Американська Holtec Nuclear Corporation 10 липня 2026 року подала до Комісії з цінних паперів і бірж США реєстраційну заяву для первинного розміщення акцій. Компанія планує розмістити акції класу А на біржах Nasdaq і Nasdaq Texas під позначенням HNUC. Кількість акцій, ціновий діапазон, загальна сума залучення та дата початку торгів у попередньому проспекті ще не зазначені.

Від заснування у 1986 році Holtec залишалася приватною компанією і публікувала переважно презентаційні відомості. Підготовка до біржі змусила її вперше розкрити структуру доходів, витрати на перезапуск АЕС Palisades, стан програми SMR-300, борги, залежність від державного фінансування та реальний статус міжнародних домовленостей, зокрема з Україною.

Вихід на біржу Holtec подає передусім як можливість профінансувати перетворення зі спеціалізованого постачальника обладнання на компанію, яка проєктуватиме, будуватиме, володітиме й керуватиме атомними електростанціями.

Проте її основний бізнес поки інший. Holtec виробляє системи мокрого і сухого зберігання відпрацьованого ядерного палива, транспортні контейнери, теплообмінне обладнання, виконує роботи зі зняття АЕС з експлуатації та надає інженерні послуги. Компанія має 13 операційних центрів на п’яти континентах, а її клієнтська база охоплює понад 150 комерційних ядерних реакторів. У США її системи сухого зберігання використовуються на 70 із 94 діючих енергоблоків.

Саме цей сформований бізнес принципово відрізняє Holtec від більшості розробників малих модульних реакторів, які роками витрачають капітал, ще не маючи значних доходів. Holtec вже має виробничі підприємства, інженерні центри, ліцензовані технології та довгострокові контракти з операторами АЕС.

Але біржовий проспект показує й інший бік: стабільний бізнес із контейнерами та ядерними послугами поки не генерує достатньо вільних коштів, щоб самостійно профінансувати одночасно перезапуск великої АЕС і спорудження першої пари SMR-300.

У 2025 році Holtec отримала 576,6 млн доларів виручки – на 24,7% менше, ніж 765,5 млн доларів роком раніше. Чистий прибуток був значно вищим за виручку від основної діяльності – 386,6 млн доларів. У 2024 році компанія звітувала про 595,8 млн доларів чистого прибутку.

Проте ці показники не можна трактувати як надприбутковість виробництва контейнерів чи ядерного сервісу. У 2025 році Holtec відобразила 118,5 млн доларів реалізованого і 230 млн доларів нереалізованого прибутку від інвестицій, а також 58,2 млн доларів бухгалтерського доходу внаслідок перегляду оцінки зобов’язань зі зняття АЕС з експлуатації. Прибуток безпосередньо від операційної діяльності становив лише 37,1 млн доларів.

Це пов’язано з моделлю демонтажного бізнесу. Разом із закритими атомними електростанціями Holtec отримала фонди, створені попередніми власниками для фінансування їхнього зняття з експлуатації. Кошти цих фондів інвестуються, а зміна вартості активів та уточнення майбутньої вартості демонтажу впливають на звітний прибуток.

На кінець березня 2026 року у таких фондах обліковувалося 2,8 млрд доларів. Але це не вільні гроші Holtec: вони мають використовуватися на демонтаж конкретних атомних об’єктів і поводження з їхніми відходами. Водночас звичайних грошових коштів у компанії залишалося лише 10 млн доларів, а оборотний капітал був від’ємним на 193,1 млн доларів.

Різниця між бухгалтерським прибутком і реальним рухом коштів особливо помітна за підсумками 2025 року. Операційна діяльність використала 248,5 млн доларів, інвестиційна – ще майже 475 млн доларів. Частково компенсувати цей відтік вдалося завдяки залученню 640,6 млн доларів фінансування.

Отже, вихід на біржу потрібен Holtec не через збитковість традиційного бізнесу, а через різке збільшення капітальних потреб. Компанія одночасно відновлює АЕС Palisades, розробляє SMR-300, розширює виробництво і готується сама стати оператором енергогенеруючих активів.

Одна з найпривабливіших цифр у проспекті Holtec – портфель законтрактованої майбутньої виручки. За напрямом ядерних продуктів і послуг він становив 10,76 млрд доларів. Окремо ще 10,39 млрд доларів компанія очікує отримати від роботи АЕС Palisades за довгостроковими контрактами на продаж електроенергії. Разом це понад 21 млрд доларів.

