СхідГЗК готують до приєднання до «Енергоатома». Закон набрав чинності
06.10.2026
В Україні набрав чинності закон, який запускає перетворення державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на акціонерне товариство та створює правові умови для його подальшого приєднання до АТ «НАЕК «Енергоатом».
Закон №4952-IX «Про акціонерне товариство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ухвалений Верховною Радою 19 серпня, набрав чинності 1 жовтня 2026 року. Його мета визначена як подальше приєднання новоствореного АТ до «Енергоатома».
При цьому безпосереднього приєднання СхідГЗК до «Енергоатома» закон не здійснює. Спочатку державне підприємство мають перетворити на акціонерне товариство, 100% акцій якого належатимуть державі. Воно стане правонаступником усіх прав та зобов'язань нинішнього ДП.
Після державної реєстрації АТ «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Кабінет Міністрів матиме чотири місяці, щоб затвердити план його приєднання до «Енергоатома». Документ має визначити етапи, строки та відповідальні за реорганізацію органи.
Таким чином держава повертається до ідеї вертикальної інтеграції атомної генерації та початкової ланки ядерно-паливного циклу – від видобутку уранової руди і виробництва уранового оксидного концентрату до виробництва електроенергії на АЕС.
Однією з основних причин окремого законодавчого врегулювання є складний фінансовий стан підприємства.
Представляючи законопроєкт у Верховній Раді, перший віцепрем'єр – міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що зобов'язання СхідГЗК перевищують 9 млрд грн і вже є більшими за власний капітал підприємства.
Закон тому передбачає спеціальний захисний режим. До державної реєстрації нового акціонерного товариства щодо СхідГЗК не можуть відкриватися провадження у справах про банкрутство, а вже відкриті мають бути припинені. Після реєстрації АТ такий мораторій діятиме ще три роки.
На цей період також зупиняється більшість заходів примусового виконання рішень та стягнення майна і коштів підприємства. Винятки передбачені, зокрема, для виплат працівникам, аліментів та окремих соціальних зобов'язань.
Окремо закон спрощує оформлення майнового комплексу СхідГЗК під час корпоратизації. Нерухомість може бути передана до статутного капіталу нового товариства на підставі передавального акту без обов'язкової попередньої державної реєстрації прав на кожний об'єкт.
Що отримує «Енергоатом»
Попри багаторічні фінансові проблеми, СхідГЗК володіє активами, які потенційно можуть становити значний інтерес для інвестиційного та проєктного фінансування.
Головний із них – Новокостянтинівське родовище у Кіровоградській області. За даними Державної служби геології та надр, його балансові запаси урану трохи не досягають 100 тис. тонн. Це найбільше уранове родовище Європи і одне з найбільших у світі. При цьому воно вже не є «родовищем на папері»: шахта побудована, видобуток ведеться, частина підземної інфраструктури створена, але проєктної потужності підприємство так і не досягло.
Масштаб потенціалу значно перевищує нинішній рівень виробництва. Раніше для Новокостянтинівської шахти розроблялося банківське ТЕО з орієнтиром на потужність до 2,5 тис. тонн урану на рік, хоча цей старий проєкт не можна вважати чинним планом розвитку. Пізніші державні програми були значно обережнішими: зокрема, передбачали можливість доведення виробництва на Новокостянтинівському родовищі приблизно до 936 тонн урану на рік.
До ресурсної бази додається вже існуюча промислова інфраструктура. У Жовтих Водах працює гідрометалургійний завод СхідГЗК проєктною потужністю близько 1,5 млн тонн руди на рік, куди надходить руда з шахт комбінату. Підприємство має власні гірничі, переробні та допоміжні виробництва.
Нинішній план розвитку передбачає нові горизонти шахт, модернізацію підйомних установок і вентиляції, закупівлю гірничого обладнання та будівництво нової установки з виробництва сірчаної кислоти потужністю 85 тис. тонн на рік. Цільовий показник виробництва уранового оксидного концентрату – до 45 тонн на місяць.
