Holtec і Entergy готують ґрунт для SMR-300 на півдні США. А де в цій схемі Україна?
11.08.2026
Фото: Holtec
Holtec International, американська енергокомпанія Entergy Services та південнокорейська Hyundai Engineering & Construction домовилися оцінити можливість розгортання малих модульних реакторів SMR-300 на півдні США – у регіоні, де стрімко зростає попит на електроенергію з боку дата-центрів, високотехнологічної промисловості та великих виробництв.
Необов’язковий меморандум сторони підписали 4 серпня. Він охоплює територію діяльності Entergy у Міссісіпі, Луїзіані, Техасі та Арканзасі. Сторони мають оцінити попит великих споживачів, потенційні майданчики та можливі комерційні моделі для двоблочних станцій SMR-300. Конкретних майданчиків, кількості станцій або інвестиційних рішень поки немає.
Однак важливою є вже сама модель, за якою Holtec пропонує будувати наступні SMR-300.
Holtec плюс Hyundai: формується готова модель EPC
Якщо проєкти Entergy перейдуть до реалізації, ними управлятиме спільний проєктний офіс. Holtec відповідатиме за реакторну технологію, ядерні системи, виготовлення обладнання та закупівлі для ядерної частини. Hyundai E&C – за проєктування неядерної частини, закупівлі та будівництво.
Таким чином компанії фактично створюють єдину платформу комплексної реалізації – від виготовлення обладнання до введення станції в експлуатацію. Holtec прямо позиціонує її як модель для серійного розгортання SMR-300 у США та за кордоном.
Партнерство з Hyundai E&C для Holtec не нове. Корейська компанія вже бере участь у проєкті перших двох SMR-300 Pioneer 1&2 на майданчику АЕС Палісейдс у Мічигані та відповідає за детальне проєктування неядерної частини і будівництво станції. Holtec наголошує на досвіді Hyundai E&C, яка брала участь у спорудженні 18 енергоблоків у Південній Кореї та чотирьох APR-1400 на АЕС Барака в ОАЕ.
Саме Палісейдс має стати референтним проєктом, за яким надалі повторюватимуться наступні SMR-300.
Потужність SMR-300 фактично зросла до 340 МВт
Є й технічне уточнення. Попри збереження назви SMR-300, Holtec тепер заявляє приблизно 340 МВт нетто на один блок, а стандартна двоблочна станція має видавати близько 680 МВт. Ще кілька років тому реактор описувався переважно як установка потужністю 300 МВт, а до того на ліцензування було подано SMR-160.
SMR-300 належить до покоління III+ та є водо-водяним реактором під тиском із пасивними системами безпеки. Окремою перевагою Holtec називає використання стандартного ядерного палива для реакторів PWR – тобто проєкт не залежить від створення нового ланцюжка постачання HALEU.
Серійне виробництво поки прив’язують до США
Найцікавіший для України момент міститься в описі промислової моделі.
Holtec повідомляє, що основні компоненти SMR-300 для майбутніх серійних проєктів планується виробляти у США – на підприємствах Advanced Manufacturing Division та на майбутніх заводах-копіях, які створюватимуться для збільшення серійності.
На нинішніх американських підприємствах Holtec можна виготовляти, зокрема, корпус реактора, прямоточний парогенератор із вбудованим компенсатором тиску та модульні сталезалізобетонні конструкції ядерного острова. Наявні потужності компанії розраховані приблизно на два SMR-300 на рік, а подальше розширення Holtec пов’язує зі створенням нових виробничих майданчиків.
І саме тут виникає питання щодо місця України у глобальній виробничій схемі SMR-300.
Україні обіцяли значно більше, ніж просто будівництво реакторів
У квітні 2024 року «Енергоатом» та Holtec підписали генеральну угоду, яка передбачала передачу Україні технологій для виробництва компонентів SMR-300.
За повідомленням «Енергоатома», сторони планували створити в Україні підприємство для виготовлення компонентів малих модульних реакторів. Окремо передбачалося локалізувати виробництво обладнання для Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, яке до цього виготовлялося у США.
Holtec формулював цілі ще ширше: створення виробничої інфраструктури в Україні мало забезпечити країні здатність самостійно виробляти великогабаритне обладнання для атомної енергетики та потенційно постачати його іншим країнам регіону. Угода також мала забезпечити просування SMR-300 в Україні відповідно до домовленостей сторін 2023 року.