Втім, найближчим часом у виручку перетвориться лише невелика частина цієї суми. Упродовж наступних 12 місяців Holtec очікує отримати 334,2 млн доларів за напрямом ядерних продуктів і послуг та 186,2 млн доларів від Palisades. Решта розподілена на багато наступних років і навіть десятиліть.

Майже весь портфель АЕС Palisades – це майбутній продаж електроенергії. Уся потужність станції, близько 800 МВт, законтрактована за фіксованою ціною на основі довгострокових угод із двома енергетичними кооперативами. Така модель захищає майбутні доходи станції від коливань оптового ринку, але виручка почне надходити лише після фактичного відновлення генерації.

Сама Holtec попереджає інвесторів, що портфель замовлень може змінюватися через перенесення строків, скорочення обсягу робіт або розірвання контрактів. Тому 21 млрд доларів не можна прирівнювати ані до гарантованого прибутку, ані до коштів, доступних для фінансування нових реакторів.

Перед виходом на біржу власники Holtec змінюють структуру групи. Активи, пов’язані зі зняттям з експлуатації АЕС Pilgrim, Indian Point, Oyster Creek і Big Rock Point, передаються компанії DEAMCO, яка залишиться під контролем нинішніх власників Holtec, але не входитиме безпосередньо до майбутньої публічної компанії.

Після отримання необхідних дозволів Комісії ядерного регулювання США DEAMCO має взяти на себе фонди зняття з експлуатації, екологічні зобов’язання та ризики перевищення вартості демонтажу. Публічна Holtec розраховує натомість укласти з нею контракти на виконання робіт і отримувати сервісну виручку без прямого володіння проблемними активами.

Для майбутніх акціонерів це має зменшити залежність фінансових результатів від коливання вартості демонтажних фондів і зміни прогнозованих витрат. З урахуванням деконсолідації Holtec Asia, реструктуризації демонтажних активів та пов’язаної з IPO реорганізації Holtec наводить за 2025 рік умовну виручку 893,4 млн доларів і чистий прибуток 200,3 млн доларів замість історичних 576,6 млн і 386,6 млн доларів відповідно.

Втім, ця модель ще не завершена. Holtec визнає, що нові договори з DEAMCO на ринкових умовах поки не укладені. Немає гарантії, що вони будуть підписані на вигідних для публічної компанії умовах або що DEAMCO не залучатиме інших підрядників. Заявлені додаткові понад 112,4 млрд доларів портфеля демонтажних послуг також залежать від завершення реструктуризації та майбутніх контрактів.

Фактично Holtec намагається залишити публічній компанії доходи від демонтажу, а значну частину довгострокових зобов’язань і ринкових ризиків винести в окрему структуру.

Ключовим проєктом, від якого залежатиме оцінка Holtec інвесторами, є повернення до експлуатації АЕС Palisades у штаті Мічиган. Станція потужністю близько 800 МВт остаточно зупинилася у травні 2022 року, після чого Holtec придбала її для демонтажу. Згодом компанія змінила стратегію і розпочала підготовку до відновлення генерації – вперше у США для блока, який уже був переведений у режим зняття з експлуатації.

Це одночасно технічний демонстраційний проєкт, майбутнє джерело стабільної виручки і майданчик для двох перших SMR-300. У разі успіху Holtec зможе довести, що здатна не лише постачати обладнання, а й керувати повним життєвим циклом АЕС.

Але Palisades поки лише споживає гроші. У 2025 році капітальні витрати на перезапуск станції та пов’язані роботи за програмою SMR-300 становили 868,6 млн доларів – майже вдвічі більше, ніж 436,5 млн доларів у 2024 році. У першому кварталі 2026 року АЕС Palisades ще не давала виручки і зафіксувала чистий збиток у 23,7 млн доларів.

Основну частину фінансування забезпечує держава. Міністерство енергетики США надало гарантію кредиту на суму до 1,52 млрд доларів, штат Мічиган – грант на 300 млн доларів. Станом на 31 березня Holtec уже отримала 784,8 млн доларів кредитних коштів, а у квітні – ще 240 млн доларів. Погашення основної суми та відсотків має розпочатися з 15 грудня 2027 року.

