Реактори у Запоріжжі працювали з 6 березня до 25 вересня минулого року, тоді їх вимкнули. Чому ж не вимикали раніше? Складне питання. Давайте зазначимо, що енергія від працюючих реакторів йшла до енергетичної мережі України. росіяни не хотіли зупиняти реактори, плануючи їх перепідключити на російську енергомережу. Для росіян атомна енергетика – дуже великий бізнес. А «Росатом» їхній зараз не під санкціями, тому вони розраховували і розраховують далі уникати санкцій, а потім і отримувати енергію з нашої станції.

Не забувайте, що росія багато кому постачає своє ядерне паливо. Станції, зведені за російським проєктом, працюють не лише у наших «друзів» – угорців, а й у Чехії, Словаччині, зараз будують у Туреччині. На АЕС «Аккую» буде реактор такого ж типу, як на ЗАЕС, тільки потужніший. У Єгипті закладено першу цеглину для будівництва станції, є станції радянських-російських проектів у Китаї, Індії, відбувається будівництво нових реакторних блоків на угорський АЕС «Пакш».

Потрібно зважати ще на одну річ. Хто проєктував реактор? Московський науково-дослідницький і конструкторський інститут енергетики ім. Доллежаля. Вони досконало знають станцію, знають усі її вразливі місця, куди можна стріляти, аби було гамірно, але критично не нашкодити. Адже на майданчик станції зайшла не тільки армія, а й представники «Росатома». Я впевнений, що з ними і представники наукових інститутів. Тому технічно вони знають, що можна, а що ні робити. У Японії були три працюючі реактори, коли сталася аварія. У діапазоні 40 км від станції рівень радіації перевищував 20 мЗв/рік. Тобто не йдеться про те, що чим більше вибухне реакторів, тим більша територія ураження буде. Концентрація цезію була високою тому, що вибух на трьох реакторах був, та ще й на сховищі відпрацьованого ядерного палива. Я би додав, що після аварії на працюючій ЧАЕС не тільки зони відчуження в Україні і Білорусі були, а й у Брянській і Тульській областях росії.

У нас є три наукові установи, які займаються технічними аспектами безпеки атомних електростанцій. Це два заклади НАН України: Інститут ядерних досліджень та Інститут проблем безпеки атомних електростанцій. Також у системі Державної інспекції ядерного регулювання діє Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки. Вони стримано коментували у медіа радіаційні ризики практично з початку повномасштабної війни і лише нещодавно стали коментувати більш активно. Я недавно бачив виступ Володимира Борисенка, він керівник Відділення атомної енергетики в Інституті проблем безпеки АЕС. Він кваліфіковано розповідає про проблеми і ризики на майданчику ЗАЕС. Також вищезазначений Центр випустив нещодавно офіційну заяву про те, що у реакторах у холодному стані немає йоду.

В інтерв’ю «Главкому» експертка Ольга Кошарна розповіла про найбільш вірогідний сценарій підриву ЗАЕС, якщо він станеться: станція замінована і вибух може статися, коли зайдуть наші. Тоді росіяни провину перекладуть на українців. Мовляв, коли ми були на станції, нічого не трапилося, а як ви зайшли, так одразу. Такий сценарій і мені здається можливим.

росіяни намагалися перекласти відповідальність за підрив Каховської ГЕС на українців, але нічого з того не вийшло. Є ще сценарії розвитку аварійної ситуації. Нині п’ять реакторів у режимі холодної зупинки і один, №5, у гарячому. Ланцюгова реакція з вересня 2022 року не йде ні в одному з цих реакторів, тому у них вже нема йоду-131. Так от, цей «гарячий» швидко можна запустити, аби він почав виробляти електроенергію, тоді у ньому з’явиться йод-131. У разі, якщо він вибухає – матимемо сценарій, як на «Фукусімі-1», далі руйнується система охолодження, розплавляється відпрацьоване ядерне паливо. Це вибух брудної бомби. Якщо окупанти увімкнуть реактор №5 на повну потужність, а потім спричинять його вибух, зона забруднення може бути більшою ніж у ситуації з непрацюючим реактором. Причому воно буде плямами, площа залежатиме від дощу і вітру.

Є й інша думка. З огляду на те, що окупаційні війська не можуть втримати позиції на півдні України, Кремль може піти на підрив ЗАЕС аби обґрунтувати свій відступ. А потім путін народу пояснить, що аби зберегти життя солдатам і не наражати на небезпеку опромінення, ми змушені відступити.

У мене таке враження, що російському народу путін зможе продати будь-яку поразку як перемогу. І для цього не потрібно підривати реактор. Після так званого «маршу справедливості» Євгена Пригожина рейтинг путіна нібито злетів до 92%, бо він «захистив» народ. Я з чорнобильських часів знаю деяких людей з «Росатому». З одного боку, вони освічені професіонали, раціональні люди, технократи, але вони служать дияволу, зараз, мабуть, беруть участь у технічній підтримці окупації ЗАЕС.

