Глобальна експансія «Росатома» стає дедалі дорожчою. Але коли ж нарешті будуть санкції
05.06.2026
Оксфордський інститут енергетичних досліджень (OIES) опублікував дослідження «Росатом – зростання впливу російського ядерного гіганта». Його ключовий висновок: після втрати росією значної частини газового впливу на Європу саме «Росатом» стає одним із найважливіших інструментів довгострокової зовнішньої політики кремля.
На відміну від газових контрактів, атомні проєкти створюють залежність на десятиліття. Йдеться не лише про будівництво реактора, а про весь ланцюг: постачання урану, збагачення, виробництво палива, сервіс, навчання персоналу, підтримку експлуатації, поводження з відпрацьованим паливом та ядерними відходами. Саме ця пакетна пропозиція дозволяє «Росатому» заходити на ринки країн, які тільки формують власну атомну інфраструктуру, насамперед на Глобальному Півдні.
Чому «Росатом» набув важливості для росії після 2022 року
У дослідженні наголошується, що раніше основними символами енергетичного впливу росії були нафта і газ, насамперед «Газпром». Але після повномасштабного вторгнення в Україну і різкого скорочення російського газового експорту до Європи можливості «Газпрому» як геополітичного інструмента значно зменшилися. Натомість «Росатом» продовжив розширювати присутність за кордоном і укладати нові угоди.
Окрема перевага російської моделі – державне фінансування. У багатьох країнах «Росатом» заходить не лише як технологічний постачальник, а як пакетний оператор: із дешевими кредитами, участю російських держбанків, навчанням персоналу, дослідницькими центрами та супутніми неенергетичними напрямами – від ядерної медицини до ізотопної продукції.
росії потрібно оновлювати власний атомний парк
Як часто буває в росії, глобальна експансія «Росатому» збігається з великими внутрішніми потребами. За оцінками OIES, атомна генерація в росії нині забезпечує близько 18% виробництва електроенергії, а російська енергетична стратегія передбачає збільшення цієї частки до 25% до 2050 року. Для цього знадобиться і нове будівництво, і заміщення старих блоків.
Для досягнення цілей росії може знадобитися 25-30 ГВт нових атомних потужностей. Орієнтовна вартість такого будівництва – $90-108 млрд. Паралельно «Росатом» фінансує дорогі технологічні напрями: реактори на швидких нейтронах, замикання ядерного паливного циклу, малі модульні реактори, плавучі атомні станції.
Тобто корпорація має одночасно підтримувати зовнішню експансію, модернізувати внутрішній парк і зберігати технологічну першість у нових сегментах. Саме це, за висновками дослідження, створює питання щодо фінансової спроможності «Росатому» виконувати всі зобов’язання одночасно.
28 реакторів за кордоном і кредити на десятки мільярдів
За даними OIES, «Росатом» залишається одним із найактивніших гравців у світовому будівництві АЕС. У дослідженні йдеться про 28 реакторів у закордонних проєктах – у Бангладеш, Китаї, Єгипті, Угорщині, Індії, Ірані, Туреччині та Узбекистані. Це майже половина реакторів, які, за оцінками Міжнародного енергетичного агентства, перебували у світі на стадії будівництва на початку 2025 року.
Найбільш показові проєкти – АЕС Аккую в Туреччині, АЕС Ель-Дабаа в Єгипті, АЕС Руппур у Бангладеш, Пакш-2 в Угорщині та малий модульний проєкт у Джизаку в Узбекистані. У Бангладеші російський кредит покриває 90% вартості проєкту, в Єгипті – 85%, у Туреччині «Росатом» реалізує модель build-own-operate, фактично залишаючись власником і оператором станції на весь життєвий цикл.
Саме така модель і є головним джерелом довгострокового впливу. Країна отримує не просто атомний блок, а багаторічну прив’язку до російського палива, сервісу, технологічної підтримки, фінансових зобов’язань і політичних контактів.
Європа поступово виходить із залежності
Україна стала першим прикладом масштабного розриву з російським ядерним паливним циклом. Після 2022 року українські АЕС перейшли на паливо Westinghouse, а європейські оператори ВВЕР почали прискорювати диверсифікацію. За даними Єврокомісії, з 2022 року енергокомпанії в усіх п’яти країнах ЄС, які експлуатують реактори ВВЕР, уклали контракти на постачання неросійського палива, яке перед завантаженням воно має пройти випробування та національне ліцензування.
