Минулого тижня МАГАТЕ провело вебінар «Навігація за віховими шляхами – досвід Польщі», присвячений тому, як Польща просуває свою ядерну програму, застосовуючи підхід Агентства «віхових етапів».

Відповідно цьому підходу країна проходить три послідовні фази: від етапу «розглянути» і політичного рішення  через підготовку до контрактування і далі до будівництва та введення в експлуатацію. Саме ця «драбина готовності» важлива не просто як методологія, а як схема розподілу відповідальності між інституціями.

Польська модель, описана регулятором, прямо тримається на трикутнику ролей: міністр, відповідальний за енергетику, який координує та просуває Польську програму атомної енергетики; інвестор, який забезпечує фінансування, дозволи, будівництво, пуск і подальшу експлуатацію; національний регулятор Państwowa Agencja Atomistyki (PAA), який здійснює нагляд за безпекою, проводить інспекції та оцінки, видає дозволи та застосовує санкції.

Окремо варто відзначити координаційну «надбудову» в уряді: у 2025 році OECD NEA фіксувало робочі контакти на рівні Міністерства промисловості Польщі та урядового уповноваженого з питань стратегічної енергетичної інфраструктури, що підсвічує політичну і міжвідомчу синхронізацію програми.

У «підході віхових етапів» критично, щоб регулятор і система технічної підтримки дорослішали не «потім», а паралельно з контрактуванням і проєктуванням. PAA прямо описує підсилення регулятора як одну з ключових ліній програми (кадри, інфраструктура/інструменти, система технічних організацій підтримки). У національному звіті Польщі також деталізовано практичні кроки: визначення тематичних зон, де будуть потрібні технічні організації підтримки, уповноважені президентом PAA, а також розроблення зовнішніх та внутрішніх гайдів для рецензування матеріалів ліцензійного пакета.

Цю ж логіку підтверджує і зовнішня оцінка: під час місії IAEA Комплексний огляд ядерної інфраструктури (INIR), друга фаза, у квітні 2024 року прогрес Польщі оцінювали за підходом віхових етапів через 19 інфраструктурних питань, і окремо відзначали практики, які напряму стосуються координації: контрактний підхід, стратегічний підхід до фінансування, раннє уповноваження технічних організацій підтримки для допомоги регулятору, взаємодію з оператором електромережі, роботу зі стейкхолдерами та промислове залучення.