Від розрахунків до проєктів повного циклу: як за десять років змінилася Energy Safety Group
26.08.2026
За десять років Energy Safety Group пройшла шлях від виконання окремих інженерних розрахунків і розроблення проєктної документації до комплексних проєктів, у яких команда відповідає за весь шлях технічного рішення – від обґрунтування і проєктування до виготовлення обладнання, постачання, монтажу та введення в експлуатацію.
Саме ця зміна моделі роботи, а не лише розширення географії чи кількості проєктів, найкраще характеризує перше десятиліття компанії. У 2016 році Energy Safety Group починала як команда із шести фахівців, яка зосереджувалася переважно на розрахунковому обґрунтуванні безпеки АЕС. Згодом до цього додалися проєктування, управління постачаннями, виробництво, монтаж і пусконалагодження обладнання, а окремі проєкти почали охоплювати фактично весь життєвий цикл технічного рішення.
За даними компанії, сьогодні її портфель включає понад 20 великих проєктів із підвищення безпеки АЕС, близько 30 проєктів модернізації та підвищення ефективності, включно з диверсифікацією технологій, і понад 50 аналітичних проєктів. Група працює в Україні, Чехії, Болгарії, Угорщині, Словаччині та Вірменії.
Цю еволюцію найкраще видно в конкретних роботах – від розрахункових обґрунтувань постфукусімських заходів для українських АЕС до повноциклових проєктів на Вірменській АЕС та АЕС Козлодуй, створення власної виробничої бази і розроблення спеціалізованого обладнання.
Інжиніринг, з якого все починалося
Перші роки діяльності Energy Safety Group були зосереджені на роботах, що потребують глибокого розуміння фізичних процесів на АЕС та нормативних вимог до систем і обладнання, важливих для безпеки.
Команда виконувала теплогідравлічні, міцнісні, сейсмічні, нейтронно-фізичні та радіаційні розрахунки, розробляла звіти з аналізу безпеки, проєктну, технічну й експлуатаційну документацію. Ці компетенції використовувалися, зокрема, під час реалізації заходів із післяаварійного моніторингу, аварійного водопостачання, пасивного видалення водню, фільтрованого скидання тиску з гермооболонки, поводження з відпрацьованим ядерним паливом та управління важкими аваріями.
У таких проєктах саме інженерне обґрунтування визначає, чи може нове обладнання бути інтегроване у діючий енергоблок: необхідно підтвердити його сумісність із системами АЕС, оцінити вплив на безпеку, підготувати документацію та пройти процедури погодження.
Поступово ця експертиза стала основою для значно ширшої ролі у проєктах.
Від моделі важкої аварії до обладнання на Рівненській АЕС
Один із найпоказовіших прикладів – система довготривалого відведення тепла від гермооболонки (LTCCS) для енергоблоків №1 та №2 Рівненської АЕС із реакторами ВВЕР-440.
У 2023 році Westinghouse уклав контракт з Енергоатомом на проєктування, виготовлення та постачання такої системи – першої LTCCS компанії для ВВЕР-440.
Energy Safety Group стала ключовим українським субпідрядником, який підтримує інтеграцію і реалізацію системи. За матеріалами технічної доповіді Westinghouse, повний комплект обладнання був поставлений на Рівненську АЕС на початку 2025 року, а будівельно-монтажні роботи заплановані на 2026 рік.
Одним із ключових елементів системи є Reactor-Turbine-Sump Pump – насос із водяним турбінним приводом, створений Westinghouse спільно з німецькою KSB. Він використовує енергію потоку води для перекачування теплоносія й тому не потребує постійного електроживлення.
Під час кваліфікації насос проходив гідравлічні, гідростатичні та випробування на герметичність, а також довготривалі випробування у змодельованих умовах важкої аварії. Розрахунковий час його безперервної роботи в таких умовах перевищує шість місяців.
На ERMSAR 2026 Energy Safety Group представила результати аналітичного обґрунтування LTCCS. Розрахунки показали можливість контролювати температуру і тиск у гермооболонці до шести місяців навіть за повної втрати зовнішнього електропостачання.
Але особливо показово, що робота не закінчилася адаптацією системи Westinghouse для ВВЕР-440.
У 2026 році фахівці Energy Safety Group та Westinghouse оприлюднили вже нову концепцію LTCCS для енергоблоків ВВЕР-1000. Система використовує пароконденсаційний теплообмінник: пара, що утворюється в гермооболонці під час важкої аварії, конденсується, а вода повертається назад для повторного відведення тепла. Таким чином можна мінімізувати винесення великих обсягів радіоактивної води за межі гермооболонки.
Автори зазначають, що концепція створена та запатентована у партнерстві Westinghouse та Energy Safety Group. Попереднє розрахункове обґрунтування із застосуванням MELCOR показало можливість стабілізації тиску та температури під час важкої аварії.
