Чесько-українська група компаній Energy Safety Group представила на міжнародній конференції ERMSAR 2026 у Мадриді рішення для управління важкими аваріями на атомних енергоблоках із реакторами ВВЕР. Йдеться як про системи, що вже перебувають на етапі монтажу або підготовки до монтажу на Рівненській АЕС, так і про нові концепції для ВВЕР-1000, які проходять розрахунково-аналітичне обґрунтування, повідомила Energy Safety Group.

ERMSAR – Європейська оглядова нарада з досліджень важких аварій – є одним із ключових міжнародних майданчиків у сфері аналізу та управління важкими аваріями на АЕС. За інформацією Агентства з ядерної енергії ОЕСР, ERMSAR 2026 відбулася 18-22 травня у Мадриді й була вже 12-ю конференцією цього формату. NEA називає її єдиною у світі ядерною конференцією, повністю сфокусованою на тематиці важких аварій.

Участь Energy Safety Group важлива саме з огляду на практичний характер представлених розробок. Після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі у 2011 році атомна галузь значно посилила увагу до сценаріїв, які раніше вважалися малоймовірними, але можуть мати тяжкі наслідки: повне знеструмлення енергоблока, втрата охолодження активної зони, накопичення водню, пошкодження палива, зростання тиску в контайнменті та потреба у довготривалому післяаварійному охолодженні.

До делегації Energy Safety Group увійшли технічний директор Олександр Мазурок, керівник групи теплогідравлічного аналізу Олександр Михайленко та старший інженер групи теплогідравлічного аналізу Юрій Воробйов. Команда представила три технічні постери, а також окрему усну доповідь щодо попереднього розрахунково-аналітичного обґрунтування системи довготривалого охолодження контайнмента для реакторів ВВЕР-1000.

Перший напрям стосувався додаткової лінії скидання тиску з першого контуру для енергоблоків ВВЕР-440/В-213. Це рішення, підготовлене спільно зі словацькою компанією VÚEZ, має забезпечувати гарантоване зниження тиску в реакторі під час важкої аварії навіть у разі повного знеструмлення енергоблока. Така декомпресія є необхідною передумовою для стабільної роботи системи зовнішнього охолодження корпусу реактора. За даними Energy Safety Group, система наразі перебуває на етапі монтажу на енергоблоках Рівненської АЕС.

Другий представлений проєкт – система довготривалого відведення тепла від герметичного огородження для енергоблоків №1 та №2 Рівненської АЕС із реакторами ВВЕР-440. Рішення розроблене та впроваджується у співпраці з Westinghouse Electric Company. Воно передбачає додатковий контур розбризкування, теплообмінники та динамічні насоси з гідравлічною приводною турбіною. Така конфігурація має забезпечувати контроль температури й тиску в герметичному огородженні протягом тривалого періоду – до шести місяців – навіть за умов повної втрати зовнішнього електроживлення.

Ключовим елементом цієї системи є турбопривідний насос, який використовує енергію водного потоку для циркуляції та охолодження. Це важливо для сценаріїв, у яких зовнішнє електроживлення недоступне, а безпечний стан енергоблока потрібно підтримувати не години, а тижні або місяці. За інформацією компанії, система також перебуває на етапі підготовки до монтажу на Рівненській АЕС.

Третій напрям стосувався вже реакторів ВВЕР-1000. Energy Safety Group разом із Westinghouse Electric Company розробляє концепцію системи довготривалого відведення тепла від контайнмента з теплообмінником конденсатного типу. Ідея полягає у створенні замкненого циклу охолодження: пара конденсується, вода повертається в систему і повторно використовується для відведення тепла.

Це рішення відповідає на один із найскладніших викликів післяаварійного управління – поводження з великими обсягами радіоактивної води. Саме така проблема стала однією з довготривалих наслідкових тем після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі. Замкнений контур потенційно дозволяє зменшити потребу у зовнішніх сховищах забрудненої води, знизити ризики витоків і підтримувати охолодження контайнмента впродовж тривалого часу.

Окрема доповідь Юрія Воробйова була присвячена попередньому розрахунково-аналітичному обґрунтуванню цієї системи для ВВЕР-1000. В офіційній програмі ERMSAR 2026 ця презентація була включена до сесії «Сценарії важких аварій». У межах роботи представили підходи до теплогідравлічного аналізу, результати моделювання за допомогою коду MELCOR, критерії прийнятності та сценарії, за яких система може стабілізувати тиск і температуру та утримувати радіоактивну воду всередині контайнмента.

Для української атомної галузі ця тема має прикладне значення. Діючий парк українських АЕС базується саме на реакторах ВВЕР-440 та ВВЕР-1000, тому розробка систем, які можна інтегрувати в уже наявні енергоблоки, є критично важливою. На відміну від нових реакторних проєктів, де системи управління важкими аваріями закладаються ще на етапі проєктування, модернізація чинних блоків потребує складної адаптації до наявної компоновки, обладнання, обмежень майданчика та регуляторних вимог.

Фактично представлені рішення демонструють перехід від суто розрахункових моделей до інженерного циклу повного впровадження: аналіз сценаріїв, вибір технічної концепції, обґрунтування працездатності, співпраця з міжнародними партнерами, постачання обладнання, монтаж і подальше введення систем в експлуатацію. Саме цей перехід – від моделювання до реальної роботи на енергоблоці – є одним із ключових критеріїв зрілості технологій у сфері ядерної безпеки.

Окремою частиною програми ERMSAR 2026 стали технічні візити до дослідницьких і навчальних центрів Іспанії. Учасники відвідали навчальний центр Westinghouse поблизу Мадрида, зокрема інфраструктуру AP1000 Training Academy та повномасштабний тренажер AP1000, а також CIEMAT – один із провідних іспанських центрів у сфері енергетики, ядерних технологій і навколишнього середовища.