Єврокомісія схвалила рекордну держпідтримку для першої АЕС у Польщі. Цей принцип вже працює в Чехії та Бельгії

10.12.2025

Фото: PJE

Європейська комісія офіційно дозволила Польщі профінансувати будівництво першої атомної електростанції за рахунок масштабної державної допомоги. Рішення відкриває шлях до реалізації проєкту з трьома енергоблоками AP1000 на майданчику Любятово-Копаліно в Поморському воєводстві і водночас підтверджує: Брюссель готовий приймати великі ядерні схеми держпідтримки, якщо вони вписуються в суворі правила конкуренції.

Польський кейс: три AP1000 і контракт на різницю на 40 років

Комісія дійшла висновку, що запланована підтримка першої польської АЕС відповідає критеріям статті 107(3)(с) ДФЄС, яка дозволяє державам-членам підтримувати розвиток окремих видів діяльності за умови обмеження спотворень конкуренції. Йдеться про проєкт компанії Polskie Elektrownie Jądrowe (PEJ) на майданчику Любятово-Копаліно, де мають збудувати три енергоблоки з технологією AP1000 від Westinghouse (EPC-партнер – Bechtel) сумарною потужністю близько 3,75 ГВт. Загальні інвестиційні витрати оцінюються приблизно у 42 млрд євро.

Фінансова модель базується на поєднанні трьох інструментів:

• внесок держави у капітал компанії (equity) орієнтовно на 30 % вартості проєкту – близько 14 млрд євро;

• державні гарантії за 100 % боргового фінансування PEJ;

• двосторонній контракт на різницю (CfD) строком на 40 років, який стабілізує доходи станції протягом експлуатації.

CfD працюватиме так: якщо ринкова ціна електроенергії опускається нижче за узгоджену цільову, держава компенсує різницю; якщо ж ціна вища – компанія повертає надприбуток до бюджету. Цільову ціну визначатимуть за моделлю дисконтованих грошових потоків, яка враховує як частку державного капіталу, так і державні гарантії, аби обсяг допомоги не перевищував реальний дефіцит фінансування проєкту.

Що змінила Польща на вимогу Брюсселя

Під час детального розслідування, яке Єврокомісія відкрила ще наприкінці 2024 року, Варшава пішла на низку корекцій, щоб довести, що схема є «необхідною і пропорційною»:

строк дії CfD скорочено з 60 до 40 років – це зменшує довгострокове навантаження на споживачів та бюджет;
дизайн CfD перероблено так, щоб PEJ мав сильні стимули працювати ефективно й реагувати на цінові сигнали ринку, а не «сидіти на гарантованому тарифі»;
запроваджено обмеження на концентрацію на ринку: щонайменше 70 % виробленої електроенергії станція має продавати на біржових сегментах (day-ahead, intraday, ф’ючерси), а решту – через відкриті і недискримінаційні аукціони;
PEJ має бути юридично й функціонально відокремленою від інших великих гравців польського ринку, щоб уникнути перехресних субсидій та зміцнення домінування окремих груп.

Паралельно польський уряд комунікує політичний вимір рішення: прем’єр Дональд Туск заявив, що ЄС фактично підтвердив можливість фінансувати проєкт в обсязі до 60 млрд злотих, перші 4,6 млрд з яких у вигляді держпаперів мають бути доступні ще до кінця 2025 року. Це дозволяє Польщі планувати початок будівельно-монтажних робіт у 2028 році та введення першого енергоблока в експлуатацію в середині 2030-х.

Чеський прецедент: АЕС Дуковани як «модельна» схема

У квітні 2024 року Єврокомісія вже схвалила аналогічну за логікою схему для п’ятого енергоблока АЕС Дуковани в Чехії. Там власник компанія ČEZ отримує від держави довгострокову позику до 7,74 млрд євро з пільговою ставкою, а також двосторонній CfD на 40 років для захисту від цінової волатильності.

У своєму аналізі ЄК тоді прямо називала чеський механізм «модельним прикладом» для подібних ініціатив у Польщі, Франції, Нідерландах та Словенії. Тепер польська схема де-факто спирається на ті самі принципи: довгий горизонт повернення інвестицій, але з жорсткими запобіжниками проти надкомпенсації та з обов’язковою участю станції в конкурентних сегментах ринку.

Бельгійський кейс: продовження ресурсу діючих реакторів

Ще один елемент пазла – рішення Єврокомісії від лютого 2025 року щодо Бельгії. Брюссель дозволив державну підтримку для продовження роботи двох енергоблоків – 4-го енергоблоку АЕС Доель і третього АЕС Тіанж, що належать дочірній компанії Engie. Схема включає близько 2 млрд євро капіталовкладень у модернізацію та одноразову виплату 15 млрд євро за передачу державі довгострокових зобов’язань із поводження з РАВ та ОЯП. Комісія визнала, що така допомога є «необхідною та мінімальною» для гарантування безпеки енергопостачання і не створює надмірних спотворень конкуренції.

Що це все означає для ядерної енергетики в ЄС

Таким чином Єврокомісія поступово формує стандартний «набір інструментів» для великих ядерних проєктів: довгострокові кредити і/або equity від держави, двосторонні CfD на 30–40 років, обмеження на ринкову концентрацію та чіткі механізми повернення надприбутків до бюджету. Польща отримала зелене світло на найбільшу одноразову схему держдопомоги для атомного проєкту в історії ЄС, а Чехія та Бельгія вже мають власні затверджені кейси – один на новий блок, інший на продовження ресурсу.

Для всієї європейської ядерної галузі це сигнал доволі прямолінійний: якщо держава готова поділити ризики, показати, що не намагається «зламати» ринок, і вписати схему в рамки пропорційності, то ядерні проєкти більше не є «особливими» з точки зору держдопомоги – їх починають розглядати так само, як великі інфраструктурні чи ВДЕ-проєкти, тільки з набагато довшим горизонтом.