Тобто досвід проходить уже наступний цикл: від аналітичних робіт для ВВЕР-440 – до інтеграції, виготовлення та монтажу системи на РАЕС, а далі – до створення нового технічного рішення для ВВЕР-1000.
Перший досвід повного циклу за межами АЕС
Одним із перших великих EPC-кейсів Energy Safety Group стала модернізація водневої станції Бурштинської ТЕС.
За даними компанії, Energy Safety Group розробила проєктну документацію, організувала постачання генераторів водню й азоту, демонтаж попередньої установки, монтаж нового обладнання, його підключення до чинних технологічних систем, введення в експлуатацію та навчання персоналу.
Важливість цього кейсу полягає не стільки у виході за межі атомної енергетики, скільки у форматі робіт. Компанія вже відповідала не за окремий розрахунок або комплект документації, а за послідовність взаємопов'язаних етапів – від проєктного рішення до запуску нового обладнання.
Власна база для EPC-проєктів
Розширення відповідальності потребувало і власної інфраструктури.
У 2025 році ES Group Europe увійшла до складу засновників ТОВ «ПРОАТОМ» – підприємства з виробничими потужностями у Старому Кривині поблизу Хмельницької АЕС.
«ПРОАТОМ» має виробничу базу, складські та офісні приміщення і є акредитованим постачальником Енергоатома. Підприємство має можливості для монтажних, ремонтних і пусконалагоджувальних робіт, інженерно-будівельного проєктування, розроблення та виготовлення технологічного оснащення.
Для Energy Safety Group це означає можливість контролювати значно більшу частину проєктного циклу – не лише розроблення документації та вибір постачальників, а й підготовку обладнання, складання, зберігання, логістику та підготовку до монтажу безпосередньо поблизу атомного об'єкта, який має розширювати потужності.
Від інтеграції обладнання до власних продуктів
Наступним етапом стало створення власних технологічних продуктів.
Energy Safety Group, зокрема, розробляє систему FOSAR – Foreign Object Search and Retrieval – для пошуку та вилучення сторонніх предметів із важкодоступних і затоплених зон АЕС.
Комплекс включає підводні камери, освітлення, маніпулятори та засоби позиціювання і призначений для дистанційних інспекцій та технологічних операцій у середовищах, де безпосередня робота персоналу ускладнена або неможлива.
Сам принцип FOSAR вже застосовується у світовій атомній галузі. Власна система Energy Safety Group означає інший крок – перехід від інтеграції обладнання сторонніх виробників до розроблення спеціалізованого технологічного рішення всередині групи.
Вірменська АЕС: повний цикл і продовження після першого контракту
Одним із найбільш показових міжнародних EPC-проєктів став комплекс альтернативного аварійного електроживлення Вірменської АЕС.
Наприкінці 2021 року ES Group Europe уклала контракт на постачання альтернативних джерел живлення у разі знеструмлення енергоблока. Проєкт фінансувався Європейською комісією в межах програми підвищення стійкості атомних енергоблоків після уроків аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі.
Energy Safety Group спільно з «Далгакиран компресор Україна» виконала проєктування, виготовлення, заводські випробування, постачання та введення в експлуатацію комплексу із шести мобільних дизель-генераторних станцій. Першу партію обладнання доставили на Вірменську АЕС у січні 2024 року.
Технічні характеристики, оприлюднені виробником, показують масштаб проєкту. Найбільший агрегат створений на базі Cummins C2750 D5B і має потужність 2,2 МВт та напругу 6 кВ. Два генератори мають потужність по 720 кВт, ще два – по 220 кВт, найменший – 88 кВт.
На потужніших установках разом з електричними передбачені пневматичні стартери – додатковий резерв для запуску. До комплексу також входять системи обігріву, вентиляції та аварійного освітлення, кабельне обладнання, резистивний блок навантаження і мобільний паливний бак місткістю 18 тис. літрів. Обладнання розраховане на сейсмічні впливи до 9 балів.
Показовим став наступний етап. У листопаді 2025 року мобільні установки були фактично використані під час спільного протиаварійного тренування Вірменської АЕС та регулятора. Відпрацьовувалися транспортування генераторів до необхідних точок, їх розгортання, прокладання та підключення кабелів і відновлення резервного електроживлення систем, важливих для безпеки.
Таким чином, рішення пройшло весь шлях – від проєкту й виготовлення до перевірки його працездатності в умовах аварійного сценарію на майданчику АЕС.
Важливо й те, що співпраця не завершилася цим проєктом.
У 2026 році Energy Safety Group повідомила про нове замовлення Вірменської АЕС – постачання комплекту запасних частин, інструментів та приладдя для парогенератора ПГВ-4С.
