На той час, коли російські солдати накинули йому на голову мішок з-під картоплі і змусили записати неправдиву відеозаяву про умови на найбільшому в Європі ядерному об'єкті, Ігор Мурашов вже встиг стати свідком достатнього хаосу на станції, щоб глибоко занепокоїтися.

Пан Мурашов, колишній генеральний директор Запорізької атомної електростанції в Україні, не знав, скільки ще стресу можуть витримати працівники станції, які кидаються від однієї кризи до іншої, щоб запобігти ядерній катастрофі.

Він бачив, як співробітників тягнули до місця, яке вони називали "ямою", в сусідній поліцейській дільниці, і як вони поверталися побитими і в синцях, якщо взагалі поверталися. Він був там, коли наступаючі російські солдати відкрили вогонь по об'єкту в перші дні війни, і він хвилювався, коли вони мінували навколишню територію. Він був свідком того, як росіяни використовували приміщення ядерного реактора для приховування військової техніки, ризикуючи спричинити аварію.

46-річний пан Мурашов покинув Запорізьку АЕС після того, як у жовтні був висланий з окупованої росією території. За кілька місяців, що минули з того часу, ситуація на ЗАЕС, за словами українських чиновників і міжнародних спостерігачів, лише погіршилася.

9 березня цього року станція була знеструмлена вже вшосте з моменту окупації, що змусило атомників покладатися на величезні дизель-генератори, щоб підтримувати роботу критично важливого охолоджувального обладнання.

Рафаель Маріано Ґроссі, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії ООН, неодноразово бив на сполох через зростаючу небезпеку. Він зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським, щоб обговорити цю проблему та відвідав ЗАЕС лише вдруге з початку війни.

Як повідомив в інтерв'ю Петро Котін, голова НАЕК "Енергоатом", державної атомної енергетичної компанії України, з 11 000 працівників станції, лише близько 4600 все ще працюють. Працівникам станції було дано термін до 1 квітня для підписання контрактів з "Росатомом", державним російським ядерним конгломератом. За словами пана Котіна, близько 2 600 осіб підписали контракт, а решта досі відмовляються.

Нинішні проблеми не є несподіванкою для пана Мурашова, який нещодавно під час кількагодинної розмови розповів про свій досвід, надавши жахливий звіт про те, як найбільша в Європі атомна електростанція опинилася в такому скрутному становищі.

Його розповідь не піддавалася незалежній перевірці, але вона збігається зі свідченнями інших працівників, які відтоді втекли, і тих, хто залишився на станції, котрі давали інтерв'ю The New York Times та іншим ЗМІ протягом останнього року.

Пан Мурашов розповів, що росіяни створили спеціальні зони в сусідньому місті-супутнику, де співробітників допитували, знущалися і били.

"Було два місця, які називалися "ямами", - розповів пан Мурашов. - Одне з них було в міському відділенні поліції. Інше – на території місцевої військової частини".

Пан Мурашов додав: "Я бачив одного зі співробітників, який пішов до ями, і він був весь жовтий від синців, які йому поставили. Тому я знав, що може статися".

За його словами, робітників іноді забирали з дому, а іноді зупиняли на контрольно-пропускних пунктах, коли вони входили на завод, і забирали. Їх регулярно перевіряли на наявність проукраїнських матеріалів.

Спочатку, за його словами та словами інших працівників, росіяни шукали людей, які будували барикади, намагаючись перешкодити російським солдатам увійти до міста. Пізніше, за його словами, вони, схоже, мали намір змусити працівників підписати контракти з "Росатомом".

Близько місяця  ЗАЕС перебувала під російською військовою окупацією, але інженери продовжували їздити до Києва для отримання технічних інструкцій. Далі, за словами пана Котіна, цьому настав край.

За словами українських чиновників, робітникам, які залишилися, практично неможливо втекти, оскільки дорога на підконтрольну Україні територію перекрита. Станом на осінь, коли пан Мурашов залишив ЗАЕС, більшість сімей працівників станції втекли.

За словами українських посадовців, багато робітників, які залишилися, вважали своїм обов'язком підтримувати безпечну роботу АЕС, тоді як інші почали активніше співпрацювати з росіянами. Пан Котін повідомив, що була створена спеціальна комісія, яка розглядає кожну справу окремо.

Наразі українська влада має обмежену інформацію про те, що відбувається на ЗАЕС, окрім щоденних технічних оновлень, які надають спостерігачі з МАГАТЕ, які перебувають там з 1 вересня. Пан Ґроссі не коментував публічно конкретні повідомлення про зловживання, але неодноразово висловлював занепокоєння щодо фізичного та психічного здоров'я робітників.

Пан Мурашов сказав, що спочатку сподівався, що спостерігачі ООН поліпшать ситуацію. Але він описав ранок 1 вересня, коли вони приїхали, як один з найгірших днів, які він пережив за час окупації.

