Канада встановила фундамент першого малого модульного реактора в G7. На що слід звернути увагу в Україні
01.05.2026
Фото: OPG
У провінції Онтаріо встановили 2,1-мільйонно-фунтовий фундаментний модуль Basemat для першого малого модульного реактора BWRX-300 на майданчику Darlington New Nuclear Project. Це перший фундамент нового ядерного реактора в Онтаріо за понад 30 років і один із найважливіших практичних кроків у західній програмі комерційного розгортання малих модульних реакторів.
Уряд Онтаріо повідомив про завершення ключового будівельного етапу на майданчику Darlington New Nuclear Project – проєкті, який у Канаді позиціонують як перший малий модульний реактор у країнах G7. Під час конференції Канадської ядерної асоціації CNA2026 міністр енергетики та гірничої промисловості Онтаріо Стівен Лечче оголосив, що для енергоблока №1 встановлено Basemat – масивний фундаментний модуль вагою близько 2,1 млн фунтів, або майже 950 тонн. (Northumberland Today)
Йдеться не просто про чергову будівельну операцію. Basemat є спільною основою для реакторної будівлі та захисної оболонки майбутнього реактора. За даними Ontario Power Generation (OPG), модуль діаметром 37 метрів опустили у шахту реакторної будівлі на глибину 35 метрів. Операцію виконали важким гусеничним краном; в офіційному повідомленні її порівнюють із підйомом понад трьох літаків Airbus A380.
Після встановлення фундаменту проєкт переходить до наступної фази – зведення конструкцій реакторної будівлі, монтажу внутрішніх систем і компонентів. У OPG наголошують, що це перший випадок у Канаді, коли фундамент реакторної будівлі було зібрано модульним способом: великий елемент виготовили, зварили й зібрали як єдину конструкцію до встановлення на місце. У конструкції використано сталекомпозитні модулі з діафрагмовими плитами – один із прикладів того, як у ММР намагаються перенести частину робіт із майданчика в контрольовані умови попереднього виготовлення.
Хто і як будує
Проєкт у Darlington реалізує Ontario Power Generation – найбільша енергогенеруюча компанія провінції. Технологічним партнером є GE Vernova Hitachi Nuclear Energy, розробник BWRX-300. Архітектурно-інженерні функції виконує AtkinsRéalis, будівельним партнером є Aecon. Така інтегрована модель реалізації свідчить: Канада не просто ліцензує новий тип реактора, а одразу формує промисловий ланцюг, у якому розробник технології, оператор, інженерна компанія, будівельник і локальні постачальники працюють як єдина проєктна команда.
Darlington New Nuclear Project передбачає будівництво до чотирьох малих модульних реакторів BWRX-300. Один такий блок має електричну потужність близько 300 МВт, а чотири блоки разом – 1 200 МВт.
Для Онтаріо цей проєкт є частиною ширшої енергетичної стратегії. Провінція очікує зростання попиту на електроенергію приблизно на 75% до 2050 року – через електрифікацію транспорту, промисловості, розвиток виробництв і дата-центрів.
BWRX-300 – водоохолоджуваний реактор природної циркуляції з пасивними системами безпеки. У таких проєктах частина безпекових функцій має виконуватися не активними насосами та складною допоміжною інфраструктурою, а природними фізичними процесами – зокрема циркуляцією води та тепловідведенням.
Історія Darlington New Nuclear Project почалася задовго до нинішнього встановлення фундаменту. Ще у 2006 році OPG подала заявку на ліцензію для підготовки майданчика, у 2007-2012 роках відбувалася екологічна оцінка, а в серпні 2012 року було видано десятирічну ліцензію на підготовку майданчика. У 2021 році цю ліцензію поновили. Вибір технології BWRX-300 було оголошено у грудні 2021 року, а у жовтні 2022 року OPG подала заявку на ліцензію на будівництво.
Канадська комісія з ядерної безпеки (CNSC) видала OPG ліцензію на будівництво одного реактора BWRX-300 у квітні 2025 року. Ліцензія чинна до 31 березня 2035 року. Рішення ухвалювалося після двоетапних публічних слухань у жовтні 2024 року та січні 2025 року.
Ліцензія на будівництво містить три контрольні точки, які OPG має пройти перед виконанням окремих робіт. 30 березня 2026 року CNSC підтвердила виконання вимог першої контрольної точки – саме тієї, що стосувалася встановлення фундаменту реакторної будівлі. Лише після цього проєкт отримав можливість перейти до монтажу Basemat.
