Про це розповідає Максим Пишний, керуючий директор компанії «Електрика Юкрейн». Він виокремив чотири найбільш, на його погляд, стратегічні приклади. 

 Американський стартап Alva Energy розробив стандартизовану модернізацію вторинного контуру АЕС, яка дозволяє додати +100–300 МВт на один реактор без будівництва нового блоку. Ключова ідея – встановлення додаткового турбогенератора і оптимізація теплової схеми, що дозволяє перетворити «втрачений» тепловий потенціал реактора в електроенергію. У глобальному масштабі навіть +10% модернізації існуючого флоту означає +38 ГВт нової потужності – еквівалент десятків нових реакторів, але без нового бетону. Це класична технологія паротурбінного циклу, добре відома і повністю ліцензована у всіх атомних країнах, включаючи Україну.

Компанія наразі відбирає АЕС (PWR) у США щодо виконання даних робіт.

Для України це найшвидший спосіб масштабування генерації. Україна має 15 реакторів ВВЕР сумарною потужністю ~14 ГВт, і навіть консервативна модернізація на +10% означає +1.4 ГВт нової потужності – еквівалент одного великого реактора. І що важливо – модернізується не ядерна частина, а турбінна, для якої вже існує повністю сформована нормативна база, досвід експлуатації і ліцензування. Найшвидший новий атом – це модернізація існуючого. Можливі стейкхолдери: Енергоатом та енергетичні компанії (наприклад Westinghouse Electric Company, яка вже пропонувала схожі роботи у складі проєкту «Енергоміст»).

Американський стартап Blue Energy створює нову модель Gas-to-Nuclear: електростанція спочатку запускається на природному газі, а після завершення будівництва реактора перемикається на атомну енергію. Це дозволяє почати генерацію і отримувати дохід вже через 3 роки, замість очікування 8–10 років для традиційної АЕС. Ключовим є використання стандартних легководних реакторів (LWR), які є найпоширенішою і найбільш ліцензованою технологією у світі і є прямими технологічними «родичами» українських ВВЕР.

Blue Energy оголосила про досягнення ключового регуляторного етапу: U.S. Nuclear Regulatory Commission (NRC) погодила їхній тематичний звіт, який дозволяє розділити неядерну та ядерну частини проєкту. Перший проект Blue Energy реалізує у Техасі (США) у партнерстві з компанією Crusoe Energy, що будує великий центр обробки даних (дата-центр для потреб AI) поблизу Порту Вікторія. На виділеній ділянці Blue Energy зводить електростанцію встановленою потужністю до 1,5 ГВт, яка забезпечить енергоживлення кампусу дата-центрів.

Для України це критично важливо, оскільки країна вже експлуатує LWR-технологію понад 40 років і має повністю сформовану регуляторну базу, інженерну школу і експлуатаційний досвід. Це означає, що впровадження таких рішень не потребує створення нових правил – лише адаптації існуючих. Газові турбіни, встановлені сьогодні як елемент енергетичної безпеки, можуть стати основою майбутніх атомних станцій, значно знижуючи фінансові і регуляторні бар’єри. Можливі стейкхолдери: Нафтогаз України, приватні оператори газових електростанцій, постачальники турбін і реакторів (наприклад BWRX-300 чи Rolls-Royce).

Deep Fission розробляє малий модульний реактор PWR потужністю 15 МВт, який розміщується на глибині до 1.6 км у стандартній свердловині. Попри радикально нову архітектуру розміщення, сам реактор використовує класичну технологію PWR – ту саму базову фізику і паливний цикл, що і українські реактори ВВЕР. Це означає, що ключові аспекти безпеки, паливного циклу і експлуатації вже добре зрозумілі українському регулятору.

Deep Fission наприкінці 2025 року обрала промисловий парк Грейт-Плейнс у Канзасі місцем реалізації свого пілотного проекту з вдосконаленого реактора та прагне завершити будівництво свого першого реактора та досягти критичного стану до 4 липня 2026 року.

Для України це унікальна можливість створення максимально захищеної децентралізованої генерації без необхідності створення нової нормативної бази для реактора як такого. Україна має як ядерну школу, так і одну з найбільших нафтогазових інфраструктур Європи, що дозволяє інтегрувати бурові технології у розвиток атомної енергетики. Це не нова фізика реактора – це нова інженерія його розміщення. Можливі стейкхолдери: Нафтогаз України, Укргазвидобування, приватні нафтогазові компанії. 

TerraPraxis розробляє систему Repower, яка дозволяє замінити вугільний котел на ядерний реактор, використовуючи існуючі турбіни, генератори і мережеву інфраструктуру. Важливо, що система розрахована на інтеграцію стандартних легководних ММР, які базуються на вже існуючих і ліцензованих технологіях реакторів. Це означає, що не створюється новий клас реакторів, а використовується вже відома і регульована технологія.

Для України це відкриває можливість трансформації існуючих теплових електростанцій у нові атомні потужності із значно меншими регуляторними ризиками. Оскільки реактор і турбінна частина базуються на вже відомих технологіях, процес ліцензування може бути значно швидшим, ніж для повністю нових типів реакторів. Це дозволяє використовувати існуючу інфраструктуру і нормативну базу як основу для швидкого масштабування атомної генерації. Можливі стейкхолдери: ДТЕК, Центренерго.

Отже, ці чотири стартапи представляють різні інженерні підходи – але спільну стратегічну логіку: масштабування атомної енергетики на основі вже існуючих, перевірених технологій. Також, треба зазначити, що всі чотири досить жваво залучають фінансування з метою прискорення розробки та впровадження.

Саме це є ключовим фактором для України: не потрібно створювати нову нормативну систему та не потрібно чекати десятиліття на ліцензування нових фізичних принципів. Потрібно масштабувати те, що вже працює.

І саме тому нова хвиля атомних стартапів може стати найшвидшим шляхом до енергетичної незалежності України.