Про можливу зміну підрядника повідомило агентство Reuters 21 жовтня із посиланням на два джерела, обізнані з переглядом проєкту.

За їхньою інформацією, уряд прем'єр-міністра Петера Мадяра, який прийшов до влади після парламентських виборів у квітні 2026 року, оцінює всі можливі сценарії продовження будівництва. Остаточне рішення очікується наприкінці 2026-го або на початку 2027 року.

Одне з джерел Reuters зазначило, що уряд схиляється до висновку про необхідність розширення АЕС Пакш, але вважає небажаною подальшу участь Росатома. Інший співрозмовник підтвердив, що розглядаються юридичні, технічні, фінансові та календарні наслідки потенційної заміни підрядника.

Офіційного рішення про припинення співпраці поки немає. У відповідь на запит Reuters Росатом заявив, що продовжує реалізацію проєкту відповідно до погодженого графіка та виготовляє основне обладнання для майбутніх енергоблоків. Компанія також повідомила, що не отримувала офіційних повідомлень про намір угорського замовника розірвати контракт і не бачить для цього правових підстав.

Пакш-2 передбачає спорудження двох енергоблоків №5 і №6 із реакторами ВВЕР-1200 сумарною встановленою електричною потужністю близько 2400 МВт.

Міжурядову угоду щодо проєкту підписали у січні 2014 року. Генеральним підрядником став «Атомстройекспорт», який отримав контракт без відкритого міжнародного тендера. Початкова вартість будівництва становила €12,5 млрд. Основні дозволи на спорудження нових енергоблоків угорський регулятор видав у серпні 2022 року.

5 лютого 2026 року відбулося перше бетонування конструкцій ядерного острова енергоблока №5, після чого об'єкт офіційно отримав статус АЕС, що будується, відповідно до класифікації МАГАТЕ.

У липні почалося бетонування фундаментної плити реакторного відділення. У вересні компанія Paks II повідомила про укладання чергових 2010 м³ спеціального бетону для фундаменту будівель ядерного острова. На майданчику енергоблока №6 тривають земляні роботи.

Паралельно ведеться виготовлення основного обладнання. Корпуси реакторів виготовляються на підприємствах російського атомного машинобудування, а турбінне обладнання для станції постачає французька Arabelle Solutions.

Перед угорським урядом постає питання, чи буде він замінювати генерального підрядника зі збереженням технології ВВЕР-1200, або ж розглядатиме повний перехід на реактори іншого виробника.

Перший варіант теоретично дозволяє використати частину вже виконаного проєктування, споруджених конструкцій і виготовленого обладнання. Проте він потребуватиме врегулювання прав на технічну документацію, відповідальності за проєктні рішення, гарантій на обладнання та подальшого супроводу експлуатації.

Особливо складним буде питання постачання обладнання ядерного острова, забезпечення сумісності систем і підтвердження відповідності проєкту вимогам ядерної безпеки.

Крім того, з’являються ризики для проходження наступних етапів ліцензування та підтвердження безпеки змінених технічних рішень.

Натомість використання реакторів західного або іншого неросійського постачальника – означатиме значно масштабніший перегляд проєкту.

Реактори різних виробників мають відмінні конструкції ядерного острова, компонування обладнання, вимоги до фундаментів, систем безпеки та інженерної інфраструктури.

Це може вимагати нового проєктування, повторного обґрунтування безпеки, перегляду дозволів та окремих будівельних рішень. Відповідно, суттєво зростають ризики додаткових витрат і перенесення строків введення енергоблоків в експлуатацію.

Reuters зазначає, що потенційних альтернативних підрядників його джерела не назвали. Один зі співрозмовників припустив, що залучення європейської компанії могло б спростити політичні та санкційні аспекти реалізації проєкту. Водночас це не усуне технічних проблем його перебудови.

Складність міжнародної кооперації вже проявилася в історії з постачанням систем контролю та управління. Німецька Siemens Energy спочатку мала брати участь у проєкті разом із французькою Framatome, однак наприкінці 2025 року контракт було розірвано.

За даними Reuters, до початку бетонування в лютому 2026 року країна вже витратила на проєкт понад €2 млрд, з яких близько €1,1 млрд було сплачено Росатому.

У разі розірвання контракту Будапешт ризикує втратити частину цих коштів, а також зіткнутися з додатковими фінансовими претензіями та арбітражними спорами.

Первинна схема фінансування передбачала російський державний кредит обсягом до €10 млрд для покриття 80% вартості проєкту. Решту коштів мала забезпечити угорська сторона.

У 2025 році сторони погодили зміну умов кредитування, зокрема продовження доступності позики до 2031 року та перенесення початку погашення основної суми боргу з березня 2026 року на 2031 рік.

Зазначимо, що проєкт має неврегульовані питання відповідності законодавству ЄС.

11 вересня 2025 року Суд Європейського Союзу скасував рішення Європейської комісії від 2017 року, яким було схвалено державну допомогу Угорщини на будівництво "Пакш-2".

Суд дійшов висновку, що Єврокомісія мала перевірити відповідність прямого передання контракту російському підряднику правилам ЄС щодо публічних закупівель. Самого аналізу допустимості державної допомоги для цього було недостатньо.

Це рішення не означало автоматичної заборони будівництва, проте скасувало попереднє схвалення механізму державної допомоги та створило додаткову юридичну невизначеність.

За даними Reuters, основний контракт із Росатомом уже змінювали п'ять разів, а шосту поправку підготували, але ще не підписали.

Попри перегляд Пакш-2, новий угорський уряд підтримує подальший розвиток атомної енергетики. Будапешт розглядає можливість продовження строків експлуатації чотирьох діючих енергоблоків АЕС Пакш до 70 років. Нинішні ліцензії на їхню експлуатацію завершуються у 2032-2037 роках.

Продовження ресурсу може забезпечити додатковий час для реалізації нових атомних проєктів, хоча й потребуватиме відповідних технічних обґрунтувань та регуляторних рішень.

Окремою проблемою залишаються умови охолодження АЕС. У липні-серпні 2026 року через низький рівень води в Дунаї потужність діючої станції довелося суттєво обмежувати протягом майже чотирьох тижнів. Це підсилює потребу враховувати кліматичні ризики під час реалізації нових енергоблоків.

Наразі Пакш-2 залишається найважливішим проєктом Росатома з будівництва нових енергоблоків у Європейському Союзі. Після розірвання фінською Fennovoima контракту на АЕС Ханхіківі-1 у травні 2022 року саме угорський проєкт став головним прикладом збереження масштабної російської присутності на ринку нового атомного будівництва ЄС.

Відмова Будапешта від Росатома означала б не лише втрату російською компанією стратегічного контракту. Вона також могла б посилити європейський курс на зменшення залежності від російських ядерних технологій, обладнання та послуг. А згодом і припинити блокувати ініціативи ЄС обмежити російський атомний сектор.