Якщо путін вирішить підірвати ЗАЕС, для «Росатома» це буде економічна катастрофа. Поки ж вони вдають перед МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), що дотримуються усіх правил радіаційної безпеки. Під час робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС я працював з росіянами і не міг собі тоді уявити, що вони працюватимуть на війну з Україною.

У Японії, ще до початку широкомасштабного вторгнення, мав розмову з росіянином, фахівцем-атомником, знайомим з чорнобильських часів, він показав, як вони сприймають дійсність. Ця людина мені розповідала свої фанатичні ідеї про добру, справедливу росію, яка несе світло у світ, у той час як кляті англосакси по всьому світу паскудять. А українці – це «нерозумні діти, зіпсовані західною пропагандою, яких потрібно покарати і повернути до лона матінки-росії». І з цією його «релігійною» вірою нічого зробити неможна. На питання, для чого ваша росія цим англо-саксам, він відповідав: «вони ненавидять росію, бо вона для них – конкурент». На питання, про яку конкуренцію може йтися, коли економічно ви безнадійно відстали від США, відповіді немає, але у фанатиків «російського світу» логіка не працює.

При тому, що після підриву Каховської ГЕС Державна інспекція ядерного регулювання України, яка за правилами МАГАТЕ залишається ліцензіатом ЗАЕС, видала розпорядження, щоби в умовах підвищеного ризику для системи охолодження ЗАЕС після знищення Каховського водосховища всі реактори ЗАЕС були лише у режимі холодного зупину. Але, як бачимо, росіяни роблять навпаки – переводять ще один реактор у гарячий зупин.

Як я вже казав, є ризик аварійного сценарію, коли реактори можуть бути переведені у режим виходу на потужність – виробітку електроенергії, що можна зробити саме на реакторах у стані гарячої зупинки. Відмінність реакторів, що перебувають у режимі виробітку електроенергії, – у них йде ланцюгова реакція і буде нароблятися весь букет радіонуклідів, у тому числі йод-131. Аварійний режим у випадку припинення охолодження на працюючих ректорах може мати місце через розігрів палива протягом доби.

Відповідно зона значного забруднення навколо станції у випадку розігріву палива непрацюючого реактора буде меншою за 10-20 км за рахунок відсутності йоду-131 і меншої енергетики викиду, ніж у випадку працюючого реактора, коли зона може бути 30-40 км, за напрямком вітру під час аварії. Крім того, при аварії на працюючому реакторі є, хоч і невеликий, ризик аварій з викидом не лише пари, а й вмісту реактора, тобто частинок ядерного палива. Тоді територія навколо реактора буде забруднена радіонуклідами цезію, стронцію, а також плутонію. Хоч аварія на «Фукусімі» сталася, коли працювали три реактори, викид був лише воднево-парової суміші, без руйнування корпусу реактора і викиду частинок палива у довкілля. Тому територія тут довгостроково забруднена лише цезієм-137.

У випадку аварії працюючого реактору з високою вірогідністю слід буде евакуювати мешканців у зоні 30 км, а це Енергодар, Нікополь насамперед. Запоріжжя перебуває більш ніж у 50 км від ЗАЕС, тому дуже малоймовірно, що воно може потрапити у зону евакуації.

Чому нас можуть навчити японці? Підходити до вирішення проблем не на рівні політичного хайпу. Тобто норми відселення пораховані науково і у чотири рази відрізняються від тих, які встановлені в Україні. Я сюди приїхав для того, щоби досвід роботи на Чорнобилі використовувати для подолання наслідків того, що сталося на «Фукусімі-1». Я приїхав на тимчасову роботу, але через рік вони мені запропонували податися на обрання Повним професором (Tenured Professor) в університеті, це найвища посада у західній науці. І не тому, що я найбільш геніальний за інших українських науковців, а тому, що я мав міжнародно визнаний внесок у дослідження чорнобильського забруднення і саме це потрібно було Японії.

Що ще важливо для динамічного розвитку науки у Японії, як і у країнах ЄС, коли тобі виповняється 65 років, ти маєш йти з посад, які пов’язані з керівництвом науковими колективами і давати дорогу молодим. Далі два варіанти: пити десь під деревом саке і міркувати про життя, або, якщо є натхнення, енергія і зацікавленість у твоїх результатах, можна продовжити займатися науковими дослідженнями, але вже з посади, не пов’язаної з впливом на адміністративне і фінансове життя наукового колективу. З японськими колегами ми виграли грант на проєкт японської державної програми, яка фінансує науково технічні проєкти для країн, що розвиваються. Це проєкт, присвячений спільним японсько-українським дослідженням Чорнобильської зони відчуження, він діє з 2017 до 2023 р. Завдяки ньому ми з колегами змогли передати 12 науковим установам України, які займаються радіоекологічними дослідженнями, наукове обладнання для моніторингу і обчислень на $1,3 млн. До речі, частково воно знищене, бо був тотальний грабунок в окупованій Чорнобильський зоні…

Так от, досвід Японії полягає у тому, що потрібно змінювати зони відчуження і японці на власному прикладі показали, чому це можна і потрібно робити, керуючись науковими обґрунтуваннями. Японія – дуже серйозний союзник України. Вони не можуть постачати зброю, бо їм конституція забороняє. Але гуманітарну допомогу, засоби захисту – цілком.

