Наразі для Болгарії питання вже не в тому, чи зберігати атомну генерацію, а в тому, як саме перебудувати її на наступні десятиліття. Тим більше що Болгарія і далі спирається на атомну енергетику, яка дає країні близько 40% електроенергії. Про майбутнє ядерної енергетики в Болгарії, стратегічні проєкти та їхню роль в енергетичній безпеці країни розмірковував в інтерв’ю для Bloomberg Businessweek BG виконавчий директор Kozloduy NPP – New Build EAD Петьо Іванов.

Найважливіше політичне рішення вже фактично ухвалене: центром майбутнього болгарської ядерної галузі стає саме АЕС Козлодуй, а не Белене. У листопаді 2024 року проєктна компанія підписала інжиніринговий контракт із Westinghouse і Hyundai Engineering & Construction щодо двох блоків AP1000, а 2 грудня 2025 року болгарське Міністерство енергетики оголосило про нову ключову угоду, яка має підтримати подальшу оцінку, проєктування, будівництво й введення в експлуатацію блоків 7 і 8. Паралельно запущено й регуляторну траєкторію для блока 8: у лютому 2025 року подано заявку на дозвіл щодо визначення майданчика, а восени регулятор дозволив розпочати відповідні роботи. Тобто проєкт уже вийшов із рівня загальної політичної декларації й перейшов у фазу формальної інженерної, ліцензійної та організаційної підготовки.

Головна інтрига тепер не «чи будувати», а за якою ціною, у які строки і за якою фінансовою моделлю. У липні 2025 року Болгарія залучила Citi як ексклюзивного координатора та організатора експортного кредитування для блоків 7 і 8. Водночас сам Петьо Іванов упродовж 2025-2026 років окреслював більш предметну рамку: фінальне інвестиційне рішення очікують у 2026 році, але в січневих коментарях він допускав уже й межу між кінцем 2026-го та початком 2027-го. Тоді ж він говорив, що на підготовку проєкту вже витрачено близько 500 млн болгарських левів, і приблизно стільки ж може піти ще протягом 2026 року. Отже, болгарська влада вже обрала напрямок, але остаточна комерційна та фінансова архітектура проєкту ще добудовується.

Сам Іванов і проєктна компанія намагаються продавати нові блоки не лише як енергетичний, а як індустріальний і макроекономічний проєкт. На березневому Regional Energy Summit у Софії він представив дані соціально-економічного аналізу, за яким енергоблоки 7 і 8 можуть дати понад 9 млрд євро внеску у ВВП під час будівництва і понад 55 млрд євро за весь строк експлуатації щонайменше 60 років, а пік зайнятості на будівництві може сягнути 7-8 тисяч робочих місць. Паралельно Westinghouse у грудні 2025 року повідомляла, що кількість болгарських постачальників, які підписали домовленості про участь у двоблоковому проєкті AP1000, зросла до 36. Інакше кажучи, майбутній болгарський атом у Софії бачать не як імпорт готової АЕС, а як довгу програму локалізації, зайнятості та промислової мобілізації.

Ще одна частина майбутньої моделі вже реалізується на діючих потужностях: Болгарія поетапно відходить від російського паливного циклу. За даними регулятора та галузевих джерел, блок 5 вже пройшов перший паливний цикл із 43 збірками Westinghouse, а в 2025 році туди завантажили ще 42 збірки для наступного циклу. Для блока 6 діє контракт із Framatome на постачання свіжого ядерного палива до кінця 2034 року, причому першу поставку заплановано на кінець 2026-го. Окремо Westinghouse наприкінці 2024 року підписала угоду про аналіз безпеки для ліцензування альтернативної конструкції палива для блока 6. Тобто поряд із новим будівництвом Болгарія паралельно змінює й паливну основу наявної атомної системи.

Третій напрям поки що не затверджений остаточно, але вже вийшов у публічну політику: це малі модульні реактори. МАГАТЕ в червні 2025 року повідомило про місію законодавчої допомоги Болгарії, присвячену розширенню ядерної програми й можливому використанню SMR. А у вересні 2025 року Міністерство енергетики Болгарії та США підписали спільну заяву, яка відкриває Софії можливість використати експертизу американських лабораторій для передпроєктних досліджень щодо майданчиків і прискореного розгортання SMR; окремо уряд обговорював цю тему і з GE Vernova. Але це важливе уточнення: поки йдеться не про рішення будувати, а про технологічне зондування, правову підготовку і вибір майбутньої моделі.