Від Туреччини до Єгипту: чому новий скандал із «Росатомом» не виглядає випадковістю
18.08.2026
Перший блок турецької АЕС «Аккую» мав запрацювати у 2023 році – до сторіччя Турецької Республіки. У серпні 2026-го на ньому все ще тривають передпускові випробування.
У Бангладеш перший блок АЕС «Руппур» планували завершити у жовтні 2023 року, другий – у жовтні 2024-го. Ядерне паливо в перший реактор завантажили лише навесні 2026 року, а початок виробництва електроенергії знову відкладається.
Угорщина підписала угоду з росією про АЕС «Пакш-2» у 2014 році. До заливання першого бетону дійшли через 12 років, а новий угорський уряд тепер перевіряє вартість і умови проєкту.
Фінляндія взагалі відмовилася від будівництва російського реактора після років затримок і сумнівів щодо спроможності підрядника виконати контракт.
На цьому тлі конфіденційні документи про проблеми на єгипетській АЕС «Ель-Дабаа», які отримало POLITICO, виглядають не винятком, а продовженням уже знайомого сценарію.
Що сталося в Єгипті
Управління атомних електростанцій Єгипту у листі від 4 червня повідомило керівництву «Росатому» про дефекти бетонних конструкцій одразу на кількох енергоблоках АЕС «Ель-Дабаа».
Серед виявлених проблем – порожнини за металевим облицюванням четвертого блока, дефекти фундаментних плит блоків №1-3, усунення яких тривало близько року, та проблеми з циліндричною стіною реакторної будівлі блока №4.
Єгипетський замовник також зафіксував порушення «культури ядерної безпеки» та випадок «умисної недбалості» з боку одного з керівників проєкту.
Окремі претензії стосувалися підроблених перепусток, вживання алкоголю працівниками й несанкціонованого поширення фото та відео з будівельного майданчика. Після тяжкого травмування одного з робітників його вивезли приватним автомобілем, а не машиною швидкої допомоги. Замовник розцінив це як спробу приховати інцидент.
Ще серйозніше звинувачення – проведення «фіктивних робіт» для завищення показників готовності станції. За даними POLITICO, «Росатом» звітував про виконання понад половини робіт, хоча основні реакторні будівлі ще не вийшли з підземної частини.
Чотири внутрішні документи російської корпорації, які також проаналізувало видання, вказують на затримки, інженерні проблеми та недоліки в управлінні. Внутрішній аудит попереджав, що введення першого блока може зміститися на 18 місяців – із вересня 2028 року до березня 2030-го.
Звісно, «Росатом» відкинув претензії та заявив, що будує станцію відповідно до затвердженого проєкту, вимог єгипетського регулятора й міжнародних стандартів. Корпорація водночас не уточнила, чи отримувала лист і чи проводила перевірку описаних у ньому випадків.
Туреччина: блок до ювілею, який не запрацював
Найближчий аналог «Ель-Дабаа» – турецька АЕС «Аккую». Це також чотири блоки з реакторами ВВЕР-1200, які будує «Росатом».
Угоду вартістю понад $20 млрд росія і Туреччина підписали ще у 2010 році. Будівництво першого блока почалося у 2018-му, а запустити його Анкара планувала у 2023 році.
Турецька влада прив’язувала запуск до сторіччя республіки. У квітні 2023-го на майданчик урочисто доставили ядерне паливо, а станція формально отримала статус ядерного об’єкта. Проте виробництво електроенергії не почалося.
Строк спочатку перенесли на 2024 рік, потім на 2025-й. Тепер «Росатом» обіцяє фізичний та енергетичний пуск восени або взимку 2026 року. Станом на літо в реактор завантажили лише імітатори тепловидільних збірок і розпочали холодні гідравлічні випробування.
Однією з причин затримки стала відмова Siemens Energy постачати електротехнічне обладнання через відсутність дозволів німецької влади. «Росатом» замовив заміну в Китаї, що потребувало додаткового часу.
Але проблеми «Аккую» не обмежуються одним постачальником. Після початку повномасштабної війни близько $2 млрд, призначених для проєкту, були заблоковані у JPMorgan. Виникали затримки з фінансуванням і виплатами підрядникам.
Наприкінці 2025 року турецький міністр енергетики Алпарслан Байрактар повідомив, що росія виділила для завершення станції ще $9 млрд. У 2026 році «Росатом», який контролює проєкт, почав шукати турецьких партнерів для продажу частки до 49%.
Окремий конфлікт виник у 2022 році. «Росатом» розірвав контракт із турецькою IC İçtaş, звинувативши її у порушеннях, що нібито впливали на строки та якість робіт. Замість неї підряд передали компанії, яка належала трьом російським структурам.
IC İçtaş назвала рішення незаконним і пригрозила судом. Втрутилося турецьке Міністерство енергетики, а питання обговорювали президенти Реджеп Таїп Ердоган і Володимир Путін. Зрештою турецького підрядника повернули до проєкту.
Таким чином, станція, яку планували подати як символ технологічного розвитку Туреччини, стала предметом міждержавних переговорів, санкційних обмежень, фінансових проблем і конфліктів між підрядниками.
