Увечері 7 вересня Запорізька АЕС після більш ніж двох тижнів роботи на аварійних дизель-генераторах знову отримала зовнішнє електроживлення. О 19:02 українські енергетики відновили роботу лінії 330 кВ «Феросплавна-1», і станція почала отримувати з Об'єднаної енергосистеми України близько 11 МВт. Ремонт став можливим після погодженого за посередництва МАГАТЕ локального припинення вогню.

За кілька годин до цього генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі виступив на засіданні Ради керуючих агентства у Відні. Значна частина його доповіді стосувалася саме ЗАЕС. Гроссі назвав ситуацію з ядерною безпекою «делікатною», повідомив про різке скорочення запасів дизельного пального і про те, що для його економії окупаційна адміністрація була змушена обмежувати роботу систем охолодження. Але причину, через яку найбільша АЕС Європи опинилася в такому стані, очільник МАГАТЕ знову описував максимально нейтрально – як наслідок «військової активності».

ЗАЕС втратила останню діючу лінію зовнішнього живлення «Феросплавна-1» у ніч на 20 серпня. За підрахунком Енергоатома це був 27-й повний блекаут від початку повномасштабного вторгнення, МАГАТЕ називає його 26-м випадком втрати зовнішнього живлення.

Спочатку автоматично запустилися всі доступні аварійні дизель-генератори, сім із них залишилися в роботі. Але тривалий блекаут швидко перетворив резервне обладнання фактично на основне джерело живлення станції.

Вже 5 вересня МАГАТЕ повідомило, що кількість працюючих генераторів скоротили спочатку до чотирьох, а потім до двох – виключно для економії пального. Потужність, доступна для власних потреб ЗАЕС, через це майже вдвічі зменшилася. Окупаційна адміністрація почала вмикати насоси охолодження реакторів та басейнів витримки відпрацьованого ядерного палива лише періодично. Місія МАГАТЕ запросила дані, які саме насоси і в які періоди працювали, а також температури першого контуру реакторів та басейнів витримки.

Гроссі визнав ситуацію надзвичайною: АЕС не повинна скорочувати роботу систем охолодження заради економії дизельного пального. Без відновлення зовнішнього електропостачання або нових постачань дизелю ЗАЕС, за його оцінкою, могла протягом кількох днів дійти до повного знеструмлення.

Усі шість енергоблоків ЗАЕС перебувають у холодному зупині, тому залишкове тепловиділення палива значно нижче, ніж у працюючому або нещодавно зупиненому реакторі. Це суттєво збільшує час до небезпечного нагрівання палива у разі повної втрати охолодження. Але електроживлення все одно необхідне для систем безпеки, контролю параметрів реакторів та охолодження басейнів витримки.

Енергоатом окремо попередив і про інший ризик – самі дизель-генератори не розраховані на тривалу роботу як основне джерело живлення. Постійні пуски, зупинки та перемикання під навантаженням збільшують зношення обладнання і ризик відмови.

Саме історія із запасами дизельного пального виглядає одним із найбільш незрозумілих елементів останнього блекауту.

Ще у 2024 році окупаційна адміністрація повідомляла МАГАТЕ про приблизно 2500 кубометрів дизелю в паливному господарстві та баках аварійних генераторів. За її ж розрахунками, для десяти днів роботи генераторів за умови холодного зупину всіх шести енергоблоків було достатньо близько 1000 кубометрів. Тобто такий запас теоретично мав забезпечувати більш ніж 20 днів автономної роботи.

При цьому МАГАТЕ тоді зазначало: російська адміністрація не допускала інспекторів до центрального складу та дизельного паливного господарства. Отже, агентство не мало можливості незалежно перевірити ані фактичний обсяг запасів, ані їх використання.

До серпня 2026 року ситуація виглядала вже зовсім інакше. 20 серпня окупаційна адміністрація повідомила місії МАГАТЕ, що останнє поповнення паливного господарства ЗАЕС відбулося ще в березні. Наступна партія мала надійти у травні, але постачання нібито зірвалося через бойову активність. На початку блекауту російська сторона запевняла, що пального вистачить більш ніж на десять днів.

Наприкінці серпня експерти МАГАТЕ вже спостерігали, як на станцію перевозили кілька десятків тонн дизелю з двох позамайданчикових сховищ. Але цього виявилося недостатньо. До 5 вересня агентство констатувало, що запаси «швидко скорочуються». Заради економії пального кількість працюючих аварійних генераторів скоротили до двох, а насоси охолодження почали вмикати періодично.