Іншою перевагою є гарантований внутрішній ринок. СхідГЗК залишається єдиним в Україні виробником природного урану, а його майбутній власник – «Енергоатом» – одночасно є споживачем цієї продукції для свого ядерно-паливного циклу. Тобто на відміну від нового незалежного уранового проєкту, тут значно нижчий ризик відсутності довгострокового покупця.
Але саме геологія пояснює і слабке місце активу. Основні українські родовища мають порівняно невисокий вміст урану – переважно близько 0,1-0,2%, а видобуток ведеться дорогим підземним способом. За оцінками NEA/МАГАТЕ, станом на початок 2023 року Україна мала 184,8 тис. тонн ідентифікованих видобувних ресурсів урану за собівартості до $260/кг, однак лише 71,5 тис. тонн – у категорії до $80/кг. Це принципова різниця між великими геологічними запасами і реально конкурентоспроможним видобутком.
Слабкість нинішнього виробництва добре видно зі статистики. За даними World Nuclear Association, Україна виробила у 2024 році лише близько 288 тонн урану, тоді як у 2015 році – 1,2 тис. тонн. Отже, інвестиційна історія СхідГЗК полягає не стільки у відкритті нової ресурсної бази, скільки у відновленні та масштабуванні вже існуючого виробництва.
Саме тому потенційна привабливість СхідГЗК для зовнішнього капіталу виглядає двоїсто: великий ресурс, існуючі шахти та переробка, стратегічний покупець і можливість суттєво збільшити виробництво – з одного боку; значна потреба в капітальних вкладеннях, висока собівартість підземного видобутку та накопичені фінансові проблеми – з іншого.
Корпоратизація сама по собі цих проблем не усуває. Але вона створює зрозумілішу для банків, міжнародних фінансових інституцій і промислових партнерів корпоративну структуру.
Фінансова зв'язка СхідГЗК з «Енергоатомом» формувалася роками
Щонайменше з 2008 року між підприємствами діяв договір на постачання уранового оксидного концентрату. Принципово нова модель з'явилася у 2017 році, коли НКРЕКП затвердила окрему Методику формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та теплову енергію АЕС. Вона почала діяти восени того року і, серед іншого, визначила підхід до врахування витрат «Енергоатома» на ядерне паливо та український урановий концентрат у тарифі на електроенергію.
Фактично відтоді фінансове становище СхідГЗК дедалі сильніше залежало не лише від обсягів закупівель «Енергоатома», а й від того, яку ціну на український уран регулятор дозволяв атомній компанії враховувати у своєму тарифі.
Саме ця модель згодом стала одним із джерел хронічних проблем комбінату. Ціну уранового оксидного концентрату прив'язали до міжнародних котирувань, хоча український уран видобувається переважно дорожчим шахтним способом. У результаті дозволена для «Енергоатома» ціна закупівлі могла бути нижчою за собівартість продукції СхідГЗК.
Показовим став 2018 рік: Міненерговугілля визначило для СхідГЗК ціну уранового концентрату на рівні близько $112 за кг, тоді як тарифна методика НКРЕКП дозволяла «Енергоатому» врахувати лише близько $71 за кг. У 2019 році розрахункова ціна становила близько $75 за кг. Тодішній президент «Енергоатома» Юрій Недашковський послідовно критикував методику, наголошуючи, що вона не відповідає практиці довгострокових контрактів на ядерно-паливному ринку.
До кінця 2019 року проблема вже вийшла на рівень Верховної Ради. Під час пленарного засідання 30 жовтня депутати прямо заявляли, що визначена за методикою НКРЕКП ціна на урановий концентрат створила для СхідГЗК умови збиткової діяльності та загрозу зупинки виробництва.
