Нестача кадрів гальмує розвиток енергетики. У ядерному секторі вона найгостріша – звіт IEA
08.12.2025
Фото: Рівненська АЕС
Світова зайнятість у секторі енергетики у 2024 році зросла до 76 млн людей і третій рік поспіль збільшується майже вдвічі швидше, ніж зайнятість в економіці загалом. Кількість робочих місць у енергетиці додала 2,2 % за рік проти 1,3 % у середньому по економіці, а з 2019-го у галузі з’явилося 5,4 млн нових робочих місць – близько 2,4 % усіх нових робочих місць у світі. Про це йдеться у новому звіті «World Energy Employment 2025» Міжнародного енергетичного агентства (IEA).
IEA фіксує, що саме електроенергетика стала найбільшим роботодавцем у секторі, вперше обійшовши паливопостачання. За останні п’ять років зайнятість у виробництві, передачі, розподілі електроенергії та зберіганні зросла на 3,9 млн людей і забезпечила майже три чверті всіх нових енергетичних робочих місць. Половину приросту у цьому сегменті дає сонячна генерація, ще чверть – ядерна енергетика, електромережі та системи зберігання енергії.
Паралельно змінюється структура зайнятості в суміжних галузях. У автомобілебудуванні нові робочі місця забезпечує перехід на електромобілі: лише за 2024 рік світова кількість робочих місць, пов’язаних з виробництвом EV та батарей, зросла майже на 800 тис., а в Китаї вже близько 40 % усіх працівників автомобільних заводів задіяні саме в цьому сегменті.
Попри заяви про декарбонізацію, зайнятість у викопному паливі теж не зникла. Вугільна промисловість у Китаї, Індії та Індонезії дала відкат назад: глобально кількість робочих місць у вугіллі у 2024 році була на 8 % більшою, ніж у 2019-му, навіть з урахуванням 20-відсоткового падіння в розвинених економіках. У нафтогазовому секторі більшість робочих місць, втрачених у 2020 році, відновлено, але на тлі нижчих цін та доходів компанії вже оголошують скорочення штату у 2025 році.
Левову частку приросту забезпечують країни, що розвиваються. У 2024 році енергетична зайнятість тут росла найшвидше: Індія додала 5,8 %, Індонезія – 4,8 %, Близький Схід – 3,5 %, тоді як у Китаї приріст становив 2,2 %, а в розвинених економіках лише 0,4 %. У низці країн (Близький Схід, Корея, Канада) понад 4 % усієї робочої сили працює в енергетиці – майже удвічі більше за світовий середній показник 2 %.
За базовим сценарієм поточної політики попит на працівників у енергетиці продовжить зростати, але повільніше: IEA очікує уповільнення приросту до 1,3 % у 2025 році. До 2035 року загальна кількість робочих місць у секторі може збільшитися ще на 3,4-4,6 млн, залежно від темпів розгортання нових мереж, генерації та виробництва обладнання. У сценарії, сумісному з досягненням глобальної вуглецевої нейтральності до 2050 року, потреба в кадрах для енергетики була б ще більшою – майже +15 млн робочих місць до 2035-го.
Усі ці сценарії впираються не стільки у гроші, скільки у людей. Більше половини з понад 700 компаній, профспілок та освітніх інституцій, які відповіли на опитування IEA, повідомляють про критичні труднощі з наймом. Найбільший дефіцит спостерігається в прикладних технічних спеціальностях: електрики, монтажники трубопроводів, лінійні електромонтажники та інженери, зокрема в ядерній енергетиці. Ці професії становлять уже понад 50 % енергетичної робочої сили проти лише 25 % у середньому по економіці, а з 2019 року кількість таких працівників зросла на 2,5 млн.
Ситуацію ускладнює старіння кадрів. У ядерній енергетиці та в мережевому господарстві на кожного молодого працівника припадає відповідно 1,7 та 1,4 фахівця, які наближаються до пенсії; середньогалузевий показник – 1,2. У розвинених економіках дисбаланс ще більший: в енергетиці загалом на одного працівника молодше 25 років припадає 2,4 працівника передпенсійного віку. Між сьогоднішнім днем і 2035 роком дві третини нових наймів будуть потрібні лише для заміни тих, хто виходить на пенсію.
IEA прямо пов’язує кадрову політику з енергетичною безпекою. Без достатньої кількості кваліфікованих працівників країни не зможуть підтримувати надійність систем, модернізувати та розширювати мережі, масштабувати виробництво обладнання для «чистої» енергетики (clean energy) бо виконувати програми продовження ресурсу та модернізації ядерних енергоблоків. Уже зараз близько 60 % компаній визнають, що нестача персоналу загрожує строкам реалізації проєктів, надійності систем і контролю витрат.
Освіта не встигає за попитом. Між 2015 та 2022 роками попит економіки на прикладні технічні професії зріс на 16 %, тоді як випуск з відповідних професійно-технічних програм лише на 9 %. Щоб уникнути ще глибшого розриву до 2030 року, кількість випускників, які обирають енергетичні спеціальності, має збільшитися приблизно на 40 % у світі. За оцінкою IEA, розширення навчальних програм до такого рівня коштуватиме близько 2,6 млрд доларів на рік – менше 0,1 % глобальних державних витрат на освіту.
Окремий акцент зроблено на гендерному дисбалансі: жінки становлять менше 5 % працівників у технічних та професійно-технічних спеціальностях і приблизно 20 % у енергетичному секторі загалом. При цьому навіть зараз енергетичні спеціальності зазвичай оплачуються краще, ніж аналогічні «неенергетичні» ролі. Найвищі зарплати пропонують нафта, газ та ядерна енергетика; у 2025 році зарплати в нафто-газовому секторі в середньому зросли на 3,7 %, у ядерній – на 3,2 %, тоді як у вугіллі – на 1,2 %, а в відновлюваній енергетиці лише на 0,8 %.
Штучний інтелект, на який покладають великі надії, поки що не вирішує проблему. За оцінкою IEA, нинішні застосунки AI в енергетиці переважно підвищують адміністративну ефективність, прискорюють дозвільні процедури або покращують навчання (зокрема через віртуальну реальність), але майже не замінюють попит на монтажників, операторів і ремонтний персонал – саме ті професії, де нестача кадрів найгостріша.
Для України, яка декларує масштабні програми нового будівництва АЕС, продовження ресурсу діючих блоків та модернізацію мереж, висновки IEA мають пряме прикладне значення: без системної роботи з професійною освітою, залученням молоді і жінок у технічні спеціальності та конкурентної зарплатної політики кадровий дефіцит у ядерній і мережевій галузях може стати не меншою загрозою енергетичній безпеці, ніж нестача фінансування чи обладнання. Звіт «World Energy Employment 2025» фактично пропонує дорожню карту: інвестувати не лише у кіловати та кілометри ліній, а й у людей, які зможуть це все спроєктувати, збудувати та безпечно експлуатувати.