У листопаді 2024 року «Енергоатом» повідомив, що сторони вже визначили місце розташування майбутнього підприємства, його технічні вимоги, виробничі параметри та технології, необхідні для розгортання виробництва. Українська компанія тоді прямо заявляла, що завод мав би не лише забезпечувати майбутні українські SMR-300, а й виробляти компоненти для експорту до європейських країн.
Українці мали вчитися безпосередньо на Pioneer 1&2
Ще один важливий елемент домовленостей – участь українських атомників у першому американському проєкті.
У листопаді 2024 року Holtec запросив фахівців «Енергоатома» увійти до проєктної команди SMR-300 на АЕС Палісейдс. Передбачалася їхня участь у проєктуванні, будівництві, випробуваннях і введенні блоків в експлуатацію, щоб отриманий досвід надалі використати під час реалізації SMR-300 в Україні.
Зв’язок «Енергоатома» з програмою SMR-300 принаймні формально зберігається. У квітні 2026 року представники української компанії брали участь у технічній консультативній раді Holtec HI-STAC разом із Entergy, Hyundai E&C, Framatome, Constellation та іншими компаніями. На зустрічі обговорювали вже детальний проєкт Pioneer 1&2, ліцензування та підготовку серійного виробництва.
Але американська програма вже рухається швидше
Водночас видно певну асиметрію. У США Holtec уже формує конкретний виробничий та EPC-ланцюжок: перші два блоки Pioneer 1&2, американські виробничі заводи, Hyundai E&C як будівельний партнер і тепер Entergy як потенційний великий замовник наступної серії реакторів.
Щодо українського заводу останні конкретні публічні повідомлення «Енергоатома», які вдалося знайти у першоджерелах, датуються листопадом 2024 року. Тоді йшлося про визначений майданчик, параметри підприємства та підготовку до передачі технологій. Публічних повідомлень про фактичний початок будівництва виробничого підприємства або встановлення обладнання після цього наразі немає.
Це не означає, що проєкт скасований. Але його стадія істотно відрізняється від американської програми, де Holtec уже готує конкретні виробничі потужності для Pioneer 1&2 і наступних серійних блоків.
Український завод може знадобитися не лише Україні
У перспективі, однак, саме масштабування SMR-300 у США та Європі могло б зробити український виробничий майданчик економічно цікавішим. Як приклад, виробники Patriot, обговорюючи можливість організації виробництва в Україні, зазначали занепокоєння тим, що воно скоріш за все виявиться значно дешевшим, ніж на Заході.
Holtec не приховує, що планує будувати не одиничні реактори, а серію. Нинішні американські підприємства компанії мають базову спроможність випускати обладнання приблизно для двох блоків на рік. Водночас портфель потенційних проєктів швидко зростає.
Крім Pioneer 1&2, у США Holtec просуває SMR-300 у штаті Юта, планує чотири блоки на майданчику колишньої АЕС Ойстер-Крік, а тепер потенційно додається територія Entergy на півдні США. Компанія паралельно працює над проєктами у Великій Британії та інших країнах.
Тому український завод, якщо він справді буде створений за моделлю, закладеною угодами 2024 року, теоретично міг би бути частиною не лише українського, а й європейського ланцюжка постачання SMR-300.
Проте для цього домовленості про передачу технологій мають перейти у фізичне виробництво.
АЕС Палісейдс тепер важлива і для України
Для України тому ключовим стає не стільки черговий меморандум Holtec з американською енергокомпанією, скільки те, що навколо Pioneer 1&2 поступово формується реальна модель серійного будівництва SMR-300.
Holtec бере на себе технологію та виробництво ядерного обладнання, Hyundai E&C – значну частину проєктування та EPC, а велика енергокомпанія на кшталт Entergy може стати замовником і оператором наступних блоків.
Україна за попередніми домовленостями мала отримати одразу дві ролі у цій схемі: майбутнього замовника SMR-300 та виробника частини обладнання для міжнародного ринку.
Нова американська угода не скасовує цих планів. Проте вона демонструє, що виробничий ланцюжок SMR-300 формується вже зараз – і поки що його центр залишається у США. Саме тому для України наступним показником реального прогресу буде вже не новий меморандум, а початок створення обіцяної виробничої інфраструктури та фактична участь українських фахівців у реалізації Pioneer 1&2.