Того ж року «Енергоатом» і СхідГЗК перейшли до іншого способу підтримки підприємства – авансових платежів за майбутні поставки концентрату. За домовленостями кінця 2019 року ці аванси мали, зокрема, забезпечити виплату зарплат працівникам та не допустити зупинки уранового виробництва. Одночасно сторони погодили підвищення ціни українського концентрату приблизно на 40%.
Надалі авансові платежі «Енергоатома» фактично стали одним із головних інструментів підтримання ліквідності СхідГЗК. У 2020 році Міненерго вже публічно зазначало, що докапіталізація комбінату дала б йому змогу працювати незалежно від попередніх платежів атомної компанії – тобто залежність від авансів «Енергоатома» на той момент фактично визнавалася системною.
Цьогоріч «Енергоатом» виділив СхідГЗК 555 млн грн поворотної фінансової допомоги, які цільово спрямовуються на гірниче обладнання, прохідницькі роботи, нові горизонти, реконструкцію підйомних установок і вентиляції шахт.
Вважається, що нинішнє приєднання СхідГЗК до «Енергоатома» має усунути саму конструкцію відносин «монопольний виробник – єдиний покупець», через яку держава роками окремо визначала ціну концентрату, «Енергоатом» оплачував продукцію та авансував її майбутнє виробництво, а СхідГЗК при цьому продовжував накопичувати фінансові проблеми. Після об'єднання видобуток українського урану стане внутрішньою ланкою виробничого ланцюга «Енергоатома».
«Укратомпром»: перша спроба атомної вертикалі закінчилася ліквідацією
Ідея об'єднати атомну генерацію з підприємствами ядерно-паливного циклу в Україні вже реалізовувалася майже два десятиліття тому.
Наприкінці 2006 року уряд Віктора Януковича руками проросійського Андрія Деркача створив державний концерн «Укратомпром», а в березні 2007 року затвердив його статут. До складу концерну увійшли «Енергоатом», СхідГЗК, дирекція підприємства на базі Новокостянтинівського родовища, ДП «Смоли», УкрНДППромтехнології та Дніпропетровський завод прецизійних труб.
Громадськості це об’єднання презентувалося як централізація виробничої, інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльність підприємств атомно-промислового комплексу і допомогти створенню елементів власного ядерно-паливного циклу. Але механізм об'єднання викликав значно більше запитань, ніж сама ідея вертикальної інтеграції.
До статутного фонду «Укратомпрому» планувалося передати майно учасників загальною вартістю 21 млрд грн станом на кінець 2006 року. З цієї суми майже 20,51 млрд грн припадало на «Енергоатом», тоді як активи СхідГЗК оцінювалися у 382,7 млн грн. Таким чином, практично весь майновий фундамент нової структури формувався за рахунок оператора українських АЕС.
Водночас статут передбачав, що концерн працює на принципах «повної господарської самостійності», відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном, може створювати підприємства та господарські товариства, випускати цінні папери, а також «володіє, користується та розпоряджається» майном, переданим йому учасниками.
Саме ця конструкція стала центральним об'єктом критики.
У серпні 2007 року президент Віктор Ющенко зупинив дію урядових постанов про створення «Укратомпрому» і звернувся до Конституційного Суду. В указі президента стверджувалося, що обрана модель створювала можливість відчуження державного майна, приватизація якого заборонена, зокрема активів атомних електростанцій, і через це становила загрозу економічній безпеці держави.
Заступник секретаря РНБО Юрій Продан тоді також називав механізм управління стратегічним державним майном непрозорим і звертав увагу на відсутність достатніх запобіжників проти незаконного відчуження активів.
Колишній керівник «Енергоатома» Юрій Недашковський ще до створення концерну підтримував об'єднання підприємств, які займаються ураном та іншими елементами ядерно-паливного циклу, але виступав проти включення до такої структури самого «Енергоатома». Він аргументував це відмінністю функцій експлуатуючої організації та підприємств паливного циклу.