У березні 2026 року OPG також подала заявку на 20-річну ліцензію на експлуатацію першого BWRX-300 і пов’язаної споруди для зберігання низько- та середньоактивних радіоактивних відходів. Заявку має розглянути CNSC, а рішення ухвалюватиметься після публічних слухань.
Економічний блок проєкту для Онтаріо не менш важливий, ніж технологічний. Уряд провінції повідомив, що до ланцюга постачання ММР уже долучилися понад 100 канадських компаній. Нещодавно було оголошено про нові контракти, зокрема для Walters Group на конструкційну сталь на 44,5 млн канадських доларів, Marmon Industrial Water на пакет очищення конденсату на 17,8 млн, Tractel на погодозахисну оболонку реакторної будівлі на 9,9 млн і Hooper Welding на резервуари для відбору проб та збору на 8,8 млн.
Загалом будівництво та експлуатація чотирьох блоків, за оцінкою уряду Онтаріо, мають додати 38,5 млрд канадських доларів до ВВП Канади за 65 років. Окремо наголошується, що 80% витрат проєкту мають залишатися в Онтаріо.
Фінансова модель також показова. У жовтні 2025 року OPG забезпечила до 3 млрд канадських доларів акціонерного фінансування для Darlington New Nuclear Project: до 2 млрд через Canada Growth Fund і до 1 млрд через Building Ontario Fund. Обидва фонди мають отримати міноритарні частки в проєкті.
Важливо, що Darlington – це не ізольований демонстраційний майданчик. GE Vernova Hitachi просуває BWRX-300 також у США, Польщі, Великій Британії, Швеції, Фінляндії, Естонії та інших країнах. BWRX-300 розглядається Vattenfall у Швеції, Fermi Energia в Естонії, SaskPower у канадській провінції Саскачеван, а Tennessee Valley Authority подала заявку на будівництво першого BWRX-300 у США на майданчику Clinch River.
Висновки для України
Для України канадський кейс важливий з кількох точок зору. Перша – реалістичність графіків. У публічному полі ММР часто подаються як швидке рішення, але історія Darlington демонструє інше: від первинної екологічної та ліцензійної підготовки до встановлення фундаменту минули роки, а фактичний запуск першого блока очікується наприкінці десятиліття. GE Vernova Hitachi оцінює завершення будівництва першого BWRX-300 наприкінці 2029 року, а введення в комерційну експлуатацію – до кінця 2030 року.
Другий важливий для України момент – вага регулятора. У Канаді проєкт рухається не одним політичним рішенням, а через послідовну систему: екологічна оцінка, ліцензія на підготовку майданчика, вибір технології, ліцензія на будівництво, контрольні точки під час будівництва, окрема заявка на експлуатацію. Для України, яка обговорює ММР як частину післявоєнного відновлення енергетики, це означає, що навіть за наявності політичної волі, міжнародних партнерств і майданчиків, ключовим буде готовність регуляторної бази, експертизи, процедур оцінки безпеки та системи нагляду. При цьому найголовніше – авторитет регулятора.
Третє питання, яким слід опікуватися вже сьогодні, – ланцюг постачання. Онтаріо намагається зробити з першого ММР не лише енергетичний, а й промисловий проєкт: локальні компанії отримують контракти, формуються компетенції, а перший блок має стати основою для наступних трьох. Саме серійність є головною економічною обіцянкою ММР: перший блок майже завжди найдорожчий і найскладніший, але наступні мають дешевшати за рахунок повторюваності, стандартизації та накопичення досвіду.
Досвід Darlington важливий для України не просто у зв’язку із вибором технології ММР, а як приклад переходу від політичної декларації до будівництва. Він показує, що ММР – це повноцінний ядерний об’єкт із великою інженерією, довгою регуляторною траєкторією, складним фінансуванням і потребою в локальній промисловій участі, що за правильного підходу дасть змогу розвиватися реальному сектору України.
Водночас канадський проєкт демонструє, чому інтерес до ММР не зникає. Один блок на 300 МВт може бути корисним для поетапного нарощування потужностей, заміни вугільної генерації, живлення промислових кластерів або регіонів із дефіцитом мережевої інфраструктури. Для України після масованих атак на теплову генерацію ця логіка особливо зрозуміла: питання не лише у виробництві електроенергії, а й у розміщенні, стійкості, ремонтопридатності та здатності енергосистеми переживати втрати окремих великих вузлів.