За результатами електронного аукціону ES Group Europe посіла перше місце з пропозицією 73,44 млн вірменських драмів (близько €174 тис.).
Отже, перший масштабний EPC-проєкт став для Energy Safety Group не разовою міжнародною поставкою, а основою для подальшої роботи з оператором Вірменської АЕС.
Козлодуй: від постачання окремого обладнання до складних модернізацій
Ще виразніше розвиток моделі можна простежити на АЕС Козлодуй.
У січні 2023 року ES Group Europe отримала контракт на постачання для станції радіаційностійкої поворотної PTZ-камери приблизно на €103 тис.. За даними болгарської системи аналізу публічних закупівель SIGMA, це був перший із прямих контрактів ES Group Europe з АЕС Козлодуй, відображених у базі.
Натомість у 2026 році компанія отримала вже комплексний контракт на модернізацію стаціонарної системи радіочастотного аналізу для раннього виявлення часткових розрядів у генераторах 9(10)GQ та струмопроводах 24 кВ енергоблоків №5 та №6.
Йдеться про онлайн-моніторинг часткових розрядів – одного з важливих індикаторів погіршення стану ізоляції генератора та високовольтного обладнання. Раннє виявлення таких процесів дозволяє оцінити розвиток дефекту до того, як він призведе до серйозного пошкодження або позапланового зупину.
Energy Safety Group повідомила про початок реалізації проєкту у квітні 2026 року. Підготовлена її фахівцями технічна концепція визначила програму робіт, архітектуру програмного забезпечення, обсяг поставки та строки реалізації.
Документи самої АЕС Козлодуй показують, наскільки повноцикловим є цей контракт. Предмет закупівлі охоплює розроблення робочого проєкту, постачання нової системи і запасних частин, демонтаж наявного обладнання, монтаж, випробування, введення системи в експлуатацію та навчання персоналу.
Контракт було укладено 7 липня 2026 року. За даними SIGMA, його вартість становить близько €748 тис., а в процедурі було подано дві пропозиції.
Цей контракт ілюструє трансформацію моделі Energy Safety Group: результатом має бути не проєкт системи і навіть не поставлене обладнання, а модернізована, випробувана та введена в експлуатацію система на двох діючих енергоблоках.
СГІУ: інтеграція нової системи у діючий ВВЕР-1000
Найбільшим проєктом Energy Safety Group на АЕС Козлодуй залишається модернізація систем групового та індивідуального управління органами регулювання реактора (СГІУ) на енергоблоках №5 та №6.
У березні 2023 року чеська ZAT підписала контракт вартістю €15,5 млн на постачання двох систем RRCS, а ES Group Europe стала головним субпідрядником чеської компанії.
Нова СГІУ реалізована на цифровій платформі SandRA Z100. Комплект обладнання для АЕС Козлодуй включає 44 шафи керування, 21 трансформатор, обладнання блочного та резервного щитів управління і сервісні компоненти. Проєктування та виготовлення систем для двох енергоблоків тривало близько двох з половиною років.
Під час заводських приймальних випробувань перевіряли алгоритми управління, діагностику, візуалізацію та архівування даних у SandRA Horus HMI. Серед випробувань було і 72-годинне безперервне комплексне тестування системи.
Важливою особливістю нового СГІУ є можливість роботи з різними типами приводів органів регулювання ВВЕР-1000 і ВВЕР-1200. Зокрема, система сумісна з приводом нового покоління LKP-M/4 виробництва Škoda JS, проєктний ресурс якого становить 40 років. Це створює технічну можливість заміни російських приводів європейськими.
Станом на червень 2026 року проєкт уже перейшов від постачання до реальної експлуатації. За даними ZAT, система на енергоблоці №6 працює з грудня 2025 року. Для енергоблока №5 постачання і монтаж завершені, триває введення системи в експлуатацію.
Після введення обладнання на обох болгарських блоках системи RRCS ZAT працюватимуть уже на 13 енергоблоках ВВЕР-1000 у Європі.
У цьому випадку йдеться вже про інтеграцію одного з ключових елементів управління реактором у діючі ВВЕР-1000 – із проєктуванням, виготовленням обладнання, адаптацією до конкретної конфігурації енергоблока, монтажем, випробуваннями та введенням у роботу.
Паралельно Energy Safety Group брала участь і в іншому напрямі диверсифікації АЕС Козлодуй – ліцензуванні ядерного палива Westinghouse для енергоблока №5.
Партнерства як частина повного циклу
Перехід до таких проєктів вимагав іншої моделі співпраці з великими міжнародними виробниками.
У 2023 році після аудиту Energy Safety Group була включена до реєстру кваліфікованих постачальників Westinghouse для спільних проєктів на АЕС із реакторами ВВЕР-440 та ВВЕР-1000.