ЄС також декларує поступову відмову від решти російських енергетичних імпортів, включно з ядерною сферою. У 2025 році, попри прогрес, Євросоюз усе ще імпортував близько 2 900 тонн урану в збагаченій або паливній формі, але країни з ВВЕР уже рухаються до альтернативних постачальників.
США пішли жорсткішим шляхом: у 2024 році набув чинності закон про заборону імпорту певної уранової продукції з росії або від російських компаній. Заборона діє з 11 серпня 2024 року, хоча до 2028 року можливі винятки за рішенням міністра енергетики США.
Туреччина і Казахстан показують межі російського впливу
Навіть країни, які продовжують співпрацювати з «Росатомом», дедалі частіше намагаються не опинитися в повній залежності. У Туреччині проєкт АЕС Аккую затримався: запуск першого блока перенесено з 2023 року на 2026-й. У дослідженні OIES серед причин названо вплив ширших фінансових і технологічних обмежень проти росії, зокрема блокування переказів та проблеми з постачанням обладнання з Німеччини.
Анкара паралельно демонструє інтерес до США та Південної Кореї як потенційних партнерів для наступних атомних проєктів. Казахстан, де «Росатом» очолив міжнародний консорціум для першої АЕС, також намагається балансувати: наступні атомні проєкти отримав Китай, а сама країна планує розвивати власне виробництво ядерного палива.
Тобто, навіть для партнерів москви атомна співпраця з «Росатомом» дедалі частіше сприймається як ризик залежності.
Глобальний Південь – головний напрям експансії
Найактивніше «Росатом» просувається в Африці, Латинській Америці, на Близькому Сході та в Азії. За підрахунками OIES, корпорація уклала приблизно 20 угод різного рівня в Африці, вісім – у Латинській Америці, по п’ять – на Близькому Сході та в Азії. Значна частина цих домовленостей з’явилася вже після початку повномасштабної війни проти України.
Не всі меморандуми перетворяться на реальні АЕС. Але для кремля навіть попередні угоди мають політичну цінність: вони створюють канали впливу, відкривають доступ до урядів, регуляторів, освітніх програм, медичних і дослідницьких проєктів.
Особливе значення має Узбекистан, де «Росатом» просуває малу атомну станцію на базі реакторів РІТМ-200Н. Якщо проєкт буде реалізовано, росія може отримати один із перших у світі комерційних експортних кейсів малого модульного реактора. Це посилило б позиції «Росатому» в країнах, для яких великі блоки занадто дорогі або інфраструктурно складні.
«Росатом» уже не лише атомна корпорація
OIES звертає увагу, що «Росатом» окрім атомного будівництва, корпорація розвиває вітроенергетику, сонячні проєкти, водень, критичні мінерали, літій, рідкісноземельні метали, батареї, електромобільність, зарядну інфраструктуру та ядерну медицину.
Окремий геополітичний напрям – Північний морський шлях. "Росатом" управляє російським атомним криголамним флотом і відповідає за розвиток інфраструктури цього маршруту. Це надає корпорації роль не лише в енергетиці, а й в Арктиці – регіоні, де зростає конкуренція між росією, США, Китаєм та іншими гравцями.
Крім того, про що давно говорить Україна, «Росатом» є ключовою ланкою у російському ядерному оборонному комплексі. І це один з незаперечних аргументів для посилення санкцій проти корпорації та її дочірніх структур.
Фінансове навантаження зростає
Попри значне зростання доходів, OIES звертає увагу на різке збільшення боргового навантаження. «Росатом» після 2022 року публікує обмежені фінансові дані, тому дослідження використовує показники його ключової цивільної структури «Атоменергопром». У 2024 році її виручка становила приблизно $27,8 млрд, чистий прибуток – $3,8 млрд, а загальний борг перевищив $25 млрд.
Співвідношення чистого боргу до власного капіталу зросло до 69%. Капітальні витрати у 2024 році становили близько $9,1 млрд і перевищили операційний грошовий потік, якщо використовувати EBITDA як наближений показник. Це не означає негайної фінансової нестійкості, оскільки йдеться про державну корпорацію, але ставить питання: скільки ще проєктів «Росатом» може одночасно фінансувати без додаткового тиску на баланс і російські держбанки.
