Наприкінці листопада Slovenské elektrárne розмістили свої перші зелені облігації. Семирічний випуск на 750 млн євро з купоном близько 3,875 % і спредом 140 базисних пунктів середньої ставки свопу був перевищений за попитом майже вшестеро. Це перший вихід компанії на ринок облігацій за 14 років і одразу в «зеленому» форматі, на тлі нещодавнього підвищення рейтингу до рівня BBB двома провідними агенціями.

Нова рамка зеленого фінансування дозволяє компанії спрямовувати кошти на атомні, гідро- та сонячні проєкти, тобто на весь портфель низьковуглецевої генерації, де ядро становлять два словацькі атомні енергоблоки.

Таким чином, попит на боргові інструменти низьковуглецевих енергокомпаній у Центрально-Східній Європі є, навіть попри політичні суперечки навколо атомної енергетики в таксономії ЄС. І це не одиничний випадок.

Класичні зелені облігації – це інструмент, де кошти жорстко прив’язують до переліку «зелених» проєктів: генерація з низькими або нульовими викидами CO₂, модернізація мереж, зберігання енергії, підвищення енергоефективності тощо. Стандарти вимагають прозорого опису проєктів і подальшої звітності.

Slovenské elektrárne залучили кошти за цією моделлю, оскільки інвестори розраховують, що їхні гроші працюватимуть у портфелі з атомними, гідро- та сонячними проєктами компанії, які відповідають технічним критеріям таксономії ЄС для «низьковуглецевих» або «перехідних» видів діяльності.

Slovenské elektrárne – частина холдингу EPH чеського бізнесмена Даніела Кретинського, який останніми роками агресивно перебудовує свій нещодавній «вуглецевий» імідж у бік зеленої і перехідної енергетики.

Після того як ЄС у 2022 році дозволив відносити окремі ядерні проєкти до «сталих» у таксономії, кілька гравців пішли ще далі і почали оформлювати окремі «ядерні» зелені випуски. Так, французька EDF у 2023 році здійснила перший у Європі випуск green bond, де частина коштів прямо спрямовується на ядерні проєкти, у тому числі на продовження ресурсу блоків. У 2024 році розмістила три транші зелених облігацій на загальну суму 3 млрд євро; 7-річний транш спеціально фокусується на ядерній генерації, 12-річний – на ВДЕ і гідро, 20-річний – на розподільчих мережах. У 2024-2025 роках компанія також підписала «зелені» банківські кредити на близько 5,8 млрд євро і додатковий гібридний зелений випуск на 1,25 млрд євро, прямо прив’язаний до програми продовження роботи французького ядерного парку з наднизькими питомими викидами (близько 4 г CO₂/кВт·год).

У США Ontario Power Generation (OPG) ще у 2022 році випустила так звані ядерні зелені облігації на 300 млн канадських доларів – один з перших у світі боргових інструментів, де ядерна генерація прямо фігурує як зелена категорія у власному Green Bond Framework компанії. На рішення вплинуло саме включення атомної енергетики до таксономії ЄС і зміна риторики навколо її ролі в декарбонізації.

Україна вже має досвід із зеленими облігаціями, але поки що не в ядерному сегменті, а через НЕК «Укренерго» та ринок ВДЕ. У 2021 році компанія залучила кошти через «зелені» єврооблігації сталого розвитку для розрахунків із виробниками відновлюваної енергетики. Потім були реструктуризація, домовленості з власниками паперів і, зрештою, тимчасова зупинка виплат за цими облігаціями у 2024 році, що боляче вдарило по репутації України як емітента зеленого боргу.

Відтак, якщо Україна у майбутньому захоче виходити на ринок із «ядерними» зеленими облігаціями – для модернізації діючих блоків, будівництва нових потужностей чи оновлення мереж навколо АЕС, бездоганна прозорість, якісне управління та стабільна політика будуть не менш важливими, ніж сама таксономія. Останні корупційні скандали довкола «Енергоатому» лише підсилюють увагу до цієї теми.