У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №14164, яким визначені засади впровадження малих модульних реакторів в Україні. Документ покликаний створити умови для інвестицій і технологічного партнерства у сфері нової ядерної енергетики.

Поданий законопроєкт створює окремі правила гри для малих модульних реакторів: відходить від державної монополії на оператора АЕС (для ММР оператор може бути приватним і відділеним від власника активу), спрощує вибір майданчика (без обов’язку подавати три альтернативи) та дозволяє офіційно перепрофілювати існуючі ТЕС/ТЕЦ під ММР за умови дотримання вимог безпеки та ОВД. Також демонополізується право власності на свіже паливо для ММР (за збереження державного контролю над відпрацьованим паливом і РАВ).

Законопроєкт позиціонується як інструмент декарбонізації, відбудови керованих базових потужностей і залучення приватних інвестицій під наглядом регулятора.

Нове визначення оператора. Для приватних ММР оператор визначається власником активу; для державних як і раніше, призначається урядом. Обов’язкове ліцензування діяльності оператора збережено: йдеться не про спрощення безпеки, а про зняття монополії на статус оператора. Це відкриває класичну модель «власник інфраструктури - професійний оператор».

Власник може не бути оператором. Норма прямо дозволяє договірну передачу експлуатації професійному оператору – ключ до банківської привабливості проєктів, де ризики будівництва та експлуатації розводяться між сторонами.

Вибір та обґрунтування майданчика і перепрофілювання. Скасовується загальне правило про подання «трьох альтернативних майданчиків» для ММР і вводиться можливість офіційного переведення промислових дільниць (зокрема ТЕС/ТЕЦ) під ММР за повної процедури безпеки та оцінки впливу на довкілля. Це пришвидшує старт на наявній інфраструктурі (мережі, системи охолодження, землі).

Паливна модель. Знімаються обмеження на приватну власність свіжого палива для ММР; одночасно держава зберігає контроль за поводженням з ВЯП і РАВ. Такий розподіл ролей зменшує бар’єри входу приватних девелоперів, не послаблюючи регуляторний контроль за найбільш чутливими етапами паливного циклу.

Узгодження з міжнародними рамками. Метою законопроєкту декларується потреба вирівняти національні процедури з підходами МАГАТЕ/SMR Regulators’ Forum та логікою Європейського промислового альянсу з ММР. Законопроєкт прямо апелює до декарбонізаційних зобов’язань, COP28-цілі «потроїти ядерні потужності до 2050 року» і до визнання ядерної енергетики як «зеленої» у таксономії ЄС.

Серед цілей, які має досягти держава, шляхом імплементації вказаних законодавчих змін: швидке відновлення базових керованих енергетичних потужностей, включаючи теплогенерацію для міст і промисловості, маневрування для системи з високою долею ВДЕ, де-вуглецювання промисловості та конкурентні умови для приватних інвесторів у ММР за рахунок зрозумілих прав на майно, паливо та операторську діяльність. У пояснювальній записці окремо підкреслено, що ухвалення не потребує додаткових видатків бюджету і має полегшити доступ до міжнародного фінансування (зокрема, Світовий банк).

Ліцензійні вимоги під ММР. Потрібні наступні деталізовані регуляторні документи ДІЯРУ. База ліцензування ММР (у тому числі для модульного введення), підходи до аварійного планування, вимоги до цифрових інформаційно-керуючих систем (ІКС), кіберзахисту та пасивних систем. У самому законопроєкті це окреслено на рівні принципів – без технічних параметрів, але необхідні чіткі вимоги до цифрових ІКС: повний цикл верифікації та валідації програмного забезпечення, незалежні аудити кіберзахисту, випробування на проникнення до введення в експлуатацію та періодично. Необхідно включити масштабування зон аварійного планування для ММР лише на підставі розрахункового джерела викиду та підтверджених моделей, із прив’язкою до реальних ресурсів реагування громад.

 Необхідно врахувати затвердження трьох обов’язкових рівнів ймовірнісного аналізу безпеки для ММР, включно з зовнішніми небезпеками: ракети, дрони, пожежі, повені, екстремальна спека чи мороз.

Також слід нормативно ув’язати проєктні рішення із проєктною загрозою: протидія безпілотникам, підсилення будівель, захист систем охолодження, моніторинг проникнень. І врахувати інтеграцію систем охорони з нацорганами – канали тривоги, алгоритми спільних дій.

Крім того, має бути документальна вимога незалежних резервів живлення і гарантованого запасу пального та комплектуючих до них протягом заздалегідь визначеного терміну.

Вибір і обґрунтування майданчика на ТЕС/ТЕЦ. Принцип дозволено, але на практиці знадобляться стандартизовані методики переоцінки сейсміки, гідрології, проммайданчика, сумісності з існуючими мережами та теплосхемами, а також типові вимоги до інфраструктури знезалізнення/водопідготовки для теплових застосувань ММР. Слід також прописати окремі вимоги до шуму, теплового скидного навантаження і біорізноманіття для майданчиків поблизу міст та промзон.

Модель обороту палива. Потрібно прописати окремий порядок для обліку, страхування і перевезення свіжого палива приватної власності; договірні моделі для ВЯП (зберігання/вивіз/переробка) під повним державним контролем, щоб зберегти повну підконтрольність державі критичної ділянки паливного циклу.

Комерційні інструменти. Законопроєкт не встановлює моделі підтримки. Це нормально для рамкового документа, але інвесторам знадобиться окремий набір фінансово-регуляторних інструментів поза межами цього закону.

Крім того, мають бути законодавчо визначені внески до фонду зняття з експлуатації та фонду РАВ «з першої мегават-години», із коштами в окремих рахунках, недоступних для операційної діяльності, але, враховуючи попередній досвід, з можливістю страхування їх від інфляції.

Попереду також розробка гарантійних інструментів для інвесторів без перекладання ризиків на споживачів: договори на різницю (за необхідності) з прайс-кепами, штрафи за недоступність, страхування від затримок, банківські гарантії виконання та право кредиторів увійти в проєкт у разі провалу графіка.

Загалом необхідна прозора модель «власник активу – оператор», яка враховуватиме вимоги до компетентності оператора, відсутність конфліктів інтересів із постачальниками безпеки тощо.

Прозорість і довіра. У майбутніх документах варто врахувати регулярні звіти оператора про доступність, події, виконання програм техобслуговування, онлайн-моніторинг довкілля з відкритими даними. Потрібні незалежні громадські наглядові ради при кожному майданчику.

Кадри та спроможності. Обов’язкові програми підготовки/атестації персоналу під ММР, вимоги до тренажерів, план неперервності компетенцій на 60 років життєвого циклу.

Ці запобіжники переведут рамкові норми зазначеного законопроєкту в керовану практику: безпека – через перевірені моделі та випробування; економіка – через правильний розподіл ризиків; паливо і відходи – через підконтрольні державі механізми; вибір і обґрунтування майданчика – через прозорі методики й діалог із громадами.

Тим не менш, за задумом авторів, нинішній законопроєкт має:

зняти інституційні бар’єри для приватного сегмента ММР;

скоротити передпроєктні строки за рахунок відміни трьох альтернативних майданчиків та роботи на існуючих проммайданчиках;

підвищити енергобезпеку і виконання кліматичних цілей;

створити робочі місця і дати змогу експортувати електроенергію в ЄС у міру синхронізації з ENTSO-E.

Це – стратегічний фрейм, який ще доведеться наповнити технічним регулюванням і галузевими стандартами.