О 4 годині ранку пан Мурашов отримав терміновий дзвінок з атомної електростанції. Йому повідомили, що росіяни, які протягом місяця обстрілювали ключові лінії електропередач, що живлять станцію, знову ведуть обстріл. Інший дзвінок надійшов о 5-й ранку. На реакторі №5 спрацювала сигналізація. За його словами, коли він поспішив на станцію, росіяни почали обстрілювати місто Енергодар, де розташована станція. Коли він їхав, то бачив російські бойові вертольоти, що летіли низько.

"Ми повинні були швидко оцінити, що сталося навколо і на станції", - сказав він.

А також мали підготуватися до місії МАГАТЕ. Пан Ґроссі та його команда прибули близько 13:00, і українські інженери змогли провести короткий брифінг без присутності росіян. Але, за його словами, коли вони почали обходити станцію, росіяни зайняли позицію і сказали інспекторам, що обстріл вівся з українських позицій.

"У цьому безладі у нас майже не було можливості розповісти про те, що відбувається на станції і що ми знаємо напевно", - сказав пан Мурашов.

Останній з шести реакторів ЗАЕС був зупинений через 12 днів після цього візиту. Станція більше не виробляє енергію, але зовнішнє живлення все ще необхідне для запуску критично важливих систем охолодження та інших систем безпеки.

Українські урядовці вважають, що після того, як росіяни не змогли знайти спосіб перенаправити енергію з реакторів для власного використання, вони намагалися просто зруйнувати об'єкт.

"Їхня мета - зробити ситуацію настільки складною, що коли ми повернемо його назад, він буде непридатним для використання", - сказав міністр енергетики України Герман Галущенко в інтерв'ю на початку березня.

Українські офіційні особи кажуть, що кількість російських військ на станції зростає, оскільки вони знають, що це чи не найбезпечніше місце на півдні України, де можна уникнути бомбардувань з боку українських сил.

Ігор Мурашов був призначений директором заводу 16 лютого 2022 року – за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення росії.

У ніч вторгнення росіян пан Мурашов разом із сотнями робітників переїхав до бункерів під підприємством. 3 березня росіяни проклали собі шлях до міста і наблизилися до станції.

Тієї ночі росіяни відкрили вогонь по ЗАЕС, і пан Мурашов наказав персоналу транслювати відео з камер спостереження на YouTube, щоб світ міг побачити, що відбувається.

"Вранці 4 березня мені зателефонував міський голова, - розповідає він. росіяни хотіли поговорити.

Він вийшов з бункера і побачив сцену спустошення. За його словами, в повітрі висів дим, а на землі були калюжі крові. Вдалині пролунали сигнали тривоги. Біля входу на територію АЕС лежало тіло солдата Національної гвардії України.

Коли директор станції зустрівся з російським головнокомандувачем, офіцер, здавалося, був більше стурбований тим, чому його солдатів не вітали як визволителів, ніж тим, що відбувалося на атомній станції, сказав пан Мурашов.

Минали місяці, і російські війська втрачали позиції в інших частинах країни, а ситуація для українців на станції ставала дедалі гіршою. Працівники почали зникати, російські снайпери спостерігали з дахів, а на об'єкт було перекинуто багато важкої артилерії, що збільшило ризик аварії.

За словами пана Мурашова, коли його працівникам потрібно було провести ремонтні роботи на певних ділянках, вони заздалегідь попереджали росіян, щоб українців не обстріляли.

Пан Котін, керівник "Енергоатома", заявив, що щонайменше 200 робітників були затримані і щонайменше 30 вважаються зниклими безвісти.

5 серпня об'єкт був вперше обстріляний. 25 серпня відбулося перше відключення електроенергії.

Росіяни тиснули на пана Мурашова, щоб він підписав контракт з "Росатомом", але він відмовився. Коли він їхав додому 30 вересня, його перехопили росіяни.

"Вони перевірили мої документи, а потім наділи мішки на голову мені і моєму водієві, - розповів він. - Я був наляканий. Я не знав, що відбувається, не міг уявити, що буде далі".

Оскільки він виріс в Енергодарі, Мурашов добре знав дороги і пам'ятав кожен поворот. "Я знав, що мене везуть до місцевого управління СБУ", - зазначив він.

За його словами, його змусили сидіти на стільці з мішком на голові в наручниках протягом 24 годин.

Через три дні після затримання його змусили записати відео. Це залишається для нього джерелом сорому.

"Найгірше, що я озвучив, це те, що, цілком ймовірно, станція була обстріляна Збройними силами України, - сказав він. - Вони змусили мене підписати папір про те, що я не можу відмовитися від своїх свідчень. Тепер я забираю свої слова назад".

Після того, як він зняв відео, йому знову наділи мішок на голову і кинули в машину з російськими солдатами. Він пам'ятає, що в машині грала антивоєнна балада "Зомбі" гурту "Cranberries". Біля переходу на підконтрольну Україні територію його випустили і без жодних пояснень відпустили.