Аудит охоплював контроль якості, проєктування під час впровадження нового обладнання, аналіз важких аварій, інтеграцію і монтаж обладнання, управління постачальниками, транспорт, авторський нагляд, навчання персоналу та документацію.
Тобто й сама кваліфікація стосувалася саме тих компетенцій, які потрібні для переходу від виконання окремого інженерного завдання до управління комплексним проєктом.
Партнерства із Westinghouse, ZAT, Škoda JS, Framatome та іншими компаніями водночас дозволили Energy Safety Group використати накопичену в Україні експертизу ВВЕР для інтеграції технологій західних виробників у діючі енергоблоки Центральної та Східної Європи.
Від діючих ВВЕР – до технологій наступного покоління
Паралельно група почала заходити у напрями, які можуть визначати наступний етап розвитку атомної енергетики.
У 2024 році Energy Safety Group приєдналася до European Industrial Alliance on Small Modular Reactors, створеного за ініціативою Європейської комісії для формування європейського промислового ланцюга для малих модульних реакторів.
Інший напрям – ядерно-воднева когенерація. Energy Safety Group стала учасником європейського проєкту NPHyCo, який координувала Framatome GmbH.
За даними Європейської комісії, NPHyCo тривав із вересня 2022-го до лютого 2025 року. Загальна вартість проєкту становила €2,67 млн, внесок ЄС – майже €2 млн. Його завданням було не просто оцінити принципову можливість виробництва низьковуглецевого водню за допомогою АЕС, а підготувати концепцію пілотного проєкту, який можна було б реалізувати у відносно короткі строки.
Роль Energy Safety Group тут була цілком прикладною. На фінальній конференції NPHyCo інженер компанії Мартін Кикал представив варіанти інтеграції водневого виробництва з АЕС та матрицю вибору оптимальної конфігурації.
Окремо аналізувалася можливість створення таких комплексів на українських станціях. Під час семінару NPHyCo на Рівненській АЕС фахівці Energy Safety Group розглянули для РАЕС та ХАЕС можливе розташування водневого виробництва, доступ до демінералізованої й охолоджувальної води, стисненого повітря та азоту, поводження зі стічними водами і підключення до чинної станційної інфраструктури.
Фінальні результати проєкту дають і кілька важливих економічних висновків. Європейська комісія зазначає, що з технічної точки зору поєднання АЕС і водневого виробництва можливе, а вимоги безпеки та ліцензування самі по собі не є перешкодою для такого проєкту.
Головними виявилися економічні фактори. Для низькотемпературного електролізу – PEM або лужного – приблизно 80% собівартості водню визначає ціна електроенергії. Ще 30-35% кінцевої вартості водню можуть становити витрати на його транспортування, тому виробництво доцільно розміщувати якомога ближче до великих споживачів.
Для Energy Safety Group цей дослідницький проєкт цікавий з тієї ж точки зору, що й роботи на діючих ВВЕР: завдання полягає не лише у розробленні концепції, а в тому, щоб перевести її у набір конкретних інженерних вимог для потенційної реалізації на реальному майданчику.
Від розрахунку до працюючої системи
За десять років змінився не тільки масштаб Energy Safety Group. Змінилася сама роль компанії у проєкті.
Якщо на першому етапі результатом роботи був розрахунок, звіт з аналізу безпеки або комплект проєктної документації, то сьогодні результатом стає виготовлена, поставлена, змонтована, випробувана і введена в експлуатацію система.
Ця зміна добре простежується навіть усередині окремих напрямів. На АЕС Козлодуй – від постачання окремої радіаційностійкої камери до контракту на повну модернізацію системи онлайн-діагностики та участі у заміні систем управління реакторами двох ВВЕР-1000. У Вірменії – від проєктування і виготовлення мобільних джерел аварійного живлення до їх реального використання під час протиаварійного тренування і наступних замовлень станції. На Рівненській АЕС – від розрахункового обґрунтування важкоаварійних заходів до поставленого обладнання LTCCS, а накопичений досвід уже використовується для створення нової системи для ВВЕР-1000.
Власна виробнича база «ПРОАТОМ» і розроблення FOSAR додають до цього ще одну складову – можливість не лише інтегрувати рішення міжнародних виробників, а й створювати власні продукти та контролювати дедалі більшу частину їх життєвого циклу.
Між першою розрахунковою моделлю і реальною системою на атомній станції лежить значно більше, ніж інженерна документація: вибір і кваліфікація обладнання, виробництво, випробування, логістика, монтаж, інтеграція із системами енергоблока, погодження та введення в експлуатацію.
Саме тому найточніше перше десятиліття Energy Safety Group можна описати як перехід від розрахунку до працюючої системи на майданчику.