За оцінками британського уряду, три SMR на Вілфі забезпечать приблизно 1,4 ГВт встановленої потужності. Розглядається можливість подальшого розширення майданчика до восьми блоків, що за сумарною потужністю перевищить окремі великі проєкти на кшталт АЕС Sizewell C. Перший реактор планують ввести в експлуатацію у середині 2030-х років, при цьому Rolls-Royce SMR розглядає Вілфу як «перший крок 100-річної програми» розвитку майданчика.

Майданчик має довгу ядерну історію: тут працювала АЕС Вілфа з реакторами британського дизайну Magnox, зупинена у 2015 році. Після згортання проєкту нової великої станції компанії Hitachi уряд у 2024 році викупив ділянку для подальшого розвитку ядерної генерації. Саме Вілфа розглядалася і як потенційний майданчик для великих енергоблоків за участі американської Westinghouse та південнокорейської KEPCO, що згодом переросло у конкуренцію концепцій великих реакторів та SMR.

Рішення на користь Rolls-Royce SMR спричинило незадоволення Сполучених Штатів. Посол США у Великій Британії Воррен Стівенс заявив, що Вашингтон «надзвичайно розчарований» вибором SMR, наголосивши, що для цього майданчика існують «дешевші, швидші та вже схвалені» варіанти чистої енергетики. Фактично йдеться про великий реактор AP1000 компанії Westinghouse, який уже пройшов британську процедуру загальної оцінки проєкту  і просувався як оптимальне рішення для нового будівництва на Вілфі. Американська сторона роками лобіювала великий проєкт на цьому майданчику, тож нинішній вибір SMR сприймається у США як втрата важливого експортного контракту.

Лондон у відповідь наполягає, що рішення підтримує розвиток національної промисловості та зміцнює енергетичну безпеку країни. Міністр енергетики Ед Мілібенд заявив, що «не перепрошує» за обрання британського виробника, підкресливши, що SMR мають стати частиною ширшої програми декарбонізації й відновлення ядерного парку. Уряд також наголошує, що вибір Вілфи для Rolls-Royce SMR «не зачиняє двері» для участі американських компаній у майбутніх проєктах, зокрема на інших майданчиках.

Технологія Rolls-Royce SMR передбачає заводське виготовлення основних модулів і їх монтаж на майданчику, що має зменшити ризики затримок і перевищення кошторису, характерні для великих реакторів гігаватного класу. Водночас оглядачі застерігають, що комерційні SMR поки ніде у світі не працюють, тож початкова вартість електроенергії може бути вищою, ніж у вже відпрацьованих проєктах великих станцій.

Rolls-Royce SMR і державна компанія Great British Energy-Nuclear (GBE-N) планують до кінця року остаточно погодити контракт обсягом близько 2,5 млрд фунтів стерлінгів, створити спільну девелоперську структуру та визначити розміщення основних виробничих майданчиків для виготовлення модулів. В компанії відкрито говорять про експортні амбіції: серед перших зовнішніх ринків називають Чехію, де технологія Rolls-Royce SMR розглядається як один із варіантів для нових блоків АЕС Темелін. Тим більше, що Чехія увійшла в капітал британської компанії, придбавши 20% Rolls-Royce SMR.