Про основи фізичного захисту радіоактивних відходів розповіла на черговому семінарі в Державному науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки провідний інженер лабораторії ядерної захищеності Аліна Мельник. «На сьогодні триває погодження із зацікавленими сторонами розробленого першого й основного НПА «Загальні положення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», що має велике значення для реалізації принципів ядерної захищеності та встановлення режиму ядерної захищеності, - повідомила, зокрема, лекторка. – ДНТЦ ЯРБ розпочато розробку НПА «Правила фізичного захисту радіоактивних відходів та інших джерел радіаційного випромінювання», що стане невід'ємною частиною нормативно-правової бази з ядерної захищеності».
За обсягами радіоактивних відходів (РАВ) Україна знаходиться на ІІ місці у Європі (після росії) та на 4 у світі (3,5 млн м
3), -
йдеться у інформаційному повідомленні ДНТЦ ЯРБ.
Основними джерелами утворення РАВ є діючі АЕС. У середньому, залежно від потужності та типу реакторної установки, за рік утворюється від 0,15 до 0,35 м3 рідких РАВ і від 0,1 до 0,3 м3 – твердих РАВ на 1 МВт. У процесі експлуатації енергоблоків АЕС утворюються три основних види РАВ: газоаерозольні, рідкі та тверді.
Як зазначила фахівчиня, часто під радіоактивними відходами (РАВ) мають на увазі відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП). Тим не менш, в Україні відпрацьоване ядерне паливо не вважається радіоактивними відходами, оскільки поводження з ним відрізняється від поводження з РАВ.
Донедавна в Україні класифікація РАВ була заснована на старому радянському підході з поділом відходів на три класи за активністю: низькоактивні, середньоактивні і високоактивні, які у свою чергу поділялись на два типи: короткоіснуючі та довгоіснуючі. Захоронення короткоіснуючих РАВ повинно було відбуватися у приповерхневих або поверхневих сховищах. Довгоіснуючі ж РАВ повинні були бути захоронені в стабільних геологічних формаціях.
У 2019 році Верховною Радою України внесено зміни до низки законів, завдяки чому, зокрема, запроваджено чотири класи, на які поділяються радіоактивні відходи: дуже низькоактивні, низькоактивні, середньоактивні, високоактивні. А сховище для захоронення радіоактивних відходів визначається в залежності від їх класифікації: поверхневе, приповерхневе, на середніх глибинах, геологічне.
Такий підхід наблизив українське законодавство щодо поводження з радіоактивними відходами до міжнародного.
«Поводження з радіоактивними відходами передбачає їх фізичний захист. Це комплекс організаційно-правових та інженерно-технічних заходів спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до РАВ. Обов’язки щодо забезпечення фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами покладаються на ліцензіатів. Оператори та інші ліцензіати забезпечують створення, безперервну діяльність та модернізацію систем фізичного захисту», - зазначила Аліна Мельник.
У рамках співпраці Норвезького агентства з радіаційного захисту (DSA) і Державної інспекції ядерного регулювання України та за підтримки ДНТЦ ЯРБ було сплановано та виконано у 2019-2020 роках проєкт «Нормативна база», метою якого було визначення питань вдосконалення регуляторної бази ядерної захищеності. Розроблено рекомендації щодо проєктів нових нормативних документів з ядерної захищеності, у тому числі щодо фізичного захисту та інших його компонентів, для заповнення виявлених прогалин, - повідомляє ДНТЦ ЯРБ.
