Смерть колаборанта. Яковлєва могли ліквідувати росіяни перед новою провокацією на ЗАЕС
17.07.2026
Фото: колаж OpenAI
Призначений окупантами головний інженер Запорізької АЕС Олександр Яковлєв міг загинути не внаслідок української атаки, як стверджує «Росатом», а в результаті операції російських спецслужб. Одним із можливих мотивів могло бути усунення ключового технічного керівника, який відмовився виконувати небезпечний наказ або брати участь у підготовці масштабної провокації на найбільшій атомній станції Європи. Причому значено більшої, ніж усі попередні.
Прямих доказів цієї версії поки немає. Однак російська сторона також не надала жодних незалежно перевірених доказів причетності України, а її повідомлення про місце та обставини загибелі Яковлєва вже містять розбіжності.
росія одразу призначила винного
Про загибель Олександра Яковлєва та водія службового автомобіля Дмитра Філіппова 15 липня повідомив генеральний директор «Росатома» Олексій Ліхачов. За його версією, український безпілотник атакував Toyota Camry «на межі промислового майданчика станції та Енергодара».
Жодних матеріалів, які дозволяли б незалежно встановити походження безпілотника, напрямок його польоту чи точні координати удару, оприлюднено не було. Попри це, Ліхачов відразу оголосив подію «цілеспрямованим терористичним актом київського режиму» і почав вимагати міжнародного засудження України.
Наступного дня російський Слідчий комітет подав уже дещо іншу версію. У його повідомленні йшлося про автомобіль, який рухався вулицею Енергетиків в Енергодарі, а не про удар безпосередньо на межі промислового майданчика. Крім двох загиблих, слідчі раптом згадали третього пасажира – працівника станції, який нібито був поранений. А засобом ураження назвали безпілотник квадрокоптерного типу.
Таким чином, у відкритих російських повідомленнях немає навіть узгодженого опису місця події та кількості людей в автомобілі. Спочатку йшлося лише про Яковлєва і водія, а згодом з’явився третій пасажир, про якого «Росатом» не повідомляв.
Саме ця людина, якщо вона справді була в машині, могла б стати головним свідком. Проте її ім’я, стан і свідчення російська сторона не оприлюднила.
Квадрокоптер у контрольованій росіянами зоні
Заява про застосування квадрокоптера також потребує пояснень. Такі апарати зазвичай керуються оператором із відносно невеликої відстані, хоча сучасні ретранслятори й спеціальні системи можуть суттєво збільшувати радіус дії.
У будь-якому разі удар стався в Енергодарі або біля промислового майданчика ЗАЕС – на території, яку повністю контролюють російські військові, спецслужби та окупаційна адміністрація. Саме вони відповідають за пропускний режим, охорону периметра, радіоелектронний контроль і переміщення службового транспорту.
Це не доводить автоматично російського походження безпілотника. Але й не дозволяє приймати без доказів твердження, що апарат належав Україні. Окупаційні сили мали фізичний доступ до району, знали маршрут службового автомобіля та могли точно встановити час пересування Яковлєва.
МЗС України офіційно відкинуло російські звинувачення. У відомстві наголосили, що жодних незалежних підтверджень версії «Росатома» не представлено, а повідомлення окупаційних структур не можуть вважатися достовірними. Москва, за оцінкою міністерства, систематично нагнітає ситуацію навколо ЗАЕС, атакує персонал та інфраструктуру і намагається представити Україну джерелом ядерної небезпеки.
Яковлєв був потрібний окупантам, але міг стати небезпечним свідком
Олександр Яковлєв народився 1980 року і працював на Запорізькій АЕС із 2003-го. До повномасштабного вторгнення він обіймав посаду заступника головного інженера з експлуатації. Після захоплення станції перейшов на бік росії, отримав російський паспорт і в січні 2023 року був призначений окупаційною адміністрацією головним інженером.
Він не був випадковим чиновником або пропагандистською фігурою. Головний інженер – один із ключових технічних керівників АЕС, який володіє інформацією про реальний стан обладнання, дефекти, результати випробувань, виконані та невиконані ремонти, забезпечення водою й електроенергією, готовність систем безпеки та можливість зміни стану реакторів.
Саме така людина могла знати, які операції на станції є технічно припустимими, а які створюють ризик важкої аварії. Вона також могла бути потрібна для оформлення рішень, якими окупанти намагалися б надати видимість законності небезпечним діям.
На початку 2026 року росія почала демонстративно доводити, що здатна самостійно експлуатувати ЗАЕС. Російський регулятор видав першому енергоблоку власну десятирічну «ліцензію», а «Росатом» публічно заперечував висновки українських фахівців про неможливість безпечного перезапуску станції без достатнього водопостачання, стабільної зовнішньої мережі, кваліфікованого персоналу та оригінальної технічної документації.
Попри російські декларації, усі шість блоків залишаються у стані холодного зупину. Станція регулярно втрачає зовнішнє живлення, а її довгострокове водозабезпечення після руйнування Каховської ГЕС не відновлено.
