Головний ризик ядерного будівництва – зрив термінів та перевитрати. Як йому запобігти

23.09.2025
Американське ядерне товариство (ANS) опублікувало статтю Нана Менья Аєнсу, який був спеціальним помічником президента з питань кліматичної політики, фінансів та інновацій у Білому домі за часів адміністрації Байдена та присвятив свою кар'єру розробці інноваційної політики енергетичної інфраструктури. Експерт узагальнив уроки великих енергетичних будов: головний бар’єр для нових реакторів сьогодні ризик перевищення вартості та строків, а не безпека, політика чи навіть ціна електрики. Щоб АЕС стали масово фінансованими і масштабованими, галузь має довести здатність будувати в строк і в бюджет. Як це зробити?

1) Інвестувати більше заздалегідь у планування проєкту

  • Повний/високої деталізації проєкт до старту будівництва. Допрацьовувати проєкт в ході реалізації – найдорожча помилка Vogtle-3/4.
  • Незалежні інженери-оцінювачі, референс-клас прогнозування, валідація «конструкційності» підрядником, перевірка виробничих спроможностей ключових постачальників.
  • Розбивка на етапи (stage gates) з жорстким переглядом на ключових віхах.

2) План робочої сили як окремий «проєкт у проєкті»

  • Окремий керівник і план-графік. Призначте відповідального за кадрове забезпечення з правом ухвалювати рішення. Підготуйте календар укомплектування на весь цикл: підготовка майданчика → бетон → монтаж обладнання → пусконалагодження → введення в експлуатацію.
  • Карта професій і кількостей. Складіть поетапну потребу в спеціалістах (зварювальники, монтажники, арматурники, контролери якості, планувальники тощо) з помісячними піками й резервами.
  • Рамкова трудова угода на будівництві. Завчасно узгодьте з генеральним підрядником і профспілками правила оплати, змінності, понаднормових, відпусток, проживання й транспорту. Це знижує ризик збоїв під час пікових робіт.
  • Навчання й допуски. Не заходьте в критичні етапи без підтверджених посвідчень, медичних допусків і тренінгів із безпеки. Для дефіцитних професій потрібні короткі інтенсивні курси з подальшим іспитом на майданчику.
  • Учнівство та підрядні школи. Запустіть програми учнівства з коледжами/ліцеями, навчальні полігони контрагентів і наставництво. Мета - стабільний приплив кадрів упродовж усього проєкту.
  • Резерв на піки та заміщення. Тримайте резерв бригад на найбільш ризикові ділянки (великогабаритні підйоми, зварювання критичних швів, неушкоджувальний контроль).
  • Логістика людей = частина будплану. Проживання, доїзд, харчування, роздягальні, душові, медпункт - усе це планується й фінансується наперед, інакше продуктивність «тане» щодня.
  • Охорона праці та втома. Чіткі обмеження на тривалість зміни, контроль перерв і ротацій, право кожного працівника зупинити небезпечну роботу без покарання.
  • Єдина система обліку годин і якості. Щоденний облік відпрацьованих годин, продуктивності, переробок і невідповідностей. Показники якості прив’язані до премій так само, як і швидкість.
  • Механізм швидкої реакції. Якщо комплектування по ключовій професії падає нижче плану або росте плинність кадрів, за 48 годин подається план відновлення (додатковий набір, перерозподіл змін, підключення резервних бригад).
  • Підрядники під ті самі правила. Умови щодо навчання, безпеки, обліку та преміювання «спускаються» до всіх рівнів субпідрядників, інакше система ламається на стиках.
  • Завершення робіт без втрати людей. Передбачте поетапну демобілізацію з переведенням бригад на інші об’єкти, щоб не втратити підготовлені кадри для наступних майданчиків.
Що відстежувати щотижня: укомплектування по професіях, відхилення від графіка залучення, плинність, повторні роботи через людський фактор, травматизм, виконання навчальних планів, відпрацьовані години та простої. Це дає ранні сигнали й дає змогу коригувати графік до того, як проблеми стануть системними.

3) Контракти, які вирівнюють стимули

  • Класичні «роздроблені» схеми (окремі двосторонні договори з дизайнером, EPC, постачальниками) створюють конфлікт цілей: додаткові роботи можуть бути прибутком підрядника, тоді як для замовника це перевитрати й зсув графіка. Сучасні моделі вирівнюють стимули всіх учасників навколо спільної мети – здати об’єкт вчасно і в бюджет.
  • Потрібна єдина багатостороння угода між замовником, проєктувальником/технологом, будівельниками й ключовими постачальниками, яка включає: спільний пул ризик/винагорода, де оплата партнерів формульно прив’язана до підсумкової собівартості відносно погодженої цілі; спільне ухвалення рішень, що наближає модель до «єдиного інтегрованого замовника-виробника»; індексаційні механізми для чутливих до інфляції позицій (матеріали, обладнання).

4) Лідерство й нагляд

  • Потрібен один відповідальний центр, який задає культуру виконання й приймає «незручні» рішення: фіксує обсяг, зупиняє зміни, ескалує ризики й тримає партнерів у фокусі спільної мети – здати об’єкт вчасно і в бюджет.
  • Керівна рада програми (замовник та керівники ключових партнерів) – затверджує обсяг робіт, цільову вартість, календарний план і ризики найвищого пріоритету.
  • Керівний комітет проєкту (керівники напрямів) – щомісяця оцінює критичний шлях, зміни, резерви часу/ресурсів і стан постачань.
  • Технічний уповноважений (інженер замовника) – незалежно контролює проєктні рішення, інтеграцію систем і придатність рішень до виконання на майданчику.

 5) Цифрові інструменти: як вони завчасно попереджають про проблеми

  • Єдина панель показників. У реальному часі видно хід робіт, відставання від календаря, використання коштів і стан якості без десятків розрізнених звітів.
  • Віртуальна модель об’єкта. Ще до будівництва «приміряємо» монтаж, перевіряємо проходження великих вузлів, виявляємо перетини труб і кабелів — помилки не доходять до майданчика.
  • Автоматичний нагляд за постачаннями. Система стежить за виготовленням і перевезенням довготривалих позицій та одразу сигналізує про ризик зриву строків або здорожчання.
  • Раннє виявлення відхилень. Порівняння «план-факт» підсвічує тенденції: зростання переробок, затримки зварювальних робіт, накопичення невідповідностей якості.
  • Моделювання «що буде, якщо». Програємо сценарії: зупинка постачальника, негода, дефіцит персоналу, і бачимо вплив на критичний шлях, бюджет і необхідні резерви.
  • Спільна картина для всіх. Замовник, підрядники та контроль якості працюють із однаковими даними, тож рішення приймаються швидше, без «перекидання» відповідальності.
  • Правило оперативної реакції. Якщо показник переходить у «червону» зону, відповідальний готує план корекції протягом 48 годин; далі – ескалація до керівної ради.

Ці практики варто зафіксувати в плані управління проєктом і в умовах договорів, тоді «ранні сигнали» реально змінюватимуть графік і вартість, а не просто накопичуватимуться у звітах.

Чому це важливо саме зараз

Історія ядерного будівництва змішана: поряд з успішними Palo Verde чи Saeul є «повільні» Flamanville-3 та дорогі Vogtle-3/4; найгірший сценарій – кинутий V.C. Summer коштує мільярди без жодного мегавата у мережі. Урок простий: управління проєктом — це така ж критична технологія, як і реактор. Хто її опанує – отримає дешевший капітал і швидший шлях до серійності, переконаний автор.

Джерело: American Nuclear Society 

Нове будівництво