Оновлення програми Міністерство енергетики Польщі представило 12 червня. У відомстві наголошують, що ядерна енергетика має стати одним із ключових елементів енергетичної безпеки країни, заміщення вугільних потужностей та забезпечення промисловості стабільною низьковуглецевою електроенергією. У документі також враховані зміни на європейському енергетичному ринку після енергетичної кризи та повномасштабної агресії росії проти України.

Першу АЕС Польща будує на Балтійському узбережжі, у громаді Хочево. Проєкт реалізує державна компанія «Польські атомні електростанції» (PEJ). Станція має складатися з трьох реакторів AP1000 американської компанії Westinghouse загальною потужністю близько 3,75 ГВт. За оновленим графіком, перший блок має запрацювати у 2036 році, а вся станція – вийти на повну потужність до 2038 року.

Для першої АЕС вже пройдено кілька важливих етапів. У грудні 2025 року Європейська комісія схвалила польську модель державної підтримки проєкту, а в березні 2026 року інвестор подав до Національного агентства з атомної енергії Польщі заявку на дозвіл на будівництво ядерного об’єкта. На докапіталізацію проєкту у 2025–2030 роках Польща передбачила 60,2 млрд злотих. Загальна вартість першої АЕС, за оцінкою Єврокомісії, становить близько 42 млрд євро, або 178 млрд злотих.

Водночас навколо першої станції залишаються питання щодо майбутнього контракту на проєктування, закупівлю обладнання та будівництво. Як зазначає польський профільний портал nuclear.pl, під час конференції учасники запитували, коли буде укладено EPC-контракт для АЕС №1 та яким чином визначатиметься місцева складова проєкту. У відповідь пролунало, що такі переговори зазвичай тривають понад два роки, а історично лише один великий ядерний контракт – для АЕС «Барака» в Об’єднаних Арабських Еміратах – був укладений швидше, за участі понад сотні юристів з провідних юридичних фірм.

Це породжує окреме питання про переговорні ресурси польської сторони. Адже Westinghouse і Bechtel отримали статус ключових партнерів першого проєкту без конкурсного процесу, що, на думку критиків, могло посилити їхню позицію у майбутніх контрактних переговорах. Не менш чутливим є питання місцевої складової. За повідомленням nuclear.pl, відповідь на запитання про її конкретне закріплення у контракті прозвучала так: «Ви ніколи не дізнаєтесь, що написано в контракті». Видання припускає, що йдеться про конфіденційність переговорів, однак наголошує: після підписання контракту суспільство має розуміти принаймні ключові параметри участі польських компаній у проєкті.

Окремий блок оновленої програми стосується другої великої АЕС. Польща розглядає Белхатув і Конін як пріоритетні майданчики, оскільки ці регіони мають розвинену енергетичну інфраструктуру та пов’язані з традиційною генерацією. Остаточну локацію мають визначити після додаткових досліджень. Вибір стратегічного партнера і технології для другої АЕС запланований на 2027 рік, початок будівництва – приблизно на 2032 рік, а запуск першого блока – орієнтовно на 2040 рік.

Другу станцію спільно ведуть Польська енергетична група (PGE) та «Польські атомні електростанції». При цьому саме участь PEJ у процесі вибору технології для АЕС №2 вже викликала дискусію. За повідомленням nuclear.pl, під час конференції частина учасників вказувала на ризик потенційного конфлікту інтересів, оскільки PEJ є інвестором першої АЕС з технологією Westinghouse і теоретично може бути схильна підтримати того самого постачальника під час відбору для другої станції.

Учасники дискусії, за даними видання, пропонували виключити PEJ з конкурсного процесу щодо вибору технології для АЕС №2 або створити окрему корпоративну структуру, яка координуватиме цей процес. Такий підхід, на їхню думку, міг би зменшити ризик упередженості та водночас запобігти можливому нецільовому використанню державної допомоги, схваленої Європейською комісією саме для будівництва першої польської АЕС.

Важливо, що для другої станції Польща планує конкурентний відбір. За даними Міністерства енергетики, у діалозі щодо вибору постачальника технології та виконавця беруть участь США, Франція і Канада. Пропозиції мають оцінюватися не лише за технологічними параметрами, а й за умовами фінансування. Це означає, що для Варшави дедалі важливішим стає не просто вибір реакторної технології, а здатність партнера запропонувати повний пакет – від проєктування і будівництва до фінансової участі.

Оновлення програми також робить акцент на участі польської промисловості. Міністерство очікує, що під час будівництва першого реактора частка польських компаній може сягнути близько 40% вартості проєкту, а на наступних блоках – зрости приблизно до 70%. Йдеться про будівельні, сталеливарні, електромашинобудівні, транспортні, логістичні, інжинірингові компанії та підприємства у сфері промислової автоматики. Однак саме питання реального механізму визначення цієї частки залишається одним із найбільш чутливих для польської промисловості.

Польські профільні медіа також звертають увагу на ризики графіка. nuclear.pl зазначає, що повний текст програми ще не оприлюднений, а терміни підготовки попередніх техніко-економічних досліджень для другої АЕС виглядають напруженими, оскільки станом на середину червня відповідні договори ще не були підписані.

Для Польщі оновлена програма фактично фіксує перехід від політичних декларацій до багаторівневої моделі реалізації ядерного проєкту: з державною підтримкою першої АЕС, конкурентним відбором партнера для другої станції, вимогами до участі національної промисловості та окремим напрямом для малих модульних реакторів. Міністерство енергетики Польщі повідомило, що дорожню карту щодо ММР планує представити окремо протягом найближчих тижнів.

Водночас польська дискусія вже виходить за межі суто технологічного вибору. Вона стосується прозорості контрактів, реальної конкуренції між постачальниками, здатності держави вести складні переговори з великими міжнародними консорціумами та захисту інтересів національної промисловості.