Чи міг Яковлєв відмовитися від участі у провокації
Можливий мотив ліквідації Яковлєва варто розглядати не лише в межах внутрішньої боротьби на окупованій ЗАЕС, а й у ширшому воєнно-політичному контексті. росія опинилася в дедалі невигіднішому становищі: українські удари по нафтопереробних заводах, нафтобазах, терміналах і транспортній інфраструктурі почали безпосередньо позначатися на забезпеченні паливом, експортних можливостях та здатності фінансувати війну.
У липні Україна створила окреме командування далекобійних ударів і заявила про намір системно уражати російську енергетичну та логістичну інфраструктуру. Удари вже спричинили дефіцит пального, зокрема в окупованому Криму, та змусили Москву обмежувати експорт дизельного палива.
Змінилося й західне сприйняття перебігу війни. Виконувач обов’язків заступника держсекретаря США Джеремі Левін ще 24 червня заявив, що склався момент, коли Україна «наразі виграє війну». Дональд Трамп не повторив цю тезу дослівно, однак публічно похвалив українську кампанію ударів по російських НПЗ та інших об’єктах. Він назвав її ескалацією, яка водночас може допомогти завершити війну. Трамп також пообіцяв дозволити Україні виробляти ракети-перехоплювачі Patriot.
Для кремля це особливо небезпечно. росія втрачає не лише фізичні потужності й доходи, а й нав’язаний Заходу образ неминучої російської перемоги. Україна, навпаки, дедалі переконливіше демонструє здатність переносити війну на територію агресора, руйнувати його воєнно-економічний потенціал і змушувати навіть раніше скептичних політиків говорити про можливість української перемоги.
У таких умовах росії потрібно змінити західне сприйняття війни: перетворити Україну з держави, яка успішно захищається, на нібито неконтрольоване джерело небезпеки, а її удари по воєнно-економічних об’єктах — на «тероризм». Кінцева мета очевидна: посіяти сумніви серед партнерів, домогтися обмежень на використання західної зброї, загальмувати нові постачання та позбавити Україну образу сторони, яка перехоплює стратегічну ініціативу.
Запорізька АЕС є для такої операції майже ідеальним інструментом. Будь-який інцидент на найбільшій атомній станції Європи гарантовано стає світовою новиною. Навіть без реального радіаційного викиду росія може говорити про загрозу континентальної катастрофи, вимагати «стримування України» та переводити дискусію із власних воєнних невдач на ризик нібито непередбачуваних дій Києва.
Це відповідає вже відпрацьованій російській тактиці. Перед повномасштабним вторгненням Москва поширювала повідомлення про нібито українські диверсії та підготовку наступу на Донбас, створюючи інформаційне виправдання власної агресії. Восени 2022 року росія звинувачувала Україну у підготовці «брудної бомби», не надавши доказів. Захопивши ЗАЕС, окупанти неодноразово повідомляли про нібито українські атаки на об’єкт, який самі контролюють і використовують у воєнних цілях.
Ще влітку 2022 року Інститут вивчення війни розглядав можливість російської операції під чужим прапором на ЗАЕС: інцидент міг бути використаний для звинувачення України в неналежному поводженні з ядерним об’єктом і для зміцнення російського контролю над станцією. У 2023 році українська розвідка попереджала про мінування окремих об’єктів ЗАЕС та можливу імітацію аварії. У кожному разі базова схема однакова: росія створює або використовує кризу, негайно призначає Україну винною і вимагає від Заходу політичної реакції.
Загибель головного інженера чудово вкладається в цю конструкцію. Москва ще до будь-якого розслідування оголосила український безпілотник причиною удару, назвала подію «терористичним актом» і почала залякувати світ «масштабним ядерним інцидентом». Тобто смерть Яковлєва відразу стала частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої не стільки на встановлення обставин події, скільки на дискредитацію України.
Якщо ж росія планувала масштабнішу провокацію – імітацію українського удару, навмисне пошкодження ліній живлення або систем станції, переведення енергоблока в небезпечний стан чи підготовку незаконного перезапуску, – головний інженер мав би відігравати в ній ключову роль. Без нього складно провести технічні операції, оформити необхідні рішення та надати діям окупаційної адміністрації хоча б формальну видимість професійного обґрунтування.
Яковлєв співпрацював з окупантами, але водночас залишався досвідченим атомником, який розумів можливі наслідки втручання в системи ЗАЕС. Він міг погоджуватися обслуговувати станцію під російським контролем, але відмовитися від дій, здатних спричинити неконтрольовану аварію або зробити його безпосереднім учасником ядерної провокації.
Підтверджень такої відмови наразі немає. Проте вона створює можливий і логічний мотив внутрішньої ліквідації. Усунення Яковлєва могло одночасно розв’язати росіянам руки перед наступною операцією на ЗАЕС, прибрати небезпечного свідка та забезпечити гучну жертву для інформаційної кампанії проти України. Саме тому його загибель не варто розглядати окремо від погіршення становища росії та її спроб будь-якими методами переломити західне сприйняття війни.