Тобто за два роки картина змінилася від заявлених 2500 кубометрів резерву до ситуації, коли після трохи більш як двох тижнів блекауту станція змушена економити пальне навіть на системах охолодження. Пояснення лише відсутністю регулярних поставок не знімає питання, що відбувалося із запасами всередині окупованого майданчика, доступ до яких МАГАТЕ не контролює, але і не вимагає його від окупантів.

На цьому тлі наприкінці серпня «Росатом» попросив представників МАГАТЕ супроводжувати колони з дизельним пальним, які мали прямувати до ЗАЕС. Фактично міжнародну місію запропонували використати як гарантію безпеки російської паливної логістики на окупованій території.

Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко припустив, що у цієї схеми може бути й інша мета. За його версією, ЗАЕС потрібна росіянам як прикриття для завезення дизельного пального через небезпечну для російської логістики ділянку, а частина пального може бути призначена для військових потреб. «За рахунок прикриття ЗАЕС росіянам конче необхідно завезти паливо на фронт», – написав він.

Незалежного підтвердження того, що паливні запаси ЗАЕС уже були використані російськими військовими, немає. Але сукупність обставин дає підстави принаймні ставити це питання. Майданчик і вся логістика станції перебувають під контролем росії, регулярні поставки пального припинилися ще навесні, доступ інспекторів МАГАТЕ до паливної інфраструктури був обмежений, а після виснаження запасів «Росатом» спробував залучити агентство до супроводу нових колон.

При цьому у своїх публічних повідомленнях МАГАТЕ не ставить питання, чому резерви дизельного пального на окупованій АЕС опинилися на критично низькому рівні і чи використовувалися вони виключно для потреб станції.

Ще показовішою є різниця між тим, що відомо про російську військову присутність на ЗАЕС, і тим, як її описує МАГАТЕ.

У липні Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що російська армія використовує територію станції як військову базу. За даними ГУР, техніка розміщена безпосередньо в машинних залах енергоблоків №1, 2, 5 та 6, у підвалах і бомбосховищах облаштовані склади озброєння, а на дахах реакторних відділень – вогневі позиції. Розвідка також наголосила, що інспектори МАГАТЕ не мають повного доступу до енергоблоків і частини технічних приміщень, а маршрути їхніх перевірок погоджуються заздалегідь.

Це не перші свідчення мілітаризації ЗАЕС. Саме МАГАТЕ ще раніше фіксувало військові вантажівки в машинному залі енергоблока №2, а в наступних звітах повідомляло про відмови надати експертам доступ до окремих частин машинних залів.

Більше того, другий із п'яти принципів захисту ЗАЕС, сформульованих самим Гроссі, передбачає, що станція не повинна використовуватися як база або сховище важкого озброєння, боєприпасів чи військового персоналу, призначеного для атак із території об'єкта.

Однак у виступі перед Радою керуючих 7 вересня російської військової присутності на ЗАЕС немає взагалі.

Гроссі говорить про «військову активність на північному березі Дніпра», яка призвела до втрати «Феросплавної-1», про вибухи поблизу станції, закликає "всіх військових командирів у регіоні» припинити атаки і знову вимагає «максимальної військової стриманості від усіх сторін». Домовленість про ремонт ЛЕП він також подає як результат конструктивної співпраці "обох сторін".

Про те, що одна з цих «сторін» уже понад чотири роки контролює саму атомну станцію військовою силою, у промові не сказано. Як не сказано про повідомлення щодо військової техніки в машинних залах, озброєння на території станції чи обмеження доступу експертів.

Саме тут нейтральність МАГАТЕ перетворюється на проблему. Агентство достатньо детально описує наслідки – пошкоджені ЛЕП, блекаути, зношені дизель-генератори, нестачу пального і ризики для охолодження. Але чинник російської військової присутності безпосередньо на ядерному об'єкті майже зникає з публічної картини. Натомість час від часу з’являються фотофакти лояльних взаємин Гроссі з окупантами.

Після ремонту «Феросплавної-1» безпосередня загроза повного знеструмлення ЗАЕС зменшилася. Але нормальної схеми зовнішнього живлення у станції немає.

Основна лінія 750 кВ «Дніпровська» ремонт якої завершили ще в червні в межах попереднього локального припинення вогню, залишається недоступною через серйозні пошкодження пов'язаної з нею підстанції. Тобто ЗАЕС знову фактично залежить від однієї лінії, що Гроссі також підтвердив.

За наявними даними, радіаційний фон залишається в межах нормальних значень. Водночас Енергоатом зазначає, що не отримує частину первинних даних зі станції, оскільки окупанти фізично відключили системи передачі інформації; частина доступної інформації надходить через систему МАГАТЕ IRMIS.