На Рівненській АЕС завершився позаплановий захід державного нагляду щодо готовності енергоблоків №1 та №2 до впровадження ризик-інформованого управління конфігурацією. Як повідомила НАЕК «Енергоатом», йдеться про плани застосувати ризик-монітор на базі програмного забезпечення RiskWatcher Web у межах проєкту оптимізації технічного обслуговування та ремонтів реакторних установок ВВЕР-440. Перевірка тривала з 22 до 26 червня, до неї були залучені Держатомрегулювання, інспекція з ядерної безпеки на РАЕС та ДНТЦ ЯРБ.

Суть підходу полягає в тому, щоб оцінювати не лише формальний статус окремого обладнання, а фактичну конфігурацію енергоблока: які системи доступні, які виведені в ремонт, які резервні канали залишаються працездатними і як це впливає на імовірнісні показники безпеки. У практичному вимірі це дозволяє заздалегідь моделювати різні сценарії ремонтів, обирати менш ризикові комбінації робіт і переносити частину операцій із періоду планово-попереджувального ремонту на час роботи енергоблока на потужності.

Для РАЕС очікуваний ефект — скорочення тривалості планових ремонтів і підвищення коефіцієнта використання встановленої потужності малих енергоблоків без зниження рівня ядерної та радіаційної безпеки. За повідомленням «Енергоатома», RiskWatcher Web має дати змогу оцінювати рівень безпеки в режимі реального часу, контролювати технічний стан обладнання та оптимізувати графіки його виведення в ремонт. Впровадження здійснюється за підтримки Міністерства енергетики США та Аргонської національної лабораторії, а до робіт залучена українська компанія НТ-Інжиніринг.

Важливо, що ризик-інформований підхід не означає послаблення вимог безпеки. Українські нормативні документи визначають, що оцінки ризику є доповненням до детерміністичного аналізу, досвіду експлуатації та принципу глибокоешелонованого захисту. Рішення, які впливають на безпеку АЕС, мають погоджуватися з Держатомрегулюванням.

Для України це не перша спроба впровадити такий інструмент. Пілотним майданчиком раніше був енергоблок №2 Запорізької АЕС. Американські фахівці разом з Аргонською національною лабораторією, НТ-Інжинірингом та «Енергоатомом» допомагали оптимізувати технічне обслуговування на цьому блоці, щоб визначити, які роботи можна безпечно виконувати під час роботи реактора, а не лише під час зупинки на перевантаження палива.

За оцінками НТ-Інжинірингу, для ППР-2019 на енергоблоці №2 ЗАЕС аналіз показував можливість скоротити тривалість ремонтних робіт на 22 доби завдяки перенесенню частини робіт на період роботи енергоблока на потужності. Компанія також зазначала, що проєкт виконувався за трьома напрямами: регуляторні аспекти, імовірнісний аналіз безпеки, регламенти і ремонти.

Найближчий для РАЕС приклад – АЕС Дуковани в Чехії, де також експлуатуються реактори ВВЕР-440/213. У профільному українському технічному аналізі як приклад ризик-інформованої оптимізації наведено збільшення допустимого часу неготовності дизель-генераторів системи аварійного електропостачання з 3 до 15 діб, прийняте чеським регулятором. Для ВВЕР-440 це особливо показовий кейс, бо йдеться про конкретну зміну експлуатаційних обмежень на обладнанні систем безпеки.

На АЕС Козлодуй у Болгарії, де працюють блоки ВВЕР-1000, ризик-інформований підхід застосовували для зміни інтервалів випробування обладнання, зміни часу ремонту без зниження потужності та розробки нових критеріїв планового технічного обслуговування і ремонту.

Ще один релевантний приклад — АЕС Пакш в Угорщині, де також експлуатуються блоки ВВЕР-440. У звіті станції з показників безпеки за 2023 рік описано використання ризик-монітора для оцінки середньої частоти пошкодження активної зони під час роботи на потужності та кумулятивної імовірності пошкодження активної зони під час ремонтної зупинки. У звіті зазначено, що попередні ризик-оцінки ремонтів допомагали планувальникам уникати потенційно невдалих конфігурацій обладнання.

У США подібна практика стала частиною експлуатаційної культури ще раніше. За даними Міністерства енергетики США, саме такі підходи до оптимізації ремонтів і технічного обслуговування допомагають американському парку АЕС працювати понад 92% часу протягом року. Американський регуляторний підхід також передбачає, що перед виконанням ремонтних робіт оператор має оцінити і управляти можливим зростанням ризику, пов’язаним із виведенням обладнання з роботи.