Санкції проти «Росатома»: чому вони стали реальнішими, але навряд чи будуть одномоментними
Повної синхронізованої заборони діяльності «Росатома» на рівні США, ЄС і Великої Британії поки немає, але санкційний альянс навколо російського атомного сектору вже формується.
Як зазначено вище, США у 2024 році запровадили заборону на імпорт до країни природного урану та незбагаченого низькозбагаченого урану, виробленого в росії або російською компанією, із винятками, що діятимуть до 1 січня 2028 року. Ця заборона включає діяльність, пов’язану з ядерною енергетикою: виробництво, збагачення, фабрикацію, фінансування, транспортування, генерацію та інші операції. Це не означає автоматичної повної заборони всіх операцій із «Росатомом», але створює юридичну базу для подальших обмежень.
Водночас США залишили спеціальні дозволи для окремих операцій, пов’язаних із цивільною ядерною енергетикою, якщо вони стосуються проєктів, започаткованих або таких, що будувалися станом на 21 листопада 2024 року. Це показує можливу модель: санкції блокують нові проєкти й нові джерела доходів.
Велика Британія у лютому 2026 року пішла далі щодо окремих структур, пов’язаних із «Росатомом»: до санкційного списку потрапили, зокрема, АТ «Росатом Енергетичні проєкти», АТ «РЕІН Інжиніринг» та АТ «Русатом Оверсіз» – структури, пов’язані з російським енергетичним сектором і державною корпорацією. Британський санкційний документ передбачає для «Росатом Енергетичні проєкти» заморожування активів, обмеження трастових послуг, директорську дискваліфікацію та транспортні обмеження.
Україна, як відомо, вже запровадила власні санкції проти «Росатома» та його міжнародної інфраструктури. РНБО прямо назвала серед підстав спроби інтеграції окупованої Запорізької АЕС у російську енергосистему, участь у захопленні Чорнобильської АЕС, виробництво й обслуговування обладнання подвійного призначення та експорт збагаченого урану через дочірні структури в європейських юрисдикціях.
Європейський Союз поки уникає повної санкційної атаки на «Росатом», бо частина країн досі має практичну залежність від російського палива, сервісу або проєктів ВВЕР. Але курс уже змінюється.
Для ЄС найбільш реалістичний шлях – регуляторне витіснення російського ядерного палива, паралельно із санкціями проти дочірніх структур, військово-промислових напрямів, логістики, фінансування та нових проєктів.
Які санкції проти «Росатома» найбільш імовірні
Найбільш реалістичний сценарій – точкові санкції проти дочірніх компаній, які відповідають за закордонні проєкти, фінансування, інжиніринг, окуповану Запорізьку АЕС, військові й подвійні технології. Саме такий підхід уже демонструють Україна і Велика Британія.
Другий сценарій – поетапна заборона імпорту російського урану, збагачення і готового палива на кшталт американської. Альтернативні паливні програми поступово збільшують простір для маневру.
Третій сценарій – заборона нових контрактів із «Росатомом» і його структурами.
Четвертий сценарій – фінансове обмеження міжнародної експансії. «Росатом» продає не лише реактори, а кредити, страхування, інжиніринг, логістику, сервіс і довгі контракти. Якщо обмежити платежі, страхування, західне обладнання, консалтинг і роботу банків-посередників, проєкти формально не зупиняються, але стають повільнішими, дорожчими і ризиковішими. Приклад Туреччини в дослідженні OIES уже показує, що ширші фінансові й технологічні санкції проти росії можуть бити по атомних проєктах навіть без прямої повної заборони «Росатома».
Що може стати переломним моментом
Для повніших санкцій потрібні три умови: достатній запас альтернативного палива для ВВЕР, політична згода всередині ЄС і готовність США та Європи координувати винятки для ядерної безпеки. Найбільше гальмо – не технічне, а політичне з боку окремих країн ЄС.
Відтак, санкції проти «Росатома» можливі, але вони, найімовірніше, будуть наростати поетапно. Спочатку – дочірні структури, військові й окупаційні ланцюги, міжнародний інжиніринг, фінансові інструменти та нові проєкти. Далі – імпорт урану, збагачення і палива. Дослідження демонструє: «Росатом» дедалі частіше розглядають через призму війни.