6 липня 2023 року депутати вирішили провести переговори про продаж обладнання для АЕС Белене Україні за ціною, не нижчою за сплачену за нього, яка була визначена в розмірі 610 млн євро. Українська сторона давно виявляє до нього інтерес, оскільки планує добудувати ним енергоьблоки № 3,4 Хмельницької АЕС.

Спочатку термін, затверджений Національною радою, становив лише 2 місяці, що свідчить про глибоке нерозуміння складності подібних угод. Звісно, він не був дотриманий, але аж влітку 2024 року його було продовжено на 18 місяців. Тоді депутати відхилили пропозицію БСП про припинення переговорів. Була проведена інспекція його стану командою українських та американських фахівців, висновки якої були хорошими. З публічно доступної інформації можна було зробити висновок, що переговори йдуть добре, хоча, відповідно до вже встановленої практики непрозорості, публічно доступний звіт про них не був представлений. У лютому цього року український парламент схвалив придбання цього обладнання. Президент Зеленський підписав документ, хоча Єврокомісія публічно заявила, що не фінансуватиме угоду. Проте замість того, щоб дійти до підписання договору, у квітні цього року уряд Болгарії несподівано повідомив, що обладнання не буде продаватися. Наскільки стало зрозуміло, це було вирішено правлячою коаліцією на вимогу БСП. На мою думку, виникла абсурдна ситуація: партійне рішення нинішньої коаліції скасовує рішення На2ціональної ради. Українська сторона стверджує, що не була офіційно повідомлена про відмову.

Після повідомлення про те, що обладнання не буде продаватися, один тодішній депутат від БСП з комсомольським планом заявив: «Починаємо будувати Белене». Очевидно, не маючи уявлення про те, що навіть не затверджено технічний проєкт АЕС, за яким можна було б розпочати роботи. Не було жодних офіційних повідомлень від влади про те, що вони збираються робити з обладнанням, і не було прийнято жодних подальших рішень урядом та парламентом. На мою думку, нічого не відбудеться, воно продовжуватиме лежати під плівкою, витрачаючи гроші на охорону та періодичні перевірки стану. Зрештою, можливо, через роки деякі компоненти будуть продані як музейні експонати.

Проєкт реакторної установки для АЕС Белене (створений в середині 90-х років) є проміжним (і вже досить застарілим) порівняно з новим і давно затвердженим проєктом ВВЕР-1200. Протягом багатьох років росія будує нові АЕС тільки з ним. Обладнання для АЕС Белене було вироблено близько 10 років тому з порушенням міжнародних стандартів якості, доставлене на майданчик воно не є комплектом, що додатково погіршує ситуацію. Тому я переконаний, що жоден інший інвестор, крім України, не має і не матиме інтересу до нього.

Чи може Болгарія побудувати АЕС Белене з поставленим обладнанням? У певних політичних колах і серед «кабінетних експертів» існує думка, що це можна зробити навіть без співпраці з росією. На основі моїх знань і досвіду я вважаю таку ідею абсурдною. Крім того, слід виходити з того, що проєкт АЕС Белене був офіційно припинений урядом у 2012 році, і відповідно до договору про Євратом для Єврокомісії такого інвестиційного проєкту не існує. Для його відновлення необхідно виконати низку заходів – дослідити стан антисейсмічних баластних подушок і переоформити ліцензію на майданчик, підготувати і прийняти новий звіт про оцінку впливу на навколишнє середовище, переробка та ліцензування технічного проєкту, повідомлення та отримання схвалення від ЄК щодо державної допомоги для фінансування, повідомлення та отримання нотифікації від ЄК щодо інвестиційного проєкту тощо. Їх виконання вимагає багато зусиль і часу. Візьміть хоча б проблему з технічним проєктом АЕС Белене, який був розроблений майже двадцять років тому і включає стару російську турбіну, яка вже давно не виробляється. Це вимагає його основної переробки, фактично створення заново, після чого він повинен бути ліцензований. Я не бачу, хто буде виконувати ці роботи, тому твердо вважаю, що подібні ідеї не приведуть до жодного результату, а лише до марнування грошей. На мій погляд, майбутнє майданчика Белене є неядерним – розвиток як економічна зона.

На мою думку, рішення полягає в тому, щоб знову провести переговори з Україною, але не з метою його продажу та отримання грошей. До речі, я вважаю, що якщо його продати, отримані гроші не зможуть заповнити дірки в бюджеті або бути використані для фінансування енергоблоків №№7,8 АЕС Козлодуй. Кошти повинні бути повернуті в НЕК, яка їх сплатила і яка розвиває нові проєкти, оскільки їх вилучення і використання для інших цілей було б порушенням правил ЄС щодо чесної конкуренції.