представлених українській делегації, стали технології тривимірного моделювання пошкоджених приміщень і будівель. Для збирання інформації японські інженери використовують 3D-сканери, встановлені на роботизованих платформах і безпілотниках.
Отримані дані перетворюють на деталізовані цифрові моделі, які відображають геометрію приміщень, стан обладнання, завали та пошкоджені конструкції. Це дає змогу досліджувати небезпечні об'єкти дистанційно, визначати маршрути переміщення техніки й планувати демонтажні операції.
Такі системи розробляє, зокрема, Центр розвитку технологій дистанційного керування NARREC, що входить до JAEA.
Центр має обладнання для створення віртуальних моделей промислових об'єктів, а також повномасштабні випробувальні стенди, на яких можна перевіряти роботу дистанційно керованих механізмів перед їх застосуванням на аварійних енергоблоках.
У дослідженнях, представлених JAEA у 2026 році, описано розроблення цифрової платформи debrisEye, яка об'єднує дані тривимірного сканування, відомості про радіаційний стан та моделі обладнання. Окремий напрям – створення симуляторів, які використовують цифрові моделі реального середовища для підготовки операторів роботизованих систем.
Для Чорнобильської АЕС подібні технології становлять інтерес насамперед у контексті підготовки демонтажу нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття». Детальна цифрова модель могла б допомогти оцінювати доступність окремих ділянок, визначати послідовність робіт і перевіряти можливість застосування дистанційних механізмів ще до їхнього введення всередину споруди.
Роботи зі штучним інтелектом для радіаційного обстеження
Іншим напрямом стали роботизовані системи зі штучним інтелектом, які в Японії проходять експериментальні випробування для обстеження зон із підвищеною радіаційною небезпекою.
Японські розробки поєднують дистанційне керування, засоби орієнтування в складному середовищі, вимірювання радіаційних параметрів та автоматизовану обробку отриманих даних. Серед інших розробок JAEA, які демонструють можливості японських технологій дистанційного радіаційного контролю, – системи тривимірного картографування радіоактивного забруднення.
Зокрема, JAEA раніше створило систему дистанційного радіаційного картографування, яка поєднує встановлену на безпілотнику компактну гамма-камеру Комптона з лазерним сканером LiDAR. Система будує тривимірну модель місцевості та накладає на неї інформацію про розташування джерел радіоактивного випромінювання.
У 2021 році JAEA спільно з Університетом Нагої також представило метод машинного навчання для обробки результатів радіаційних вимірювань. За даними розробників, використання алгоритмів дало змогу скоротити час побудови карт радіаційного забруднення з понад години до кількох хвилин.
На ЧАЕС подібний підхід міг би застосовуватися для дистанційного обстеження важкодоступних ділянок об'єкта «Укриття», уточнення розподілу радіаційних полів та планування маршрутів роботи техніки.
Роботизовані маніпулятори для роботи з паливовмісними матеріалами
Одним із найскладніших технологічних завдань на АЕС Фукусіма-1 залишається вилучення паливовмісних матеріалів, утворених унаслідок розплавлення активних зон реакторів енергоблоків №1-3 після аварії 2011 року.
Для цього японський оператор TEPCO розробляє і застосовує спеціалізовані дистанційно керовані пристрої.
У листопаді 2024 року на енергоблоці №2 вперше вдалося вилучити з гермооболонки реактора невеликий зразок паливовмісних матеріалів. Операцію виконали за допомогою телескопічного пристрою із захоплювачем. Другий пробний відбір провели у квітні 2025 року.
Вилучені зразки передали для лабораторного аналізу, результати якого мають допомогти визначити властивості матеріалів і підібрати технології їх подальшого вилучення.
Наступним етапом стало застосування значно складнішого роботизованого маніпулятора.
2 жовтня 2026 року TEPCO розпочала роботи з використання роботизованого маніпулятора для підготовки доступу до внутрішнього простору гермооболонки енергоблока №2 та подальшого пробного вилучення паливовмісних матеріалів.
Маніпулятор має довжину близько 22 метрів і масу 4,6 тонни. Його конструкція дає змогу вводити обладнання через вузькі технологічні отвори та виконувати операції у важкодоступних частинах пошкодженого реактора. Система розроблена в межах міжнародної технологічної співпраці за участю Mitsubishi Heavy Industries та Veolia Nuclear Solutions.
Йдеться поки не про промислове вилучення великих обсягів паливовмісних матеріалів. Японські фахівці поступово переходять від дистанційного обстеження до випробування інструментів, відбору невеликих зразків і перевірки технологій для майбутніх масштабніших операцій.
Для Чорнобильської АЕС цей досвід важливий насамперед із погляду проєктування дистанційних систем, їх випробування в умовах складної геометрії та високих радіаційних полів.
Водночас умови роботи з паливовмісними матеріалами на двох станціях суттєво відрізняються. На Фукусімі вони перебувають переважно в межах пошкоджених реакторних установок, тоді як на ЧАЕС паливовмісні матеріали розподілені у приміщеннях зруйнованого четвертого енергоблока.
Перспективи демонтажу об'єкта «Укриття»
Згідно з довгостроковою стратегією ЧАЕС, під Новим безпечним конфайнментом (НБК) передбачено демонтаж нестабільних конструкцій старого об'єкта «Укриття» та подальші роботи з радіоактивними матеріалами.
Для виконання цих операцій необхідно створити спеціальну технологічну інфраструктуру, зокрема дистанційно керовані механізми демонтажу, різання та переміщення забруднених конструкцій.
Однак графік реалізації програми змінився після російської атаки на НБК 14 лютого 2025 року.
У грудні 2025 року генеральний директор ЧАЕС Сергій Тараканов повідомив, що через втрату конфайнментом частини проєктних функцій початок демонтажу доведеться відкласти. Якщо раніше його планували на 2029 рік, то після пошкодження НБК станція не очікує початку таких робіт раніше 2035 року.
Для повернення до програми демонтажу спочатку необхідно відновити функціональність конфайнмента, зокрема його герметичність, та створити передбачену проєктом технологічну інфраструктуру.
Водночас додатковий час дає змогу підготувати інженерні рішення з урахуванням розвитку робототехніки, тривимірного моделювання та систем дистанційного радіаційного контролю.
Саме ці напрями становили основний інтерес українських спеціалістів під час візиту до Японії.
За словами начальника інженерного центру ЧАЕС Максима Проценка, для майбутнього демонтажу нестабільних конструкцій та поводження з паливовмісними матеріалами доведеться розробляти унікальне обладнання.
Наразі українська та японська сторони підтвердили зацікавленість у продовженні технічної співпраці та обміну досвідом. Про укладення контрактів на постачання роботизованих комплексів або спільне розроблення обладнання для ЧАЕС не повідомлялося.