Як я казав, головна катастрофа, що сталася у Японії у 2011 році, – цунамі, від якого загинули люди. Тепер японці хочуть нам допомогти вирішити проблему Каховської ГЕС. Бо вони бачили наслідки того, як наших людей затопило, тобто з нами сталося подібне... Через це вони ближче відчувають нашу біду. У липні ми зустрілися з нашим послом у Японії Сергієм Корсунським, а також з радником японського прем’єра і однією з депутаток парламенту Японії, яка займалася ліквідацією наслідків аварії на «Фукусімі-1». У японської сторони є велике бажання надати нам допомогу. Тобто Японія готова підготувати для України проєкт технічної допомоги, аби їхні фахівці могли в Україні також попрацювати, разом з українськими науковцями, над комплексом проблем, пов’язаних із ЗАЕС і Каховським водосховищем, і надавати відповідну технічну допомогу.

Є ще одна важлива для України деталь. Після японського землетрусу 2011 року, окрім аварії на атомній станції, були зруйновані декілька водосховищ. Після цього японці прийняли рішення, що потрібно іти від великих водосховищ до менших, на меншій площі, але глибших. Це знижує техногенні ризики. І у цьому у них вже є чудовий досвід будівництва. Так, є зараз розмови, мовляв, не потрібно нам відновлювати водосховище, має все повернутися до того, як було раніше. Але це вже неможливо, тому що є великі території, які потрібно зрошувати. А води не вистачає. Враховуючи кліматичні зміни, води у Дніпрі меншатиме.

Уявімо, що ніякого вибуху не станеться, армія України займає станцію. Але проблема, як забезпечити підтримку з охолодженням реакторів і відпрацьованого палива, залишатиметься. Після спуску води з Каховського водосховища відстань від ставка-охолоджувача до старого русла Дніпра, яке відкрилося на дні колишнього водосховища, становить близько 6-10 км. Причому, це територія – не рівнина, десь рукави, десь водойми невеличкі.

Але є і позитивні новини. Ставок-охолоджувач ЧАЕС був «посаджений» на старе русло Прип’яті, а ставок-охолоджувач на ЗАЕС «посаджений» на русло річки Конка – рукава Дніпра. Тобто біля ставка-охолоджувача на Запорізькій АЕС зараз з’явилися водойми, це якраз шматки Конки. Можливо, вдасться цією водою зробити підпитку для ставка-охолоджувача. Щодо часу, скільки у нас є, аби вся вода не витекла, не випарувалася, не була охолоджена? Дуже чітко на це питання вам сьогодні відповісти не можу. Поясню чому – 18 куб. км води Каховського водосховища створювали тиск на ґрунтові води і був дуже високій рівень ґрунтових вод не лише безпосередньо біля водосховища. Раніше у мешканців, наприклад, Скадовського району на городах була проблема, бо вода із землі піднімалася і підтоплювала городи, будинки. Зараз цього тиску вже немає, це означає, що рівень ґрунтових вод падатиме.

Наприклад, місто Енергодар отримувало воду не з водосховища, а зі свердловин біля річки Дніпро. Це десь 20 артезіанських джерел глибиною по 20 м. Так от, коли впаде рівень води, перш за все вона зникне у криницях по селах і може впасти рівень води в артезіанських свердловинах. Внаслідок падіння рівня ґрунтових вод зміниться і швидкість фільтрації води через дно з водоймища-охолоджувача ЗАЕС. А от наскільки зміниться, це потребує спеціалізованих розрахунків, до яких хочемо залучити японських науковців, коли ця територія буде під нашим контролем. Тому головна наша надія на ЗСУ і на те, що інтелектуальний потенціал цивілізованого світу вищий за інтелектуальний потенціал КДБшних гопників.

Щодо ЗАЕС, то тут небезпека не тільки у вірогідності припинення електропостачання, а й у руйнації ставка-охолоджувача. Все ж хотів би повторити. Навіть якщо буде вибух холодних реакторів, ніхто не загине, як і біля АЕС «Фууксіма-1». Ядерна аварія на АЕС принципово відрізняється від вибуху ядерної зброї – це аварія дезорганізації. Для людей страшне те, що невідоме. Професіонали легше ставляться до радіації. Повірте, родичі працівників станції які живуть поблизу АЕС, менше знервовані, ніж всі інші люди. Саме через обізнаність.