Польська компанія Synthos Green Energy (SGE) разом із партнерами Samsung C&T, Laing O'Rourke, Aecon Group та Google Cloud подала заявку в межах британської програми Advanced Nuclear Framework на розгортання 14 малих модульних реакторів GE Vernova Hitachi BWRX-300 на трьох майданчиках у Великій Британії. Загальна встановлена потужність майбутнього флоту становитиме 4,2 ГВт. Остаточне інвестиційне рішення (FID) планують ухвалити у 2030 році, а введення в експлуатацію першого енергоблока очікується у 2034 році.

Однак головна особливість цього проєкту полягає не стільки у виборі технології, скільки у моделі його реалізації. За проєктом стоїть один із найбагатших підприємців Польщі Міхал Соловий, який заявив про готовність інвестувати близько 35 млрд фунтів стерлінгів приватного капіталу в будівництво британського флоту малих модульних реакторів. Таким чином йдеться не про окремий демонстраційний проєкт, а про масштабну інфраструктурну програму, що фінансуватиметься переважно приватним інвестором. Саме цей підхід дедалі частіше стає новою тенденцією світового атомного ринку.

Міхал Соловий входить до числа найбагатших бізнесменів Польщі. Основу його бізнесу складають промислові активи, зокрема хімічна компанія Synthos, виробник сантехніки Cersanit та виробник дерев'яних підлог Barlinek.

Саме навколо Synthos було створено компанію Synthos Green Energy, яка розвиває проєкти малих модульних реакторів у Польщі та інших країнах Європи.

Показово, що інтерес Солового до атомної енергетики виник не як фінансова інвестиція. Synthos є великим споживачем електроенергії, тому компанія почала шукати джерело стабільної безвуглецевої генерації для власних виробництв. Згодом ця стратегія трансформувалася у прагнення створити серійну платформу будівництва SMR не лише у Польщі, а й за її межами.

Подана до британського уряду заявка передбачає створення повноцінного флоту реакторів BWRX-300, а не будівництво одного пілотного енергоблока.

Консорціум робить ставку на стандартизацію проєктів, повторюваність будівництва, використання однакових компонентів та виробничих ланцюгів. Саме серійність, на думку розробників, має забезпечити скорочення строків спорудження та зниження вартості наступних блоків.

Кожен із партнерів відповідає за окремий напрям. Samsung C&T та Aecon мають досвід будівництва атомних електростанцій, Laing O'Rourke спеціалізується на індустріалізованому будівництві, а Google Cloud має забезпечити цифрові рішення для управління проєктом та експлуатації об'єктів. Крім того, SGE розглядає можливість створення поруч із реакторами центрів обробки даних, які можуть стати довгостроковими споживачами виробленої електроенергії.

Проєкт SGE також демонструє інший підхід до фінансування атомної генерації.

Компанія розраховує на використання британського механізму контрактів на різницю (Contracts for Difference, CfD), який гарантує виробнику визначену ціну електроенергії після введення станції в експлуатацію. При цьому основний інвестиційний ризик на етапі розвитку проєкту бере на себе приватний капітал.

У перспективі така модель може доповнюватися довгостроковими договорами купівлі-продажу електроенергії (PPA) із великими промисловими підприємствами та операторами датацентрів, попит яких на безвуглецеву електроенергію стрімко зростає.

Українським фахівцям цей проєкт цікавий насамперед не через саму технологію BWRX-300.

Набагато важливішим є підхід до організації нового атомного будівництва. Якщо ще кілька років тому малі модульні реактори розглядалися переважно як демонстраційні установки, то сьогодні дедалі більше компаній пропонують одразу створення серійних "флотів" реакторів із типовим проєктом, стандартизованим ліцензуванням, єдиними виробничими ланцюгами та масштабованою фінансовою моделлю.

Для України це може стати корисним прикладом у дискусії щодо будівництва нових блоків AP1000, майбутнього впровадження малих модульних реакторів, локалізації виробництва обладнання та вибору фінансової моделі розвитку атомної енергетики. Британський кейс показує, що дедалі більшу роль у нових атомних проєктах можуть відігравати не лише державні компанії, а й приватний промисловий капітал, тоді як держава забезпечує передбачувані правила гри, ефективне регулювання та механізми підтримки інвестицій.

Світовий ринок атомної енергетики поступово переходить від концепції окремих демонстраційних SMR до масштабних програм серійного будівництва. І саме ця трансформація, ймовірно, стане одним із визначальних трендів розвитку галузі впродовж наступного десятиліття.