США готують $17,5 млрд кредитів для нових AP1000. Це спроба перезапустити серійне будівництво великих реакторів
24.06.2026
Фото: Westinghouse
Міністерство енергетики США оголосило про умовні кредитні зобов’язання на $17,5 млрд у межах програми кредитів для розвитку американського ядерного ланцюга постачання. Кошти мають спрямувати на закупівлю обладнання з тривалим циклом виготовлення для нових великих енергоблоків AP1000 компанії Westinghouse.
Йдеться не про пряме бюджетне фінансування будівництва і не про остаточно затверджені кредити. Міненерго США наголошує, що це умовне зобов’язання: перед виділенням коштів сторони мають виконати технічні, юридичні, екологічні та фінансові умови. Але сам механізм важливий, бо Вашингтон фактично намагається зняти один із головних ризиків нового атомного будівництва – дефіцит довговиготовлюваного обладнання та слабкість промислового ланцюга постачання.
За планом, кредитна підтримка має охопити до п’яти проєктів, кожен із яких передбачатиме будівництво двох реакторів AP1000 на одному майданчику. Загалом програма розрахована на 10 великих комерційних реакторів у США з потужністю близько 1,1 ГВт.
Westinghouse має працювати з комунальними або енергетичними компаніями-партнерами. За умовами, які оприлюднило Міненерго США, кожен проєкт має отримати по $500 млн власного капіталу від Westinghouse і стільки ж від партнера – загалом $1 млрд на проєкт – ще до доступу до кредитних коштів. Закупівлю обладнання планують здійснювати за фіксованою ціною, а замовлення – структурувати як великі пакетні закупівлі. Таким чином, якщо обладнання для кількох однотипних блоків замовляється серійно, це має знизити вартість окремих компонентів, завантажити виробників і скоротити графіки.
За даними Міненерго США, Westinghouse уже підписала листи про наміри із сімома потенційними партнерами, які мають визначені майданчики. Водночас ані ці компанії, ані локації поки публічно не названі.
Нова програма напряму пов’язана з указом президента США Дональда Трампа, який передбачає повернення США до масштабного атомного будівництва. Серед поставлених цілей – мати 10 нових великих реакторів із завершеними проєктами у стадії будівництва до 2030 року.
Інакше кажучи, уряд США намагається зробити для великих реакторів те, що США вже роблять для реакторів нового покоління через програму демонстраційних проєктів. Так, Reuters у своєму огляді зазначає, що американська модель розподілу витрат між державою і приватними компаніями вже перевела кілька проєктів із фази концепцій до підготовки або початку будівництва.
Програма кредитів для розвитку американського ядерного ланцюга постачання була ініційована Міненерго США у 2020 році з бюджетом $3,2 млрд на сім років. Її мета – допомогти американським компаніям побудувати демонстраційні реактори комерційного масштабу. Держава в таких проєктах може покривати до 50% витрат, а також надає технічну і регуляторну підтримку.
У квітні 2026 року Kairos Power розпочала роботи на майданчику Hermes 2 – високотемпературного реактора з фторидно-сольовим теплоносієм у місті Оук-Ридж, штат Теннессі. TerraPower невдовзі після цього стартувала з будівництвом свого натрієвого реактора Natrium потужністю 345 МВт у Кеммерері, штат Вайомінг. X-energy очікує отримати дозвіл на будівництво першого реактора Xe-100 для Dow Chemical у Техасі у першому кварталі 2027 року.
Ці проєкти демонструють, що американська атомна політика поступово зміщується від грантів і досліджень до фінансових інструментів, які мають зменшити ризики для приватного капіталу. У випадку TerraPower уряд США має надати $2 млрд із загальної оціненої вартості проєкту $4 млрд. Для X-energy ще у 2021 році було передбачено $1,2 млрд державної підтримки, а для Kairos – до $303 млн на Hermes 2.
Саме цей підхід тепер переносять і на великі реактори AP1000. Різниця в тому, що AP1000 – не демонстраційна технологія, а вже ліцензований і діючий реактор покоління III+. У США два такі блоки працюють на АЕС Vogtle у штаті Джорджія. Водночас саме цей досвід залишається головним застереженням для нової хвилі атомного будівництва: блоки ввели в експлуатацію із багаторічним запізненням, а вартість проєкту більш ніж удвічі перевищила початкові оцінки.
Другим негативним прикладом стала АЕС V.C. Summer у Південній Кароліні, де будівництво двох AP1000 зупинили у 2017 році після мільярдних витрат, проблем із графіком і банкрутства Westinghouse. Тому нинішня програма DOE має не лише профінансувати обладнання, а й показати, що США здатні будувати великі атомні блоки серійно, а не як унікальні проєкти з високим ризиком перевищення кошторису.
Ключовим інструментом тут стає раннє замовлення обладнання. Для атомних енергоблоків критичні компоненти – зокрема корпуси реакторів, парогенератори та інше важке обладнання – можуть виготовлятися роками. Якщо такі замовлення розміщуються лише після остаточного фінансового закриття проєкту, графік будівництва вже на старті отримує затримку. DOE очікує, що кредитний механізм дозволить скоротити строки реалізації проєктів до трьох років.
Для Westinghouse це також можливість закріпити AP1000 як базову серійну технологію для американського ринку. Компанія вже використовує досвід Vogtle як еталонний для подальших проєктів і просуває підхід стандартизованого будівництва. Якщо нова програма спрацює, вона може відновити промислову базу, яку США значною мірою втратили після тривалої паузи у будівництві нових великих реакторів.
Для інших країн, які розглядають AP1000, включно з Україною, американська програма має подвійне значення. З одного боку, серійні замовлення у США можуть посилити ланцюг постачання, знизити вартість окремих компонентів і зробити технологію більш передбачуваною. З іншого – масштабна внутрішня програма США створюватиме конкуренцію за виробничі потужності, інженерні ресурси і ключове обладнання.
Тому оголошені $17,5 млрд – це не просто ще один пакет підтримки атомної енергетики. Це спроба змінити саму модель реалізації нових ядерних проєктів: від індивідуального будівництва з високими ризиками до серійного підходу, де держава бере на себе частину ранніх фінансових ризиків, а приватні компанії підтверджують участь власним капіталом. Остаточний результат залежатиме від того, чи зможуть Westinghouse, потенційні партнери та американський промисловий ланцюг постачання виконати головну обіцянку – будувати швидше, дешевше і передбачуваніше, ніж під час попередньої хвилі атомного ренесансу у США.