Окремою проблемою стала концентрація управління: Андрій Деркач одночасно очолював і «Енергоатом», і «Укратомпром». Центр Разумкова згодом оцінював таке суміщення як фактор, що негативно впливав на ефективність роботи обох структур. Міжвідомча комісія з енергетичної безпеки при РНБО восени 2007 року також констатувала конфлікт інтересів між учасниками концерну.
Додаткові питання виникли після того, як у червні 2007 року Деркач і керівник російського «Росатома» Сергій Кирієнко підписали протокол про наміри співпраці. Документ охоплював продовження ресурсу енергоблоків, нове атомне будівництво, розвиток підприємств ядерно-паливного циклу та спільну роботу на ринках третіх країн. Президент доручив СБУ та Генпрокуратурі перевірити домовленості, а тодішній виконувач обов'язків голови СБУ Валентин Наливайченко публічно заявляв, що підстави для занепокоєння є.
Наприкінці 2007 року проєкт фактично був згорнутий. 24 грудня новий уряд скасував постанови, на яких ґрунтувалося створення «Укратомпрому». У 2008 році замість нього створили концерн «Ядерне паливо України», вже без «Енергоатома»: до нього об'єднали підприємства, безпосередньо пов'язані із сировиною та виробництвом компонентів ядерного палива.
Нинішня модель значно вужча
«Укратомпром» створювався як окрема надбудова над «Енергоатомом» та низкою інших атомно-промислових підприємств, до статутного фонду якої передавалися їхні активи. Нинішній закон передбачає зворотну за конструкцією модель: СхідГЗК спочатку корпоратизується як АТ зі 100% державною власністю, а потім має бути приєднаний безпосередньо до вже корпоратизованого «Енергоатома».
Втім, економічне питання, яке стояло перед галуззю у 2007 році, залишається схожим: чи здатне об'єднання фінансово потужної атомної генерації з проблемною сировинною ланкою забезпечити інвестиції у власний урановий видобуток і водночас не перетворитися на механізм постійного фінансування збиткового підприємства коштом «Енергоатома».
Показово, що ще до ухвалення нинішнього закону Міністерство фінансів звертало увагу: попередні мораторії на стягнення не привели до поліпшення фінансового стану СхідГЗК. У відомстві також зазначали, що комбінат залишався збитковим попри продаж уранового концентрату «Енергоатому».
Після ліквідації «Укратомпрому» ідея інтеграції СхідГЗК з «Енергоатомом» не зникла.
У липні 2019 року Кабінет Міністрів уже погоджував реорганізацію СхідГЗК шляхом його приєднання до тодішнього ДП «НАЕК «Енергоатом», однак це рішення реалізоване не було.
У 2021 році Міненерго знову підтримало передачу СхідГЗК в управління «Енергоатома», розглядаючи такий крок як один зі способів стабілізації урановидобувного підприємства.
Нинішня корпоратизація має розширити можливості СхідГЗК із залучення зовнішнього фінансування. Принаймні такі цілі реформування називало Міненерго: залучення приватного та міжнародного капіталів. Водночас закон передбачає збереження 100% акцій нового товариства у державній власності, а після запланованого приєднання до «Енергоатома» входження приватного інвестора безпосередньо в капітал фактично виключається законодавчими обмеженнями щодо самої атомної компанії. Отже, йдеться передусім про боргове, проєктне та партнерське фінансування, а не продаж частки підприємства.
І тут є цікавий контраст з «Укратомпромом» 2007 року: тоді однією з головних претензій була саме небезпека створення конструкції, через яку стратегічні активи могли опинитися під ризиком відчуження. У нинішній схемі законодавець, навпаки, досить жорстко закриває можливість розмивання державної власності в «Енергоатомі». Водночас таке поєднання не нівелює інший ризик: поєднання різних функцій експлуатуючої організації та підприємства паливного циклу.