Плутоній із радянських пожежних сповіщувачів: американець роками продавав Pu-239, завезений із росії
06.10.2026
Житель Массачусетсу Джейкоб Міллер визнав провину в незаконному імпорті плутонію з росії та його продажу приблизно 67 покупцям. Йшлося не про шматки збройового плутонію, а про Pu-239 із радянських радіоізотопних пожежних сповіщувачів. Утім, навіть у таких приладах кількість ізотопу могла відрізнятися у сто разів залежно від моделі.
44-річний Джейкоб Міллер, який керував із власного будинку в штаті Массачусетс компанією Collect The Periodic Table, 5 жовтня визнав провину в незаконному імпорті ядерного матеріалу. За даними Міністерства юстиції США, він замовляв плутоній у росії, отримував його поштою, а потім продавав колекціонерам у США та за кордоном. З 30 грудня 2020 року до 31 березня 2025-го його покупцями стали близько 67 осіб.
На сайті Міллера товар пропонувався під назвою «Plutonium (Cold War Era Detector Source)» - «Плутоній (джерело з детектора часів холодної війни)». В описі прямо зазначалося, що це Pu-239, отриманий із радянського димового сповіщувача.
У 2025 році такий зразок на сайті коштував близько $500. ФБР після арешту Міллера почало встановлювати долю проданих джерел: станом на червень 2025 року лише десять покупців передали придбаний у нього плутоній слідчим.
У СРСР випускали радіоізотопні димові пожежні сповіщувачі, в яких альфа-випромінювання використовувалося для іонізації повітря в камері. Потрапляння диму змінювало струм іонізації, після чого спрацьовувала сигналізація.
Серед найпоширеніших моделей були РИД-1 та РИД-6М. І обидві містили джерела на основі плутонію-239. У 2004 році після гучної історії з нібито контрабандою «збройового плутонію» в Киргизстані з'ясувалося, що вилучений матеріал був саме партією старих радянських РИД-1 і РИД-6М. До початку 1990-х їх уже перестали виробляти, а на пострадянському просторі розпочався збір таких пристроїв як радіоактивних відходів.
Такі сповіщувачі досі знаходять і в Україні. Наприклад, як пише Uatom, у 2023 році в Харківській області виявили РИД-1 1979 року випуску з імовірним Pu-239, який довелося вилучати та передавати на спеціалізоване зберігання.
Матеріали американської справи, однак, не уточнюють, чи джерела Міллера походили з РИД-1, РИД-6М або іншої моделі. І це суттєво, оскільки їхня активність відрізнялася приблизно у сто разів.
Цікаві цифри містить радіаційно-гігієнічний паспорт Башкортостану за 2009 рік. Тоді на одному з підприємств виявили 186 необлікованих сповіщувачів РИД-1 і РИД-6М, виготовлених у 1976-1987 роках.
За документом, РИД-1 мав два герметичних джерела типу АДИ активністю по 18,5 МБк, а РИД-6М - два джерела АИП-РИД приблизно по 185 кБк. Після інвентаризації їх передали підприємству «РосРАО» як радіоактивні відходи.
Для Pu-239 з періодом напіврозпаду близько 24,1 тис. років питома активність становить приблизно 2,3 ГБк/г. Якщо перерахувати номінальну активність цих джерел у масу чистого Pu-239, виходить приблизно:
- РИД-1 – близько 8 мг Pu-239 в одному джерелі, тобто приблизно 16 мг у сповіщувачі;
- РИД-6М – близько 80 мкг в одному джерелі, або близько 160 мкг у сповіщувачі.
Це розрахунковий еквівалент за номінальною активністю, а не результат аналізу конкретних зразків, які продавав Міллер. Саме тому твердження, що в кожній його посилці було, наприклад, 160 мкг Pu-239, було б необґрунтованим.
До того ж Міллер продавав не обов'язково весь пожежний сповіщувач: судові документи говорять про зразок Pu-239, отриманий із радянського сповіщувача. Яку частину штатного джерела містив один товарний зразок, прокуратура не повідомила.
Міллер імпортував плутоній із росії та організував його пересилання на свою домашню адресу. Ні ім'я російського продавця, ні компанія, ні інтернет-майданчик, ні місто відправлення у доступних матеріалах обвинувачення та судових документах не названі. Bonanza, яку згадує прокуратура, була майданчиком, через який сам Міллер продавав товари своїм клієнтам, а не встановленим джерелом закупівлі в росії.
У будь-якому випадку постає цікаве питання: як старі радянські радіоізотопні прилади з Pu-239, які мали бути зібрані та передані як радіоактивні відходи, потрапили на міжнародний колекційний ринок і пересилалися звичайною поштою.
Фізик Комісії ядерного регулювання США Рендольф Регланд, якого залучили до справи, пояснював, що неушкоджене джерело, яке просто зберігається на полиці, становить мінімальний ризик. Інша ситуація виникає, якщо матеріал пошкодити, подрібнити й вдихнути: Pu-239 є альфа-випромінювачем, і навіть мала кількість, що потрапила всередину організму, становить значно більшу небезпеку.
Проблема утилізації радянських приладів із плутонієвими джерелами добре знайома й Україні. За даними Державної інспекції ядерного регулювання, у 2019 році Харківська міжобласна філія ДСП «Об'єднання «Радон» передала до Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСВДІВ) 19 100 відпрацьованих джерел із Pu-239 загальною активністю 3,53 ГБк. Їх використовували під час гарячих випробувань нового сховища. У середньому це близько 185 кБк на одне джерело – активність, співмірна з плутонієвими джерелами, які встановлювали у радянських пожежних сповіщувачах типу РИД-6М. Водночас у звіті регулятора не зазначено, з яких саме приладів походили ці 19 100 джерел.