Українсько-чеська група компаній Energy Safety Group та чеська ZAT a.s. завершили монтаж обладнання в межах проєкту модернізації систем управління стрижнями регулювання реактора (СГІУ/RRCS) на енергоблоках №5 та №6 АЕС Козлодуй у Болгарії. Компанії переходять до фінальної стадії реалізації проєкту – пілотної експлуатації відповідно до затвердженого графіка. Про це повідомила Energy Safety Group.

Йдеться про два діючі болгарські енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000, які залишаються основою атомної генерації країни. АЕС Козлодуй є найбільшим виробником електроенергії у Болгарії: на майданчику побудовано шість блоків, чотири ВВЕР-440 вже виведені з експлуатації, а блоки №5 та №6 потужністю 1000 МВт кожен перебувають у роботі і забезпечують понад третину електроенергії країни.

Контракт на постачання RRCS для двох блоків ZAT a.s. уклала у березні 2023 року. Вартість постачання становила 15,5 млн євро. Тоді чеська компанія зазначала, що це один із найсучасніших на ринку комплексів керування для атомної енергетики, розроблений і виготовлений у Пршибрамі, а Козлодуй став останнім майданчиком у ЄС з реакторами типу ВВЕР, де ще не використовувалася чеська система керування такого класу.

ES Group Europe s.r.o. виступає одним із ключових партнерів ZAT у проєкті. Компанія забезпечує підтримку на всіх етапах – від управління проєктом і комунікації з субпідрядниками до підготовки документації з урахуванням вимог болгарського ринку та місцевих регуляторних процедур.

Головний нюанс проєкту – модернізація СГІУ не обмежується заміною окремої системи керування. Вона створює технічну передумову для майбутнього переходу на неросійські приводи органів регулювання реактора. ZAT наголошує, що її RRCS здатна працювати з усіма відомими типами приводів для енергоблоків ВВЕР-1000 та новіших поколінь, зокрема ВВЕР-1200, включно з приводами LKP-M/4 виробництва чеської ŠKODA JS.

Для ВВЕР-технологій це принципово важливо. Диверсифікація ядерного палива вже стала окремим напрямом енергетичної безпеки для країн ЄС, які експлуатують реактори радянського дизайну. Але паливо – лише частина залежності. Значна частина обладнання, запасних частин, приводів і сервісної підтримки для таких блоків історично була пов’язана з російськими виробниками. Саме тому модернізація систем керування і підготовка до заміни приводів є наступним рівнем виходу з російської технологічної залежності. Україна цей шлях пройшла, починаючи з 2014 року, коли росія розпочала війну.

Болгарія вже реалізує паливну диверсифікацію на АЕС Козлодуй. У 2024 році на блоці №5 розпочався поетапний перехід на паливо RWFA виробництва Westinghouse, а контракт із Westinghouse на постачання палива для цього блоку укладений на 10 років. Для блоку №6 передбачалося постачання палива Framatome, а у 2024 році АЕС Козлодуй підписала із Westinghouse контракт на аналіз безпеки для ліцензування альтернативного паливного дизайну для цього блоку.

Проте повна відмова від російської технологічної бази залишається складною. Навіть у 2026 році Болгарія була змушена погоджувати винятки із санкційного режиму для імпорту окремих компонентів і запчастин з росії для АЕС Козлодуй. Причина – значна частина систем і обладнання на блоках №5 та №6 має російське походження, а регулярне постачання компонентів розглядається як умова безпечної та безперервної експлуатації.