Holtec раніше орієнтувалася на повернення станції до мережі до кінця лютого 2026 року, але цей строк минув. На початку липня компанія повідомила про завершення великих ремонтних проєктів і перехід до випробувань, інспекцій та підготовки персоналу. Точної дати фізичного пуску і підключення до мережі досі не оголошено.

Тому АЕС Palisades уже стала прикладом того, наскільки складно прогнозувати строки навіть для відновлення раніше діючого блока, де існують реактор, будівлі, мережеве приєднання та значна частина персоналу. Для оцінки строків першого SMR-300 цей досвід має бути базовим.

На майданчику Palisades Holtec планує спорудити два реактори SMR-300 – Pioneer One і Pioneer Two. Після збільшення проєктної потужності кожен із них має виробляти до 340 МВт, а загальна потужність двоблокової станції становитиме до 680 МВт. Компанія орієнтується на введення обох реакторів у комерційну експлуатацію на початку 2030-х років.

У грудні 2025 року Holtec подала лише першу частину заявки на дозвіл на будівництво Pioneer One, яка стосується обмеженого переліку ранніх робіт. Попереду залишаються друга частина заявки, повний дозвіл на будівництво та ліцензія на експлуатацію.

Міністерство енергетики США відібрало проєкт Holtec для надання до 400 млн доларів федеральної підтримки. Проте остаточна угода про фінансування ще має бути узгоджена, а кошти залежатимуть від виконання встановлених умов.

Сама Holtec оцінює питомі капітальні витрати на першу двоблокову станцію у США у 7,5-8,5 тис. доларів на кіловат встановленої потужності. Для 680 МВт це означає приблизно 5,1-5,8 млрд доларів без урахування вартості фінансування. Зрозуміло, що потенційний державний грант на 400 млн доларів покриє лише близько 6,9-7,8% заявленої капітальної вартості проєкту. Водночас оцінка вартості – це цільова капітальна вартість у цінах 2026 року, а не затверджений кошторис.

Компанія також досі не повідомила про остаточну угоду на продаж електроенергії майбутніх реакторів. Наявна рамкова домовленість передбачала укладення довгострокового контракту до червня 2026 року з можливістю продовження строку. У біржовій заяві Holtec попереджає, що відсутність покупця електроенергії може істотно затримати будівництво.

Таким чином, первинне розміщення акцій має допомогти профінансувати ліцензування, інженерні роботи та виробничі потужності, але не замінить проєктного фінансування самих енергоблоків. Для спорудження Pioneer One і Pioneer Two Holtec все одно знадобляться довгострокові контракти на електроенергію, кредитування, державні гарантії та, ймовірно, додатковий капітал партнерів.

Holtec заявляє, що кошти від розміщення можуть бути використані для прискорення ліцензування SMR-300, підготовки майданчиків, розширення виробництва та розвитку інших технологій.

Але частину залучених грошей планують одразу передати структурам, які належать нинішнім власникам компанії. У попередньому проспекті суми таких виплат залишені незаповненими. Це означає, що поки невідомо, скільки коштів отримає сама Holtec для інвестицій, а скільки буде спрямовано на забезпечення ліквідності засновника та інших давніх акціонерів.

Контроль засновника Кріса Сінгха збережеться і після розміщення. Публічні інвестори купуватимуть акції класу А з одним голосом, тоді як пов’язана із засновником Holtec Holdings володітиме акціями класу B із десятьма голосами на кожну акцію. Компанія офіційно матиме статус контрольованої.

Крім того, майбутня публічна компанія має передавати колишнім власникам 85% певної економії на податках, яка виникатиме внаслідок реорганізації та обміну їхніх часток. Holtec визнає, що такі виплати можуть бути значними, випереджати фактичне отримання податкової вигоди й негативно впливати на ліквідність.

Тому IPO не можна автоматично трактувати як появу у Holtec великої суми вільних грошей для міжнародного будівництва. Реальний ефект стане зрозумілим лише після оприлюднення ціни акцій, обсягу розміщення, виплат старим власникам та остаточного розподілу залученого капіталу.

Holtec була технологічним постачальником для Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, яке приймає паливо з дев’яти українських енергоблоків ВВЕР. Компанія також постачала спеціальну систему сухого зберігання відпрацьованого палива для Чорнобильської АЕС і має великий операційний центр у Києві.