При цьому «Аккую» реалізується за моделлю build-own-operate: російська сторона не лише будує, а й володітиме та управлятиме станцією. Тому затримка означає для Туреччини не просто пізніше введення потужності, а тривалішу залежність від рішень російського інвестора.
Бангладеш: паливо є, електроенергії немає
Схожа історія розгортається на АЕС «Руппур» у Бангладеш. «Росатом» будує там два блоки ВВЕР-1200 загальною потужністю 2,4 ГВт. Вартість проєкту становить близько $13 млрд, 90% забезпечує російський державний кредит.
За початковим контрактом перший блок мали завершити у жовтні 2023 року, другий – у жовтні 2024-го. Потім строки перенесли на 2026 і 2027 роки, а завершення всього проєкту – на 2028-й.
Паливо для першого реактора доставили ще восени 2023 року, але завантажили лише у квітні–травні 2026-го. Першу електроенергію обіцяли у липні, потім – у серпні.
На початку серпня стало відомо про нову затримку: станція не отримала від регулятора наступний дозвіл, необхідний для виходу реактора на потужність. Отже, оголошений урядом план передати до мережі перші 300 МВт у серпні виконати не вдасться.
Причини затримок тут різні: пандемія, війнарРосії проти України, санкційні обмеження на фінансові операції, проблеми з постачанням обладнання, нестача валюти в Бангладеш і неготовність ліній електропередачі.
Москва й Дакка вже продовжили строки використання російського кредиту та відтермінували початок погашення боргу. Тобто затримка реакторів автоматично перетворилася на перегляд міждержавних фінансових домовленостей.
Угорщина: 12 років до першого бетону
Угоду про будівництво двох блоків АЕС «Пакш-2» Угорщина та росія підписали у 2014 році. Контракт вартістю €12,5 млрд без конкурсу отримала структура «Росатому», а до €10 млрд мала надати Росія у вигляді державного кредиту.
Фактичне спорудження ядерної частини почалося лише у лютому 2026 року, коли залили перший бетон для п’ятого блока. До цього проєкт роками проходив ліцензування, перевірки Єврокомісії та судові процедури.
У 2025 році Суд ЄС скасував рішення Єврокомісії, яке дозволяло державне фінансування проєкту. Суд дійшов висновку, що Брюссель належно не перевірив, чи відповідало правилам ЄС передання контракту російській компанії без тендеру.
Новий угорський уряд тепер переглядає фінансування та умови будівництва. Прем’єр-міністр Петер Мадяр заявляв, що реальна вартість може зрости з початкових €12,5 млрд до €24 млрд. «Росатом» у відповідь пообіцяв пояснити розрахунки.
Саме на «Пакш-2» можуть безпосередньо вплинути документи з Єгипту: обидві станції будують із реакторами ВВЕР-1200. Якщо на одному проєкті виявляють проблеми з бетонними конструкціями, управлінням і культурою безпеки, угорський замовник має підстави перевірити, як ті самі ризики контролюються в нього.
Фінляндія: проєкт закінчився судовими позовами
Найрадикальніший сценарій реалізувався у Фінляндії. Контракт на спорудження блока «Ханхіківі-1» потужністю 1,2 ГВт підписали у 2013 році. Вартість оцінювали у €6,5-7 млрд.
У травні 2022 року фінський консорціум Fennovoima розірвав контракт. Серед причин називали значні затримки, нездатність російської сторони реалізувати проєкт і різке зростання геополітичних ризиків після нападу Росії на Україну.
Реактор так і не почали будувати. Замість нього залишилися взаємні арбітражі та судові позови на мільярди євро. «Росатом» вимагає від фінських компаній близько $2,8 млрд компенсації, а Fennovoima намагається повернути авансові платежі.
Затримки різні, модель одна
Було б спрощенням пояснювати всі проблеми закордонних проєктів винятково діями «Росатому». На строки впливали пандемія, національні регулятори, неготовність електромереж, західні санкції, блокування платежів і відмова окремих постачальників працювати з російськими компаніями.
Проте в Туреччині, Бангладеш, Угорщині та Єгипті повторюється одна особливість: після зриву початкових графіків замовник не може просто змінити підрядника.
«Росатом» приходить із комплексною пропозицією – російський державний кредит, російський реактор, паливо, підготовка персоналу, сервіс, поводження з відпрацьованим паливом і часто участь в експлуатації. Чим довше триває проєкт, тим глибшою стає технологічна й фінансова залежність.
За даними Reuters, «Росатом» має найбільший у світі портфель закордонного атомного будівництва – 33 блоки в Туреччині, Єгипті, Китаї, Бангладеш, Угорщині, Казахстані та інших країнах. Тому питання якості його робіт і здатності виконувати графіки має значення далеко за межами одного будівельного майданчика.
Документи з «Ель-Дабаа» важливі тому, що це далеко перший скандал навколо російського атомного проєкту. Але вперше до вже відомих затримок і фінансових конфліктів додалися внутрішні свідчення про можливе завищення готовності, дефекти конструкцій та порушення культури ядерної безпеки.
Документи з Єгипту нарешті ставлять Європу перед незручним для неї питанням: чи може компанія, тісно пов’язана з російською державою та її військовими інтересами, залишатися надійним постачальником критичних технологій, від яких інші країни залежатимуть десятиліттями.