Уряд Великої Британії, EDF та Centrica погодили умови, які мають забезпечити роботу АЕС Сайзвелл B ще на 20 років – до 2055 року. Для британської енергосистеми це рішення фактично закриває частину ризику між виведенням з експлуатації старих атомних блоків і введенням нових потужностей, зокрема Гінклі-Пойнт C та Сайзвелл C.

АЕС Сайзвелл B у графстві Саффолк – єдина у Великій Британії діюча атомна електростанція з водо-водяним реактором під тиском. Блок було синхронізовано з енергомережею у 1995 році, а попередній горизонт його експлуатації визначався 2035 роком. Тепер сторони погодили базові умови контракту на різницю цін на період з 2035 до 2055 року.

Йдеться про гарантовану ціну електроенергії 70,50 фунта стерлінгів за МВт·год у цінах 2025 року. Така модель має дати оператору довгострокову прогнозованість доходів і відкрити шлях до інвестицій у модернізацію станції. Якщо ринкова ціна електроенергії буде нижчою за погоджений рівень, різниця компенсуватиметься оператору; якщо вищою – оператор повертатиме надлишок. Саме цей механізм у Британії вже використовується для підтримки низьковуглецевих енергетичних проєктів.

EDF планує профінансувати масштабне оновлення Сайзвелл B вартістю близько 800 млн фунтів. Роботи виконуватимуть під час планових зупинок протягом наступних 15 років, щоб уникнути тривалого простою станції. За даними EDF, програма включатиме заміну трубопроводів, клапанів і насосів, встановлення нової системи екологічного моніторингу, автоматизованих систем контролю стану обладнання, а також додаткові технічні аналізи та інспекції.

Енергоблок забезпечує близько 3% потреб Великої Британії в електроенергії і виробляє в середньому близько 9 ТВт·год на рік. За оцінкою EDF, продовження експлуатації до 2055 року може дати країні ще близько 180 ТВт·год низьковуглецевої електроенергії. На майданчику працюють близько 900 фахівців, а для уряду збереження цієї компетенції є не менш важливим, ніж сама генерація.

Зауважимо, що у Великій Британії рішення оператора про продовження строку роботи станції саме по собі не потребує окремого формального дозволу Управління ядерного регулювання. Поза тим станція має постійно працювати на підставі чинного обґрунтування безпеки. Регулятор уже заявив, що для реалізації плану EDF, ймовірно, доведеться оновлювати обґрунтування безпеки, інвестувати у надійність обладнання, підтримувати необхідні компетенції персоналу та переглядати плани фізичного захисту з урахуванням змін безпекового середовища.

Таким чином, це не просто політичне рішення "залишити блок у роботі". Це поєднання технічної оцінки стану обладнання, регуляторного супроводу, інвестиційної програми та довгострокової фінансової моделі. Саме останній елемент є принциповим: без гарантованої економіки EDF і Centrica не мали б достатньої впевненості для фінансування робіт, необхідних для ще двох десятиліть експлуатації.

Для Великої Британії продовження АЕС Сайзвелл B має і системне значення. Більшість діючих британських атомних блоків належать до старішої лінійки газоохолоджуваних реакторів і мають бути виведені з експлуатації до кінця десятиліття. Нові великі проєкти рухаються повільніше, ніж потребує енергосистема: Гінклі-Пойнт C неодноразово стикався із затримками та здорожчанням, а Сайзвелл C лише пройшов ключове інвестиційне рішення. Тому продовження ресурсу Сайзвелл B стає містком між старою і новою атомною генерацією.

Україні цей досвід також цікавий. Українські АЕС уже мають багаторічну практику продовження експлуатації енергоблоків за результатами періодичної переоцінки безпеки, а останній приклад – продовження роботи енергоблока №2 Південноукраїнської АЕС до грудня 2035 року. Проте британський кейс показує ще один аспект: довгострокова експлуатація має бути не лише технічно обґрунтованою і регуляторно підтвердженою, а й фінансово забезпеченою наперед.