Біржовий проспект уперше показав і фінансову вагу українських контрактів. У першому кварталі 2026 року Holtec визнала 30,7 млн доларів виручки за проєктом для українського замовника після активації умови про індексацію цін у контракті на майбутні замовлення контейнерів. Саме це одноразове коригування істотно підвищило валову рентабельність компанії в кварталі.

Водночас особливої уваги потребує оголошена Holtec локалізація виробництва контейнерів в Україні. Це не нова домовленість. Редакція контракту щодо ЦСВЯП від січня 2015 року передбачала передачу українській стороні технології виробництва контейнерів Holtec. Того ж року «Енергоатом», Holtec і «Турбоатом» підписали меморандум про освоєння в Харкові виробництва систем HI-STORM. Holtec мала поставити перші 94 системи, а наступні вже мали виготовлятися в Україні. Українському підприємству також обіцяли можливість експорту такого обладнання.

Проте до серійного виробництва справа не дійшла. У 2023 році «Енергоатом» знову повідомив, що контейнери виготовляються у США, а передання технології лише обговорюється. Нові угоди 2024-2025 років фактично повторили умови, які мали бути реалізовані понад десятиріччя тому. Тому питання полягає не лише в тому, чи передасть Holtec врешті решт технологію, а й у тому, чому передбачена попереднім контрактом локалізація не відбулася і які юридичні зобов’язання компанії збереглися.

У квітні 2023 року «Енергоатом» і Holtec оголосили домовленість про спорудження в Україні до 20 блоків тодішнього проєкту SMR-160. Перший пілотний блок планували під’єднати до мережі вже до березня 2029 року. У 2024 році сторони підписали ще одну рамкову угоду – про створення в Україні виробництва обладнання для реакторів, систем поводження з відпрацьованим паливом та інших ядерних проєктів. На той час Holtec уже називала свій збільшений проєкт SMR-300.

Біржова документація дозволяє точніше оцінити нинішній статус цих планів. Україна згадується як країна, що уклала з Holtec угоду про наміри щодо розгортання малих реакторів, а «Енергоатом» - серед сторін домовленостей із визначеними потенційними майданчиками. При цьому Holtec прямо попереджає, що її міжнародні меморандуми та обмін технічною інформацією можуть не завершитися твердими контрактами.

У проспекті немає українського контракту на проєктування чи будівництво SMR-300, визначеної вартості проєкту, схеми фінансування, обраного майданчика, графіка ліцензування або зобов’язань Holtec інвестувати власний капітал в українські блоки.

Заявлений у 2023 році строк запуску першого реактора до березня 2029 року вже фактично втратив актуальність. Навіть перший американський SMR-300, який має державне фінансування, готовий майданчик і підтримку американського регулятора, Holtec тепер планує ввести лише на початку 2030-х років.

Вихід Holtec на біржу все ж може мати позитивні наслідки для українських проєктів.

По-перше, публічна компанія матиме більше можливостей залучати капітал для завершення проєктування та ліцензування SMR-300. Успішна робота АЕС Palisades і початок будівництва Pioneer One та Pioneer Two дадуть Україні не презентаційний, а реальний референтний проєкт.

По-друге, біржовий статус означає регулярне розкриття фінансів, ризиків і стану контрактів. Це дозволить українській стороні краще оцінювати платоспроможність партнера, реальну готовність технології та джерела фінансування.

По-третє, Holtec зацікавлена в країнах із нижчою вартістю будівництва. Компанія припускає, що питомі витрати на SMR-300 на таких ринках можуть бути на 25-45% нижчими, ніж у США. Теоретично локалізація виробництва і використання українських будівельних та інженерних ресурсів могли б здешевити проєкт. Але ця оцінка є цільовим припущенням самої Holtec, а не результатом техніко-економічного обґрунтування.

Головне обмеження полягає у фінансуванні. Якщо два блоки сумарною потужністю до 680 МВт у США коштуватимуть понад 5 млрд доларів, навіть істотне зниження вартості не зробить український проєкт самофінансованим. Для нього знадобляться державні гарантії, експортно-кредитна підтримка США, міжнародні фінансові установи, довгостроковий договір на купівлю електроенергії та окрема модель розподілу ризиків.