Валерія Гессе: За інформацією Міноборони України, російські війська застосували ствольну та реактивну артилерію в Запорізькій області. Інженер Запорізької атомної електростанції прокоментував, що російські війська розмістили артилерійські та ракетні установки на станції та навколо неї поблизу Каховського водосховища. У даному випадку мають значення не тільки типи озброєння, які розміщені на ЗАЕС, а більшою мірою ті типи озброєнь, які розміщені навколо, обстріл з яких може досягти споруд АЕС.

У ГУР Міноборони повідомили, що російські військові стягнули до Енергодару артилерійські установки 2С7 "Піон" і обстрілюють станцію з села Водяне (7 кілометрів на південь від  АЕС). Там само розташовані батареї реактивної артилерії (БМ-21 "Град" ), які мають дальність польоту до 20 кілометрів. Британська розвідка показала, що росія зберігає посилену військову присутність на атомній електростанції з бронетранспортерами, розміщеними лише за 60 метрів від енергоблока № 5. Крім того, працівники ЗАЕС підтвердили, що Росія стріляла з території атомної електростанції по українських безпілотниках, а також по проммайданчику і місту Енергодар, при цьому звинувачуючи в цих атаках Збройні сили України.

Гессе: "Град" — радянсько-російська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) калібру 122 міліметри (9К51). Найпоширеніший снаряд для "Града" М-21ОФ (індекс 9М22У) важить 66 кілограмів  і оснащений 6,4 кг вибухової речовини в бойовій частині. Максимальна швидкість снаряда становить 690 метрів в секунду (приблизно вдвічі більше швидкості звуку). Енергія вибуху снаряда становить приблизно 10 кг тротилового еквіваленту, або 12 кг тротилового еквіваленту, якщо враховувати підвищену енерговіддачу сучасних артилерійських снарядів. Зі свого боку, "Піон", який також дислокується в регіоні, є самохідною артилерійською установкою радянського виробництва, оснащеною гарматою калібру 203 мм (2А44). Боєкомплект "Піона" включає осколково-фугасні снаряди ОФ-43 і реактивний снаряд. Снаряди ОФ-43 важать 110 кг, містять 17,8 кг вибухівки і летять зі швидкістю 960 метрів за секунду. Енергія вибуху цього снаряда становить близько 30 кг тротилового еквіваленту, або 35 кг тротилового еквіваленту для більш сучасної вибухівки.

Контайнмент реактора розроблений і побудований таким чином, щоб витримувати величезні внутрішні і зовнішні сили. Він має запас міцності, що означає, що може витримати більшу енергію, ніж максимальна можлива проєктна аварія. Як правило, захисна оболонка реактора розрахована на те, щоб витримати падіння комерційного літака масою понад 300 тонн на швидкості 700 км/год. Це означає, що посилена конструкція може витримати зовнішню силу понад 70 x 10⁸ Джоулів, що еквівалентно майже 1,7 тонни тротилу.

 На ЗАЕС також передбачається, що захисна оболонка витримає ударну хвилю з тиском стиснення у фронті 30 кілопаскалів. Для порівняння, тиск при вибуху снарядів "Град" і "Піон" на відстані 20 сантиметрів становитиме майже 36 000 і 50 000 кілопаскалів відповідно. Пороговий тиск у 30 кілопаскалів буде досягнуто, якщо вибух M-21OF або OF-43 станеться лише за 11,5 метрів або 16 метрів від будівлі захисної оболонки реактора відповідно.

Аналіз поверхні свідчить про те, що важка артилерія, подібна до тієї, що розміщена в регіоні, може пошкодити захисну оболонку реактора атомної електростанції, якщо буде навмисна спроба пробити її і послідовні удари вразять ту саму площу. Фізик Ференц Далнокі-Верес з Міддлберійського інституту міжнародних досліджень сказав мені, що точний тиск на одиницю площі буде різним залежно від розміру та форми площини та передньої поверхні снаряда. "Це можна порівняти з тиканням тканини голкою", — сказав він. Однак, якщо використовувати менш потужну артилерію, вона навряд чи призведе до оголення активної зони реактора одним ударом.

Додам, що корпус стримування не розрахований на влучення ракети, як з "Калібру" чи "Точки-У" . Якби одна з цих ракет потрапила навіть на відстань 47 метрів (154 фути) від реактора, це створило б тиск ударної хвилі, який перевищував б межу конструкції захисної оболонки.

Проблема в тому, що багато з цієї зброї, включно з "Градом", "Піоном" і "Точкою-У", перебувають на озброєнні як в росії, так і в Україні, тому обидві сторони можуть звинувачувати одна одну. Але працівники станції з перших днів покладали відповідальність за обстріли ЗАЕС на російські сили.

Гессе: Дозвольте мені спочатку зауважити наступне. Всі повинні пам’ятати, що ЗАЕС – це діючий атомний об’єкт. Тож будь-яке військове втручання вже є критичним. ЗАЕС – найбільша в Європі атомна електростанція, і радіаційна аварія там була б глобальною катастрофою.

Виходячи з наведеного вище аналізу, навмисний обстріл важкої артилерії або ракетний удар справді має значну ймовірність пошкодження захисної оболонки реактора. Тепер, якщо говорити про конкретні системи: ударні безпілотники, такі як ті, що розгортає росія в Україні (Куб, Ланцет, Оріон і Форпост), які мають таку саму вибухову енергію, як і малокаліберна артилерія, мають мало шансів пробити контаймент.

Незважаючи на ризик ядерної аварії, малоймовірно, щоб на ЗАЕС трапився такий термохімічний вибух як Чорнобильський. Два чинники (недоліки в конструкції реактора в поєднанні з людською помилкою) призвели до аварії на Чорнобильській АЕС. Але на ЗАЕС інший тип реактора. Однак існує високий ризик того, що може статися аварія, подібна до аварії на Фукусімі в Японії.

На Чорнобильській АЕС ядерна аварія з критичним станом викликала інтенсивний паровий вибух в активній зоні та викид радіоактивності безпосередньо в атмосферу - реактор типу РБМК не мав захисної оболонки. Тоді як на Фукусімі стихійне лихо призвело до зупинки системи охолодження реактора, і внутрішньокорпусних вибухів не було. Натомість нагрівання, окислення та розплавлення активної зони відбувалися поступово з часом, тоді як викид радіоактивних речовин частково обмежувався захисною оболонкою. (Частковий випуск був необхідний для підтримки внутрішнього тиску всередині захисної оболонки нижче його проектної межі.)

На мій погляд, два найбільш вірогідні сценарії загрози безпеці ЗАЕС – це попадання снарядів у сховище ВЯП або пошкодження систем охолодження станції. Інший сценарій – підрив машинного залу на діючих енергоблоках, який знаходиться за межами захисної оболонки. Проте колектив ЗАЕС заявив, що готовий до такого сценарію.

6 серпня російські війська завдали удару по АЕС: снаряди впали безпосередньо біля сховища відпрацьованого ядерного палива та пошкодили три датчики радіаційного контролю навколо майданчика. Це вже створило загрозу безпеці станції, оскільки погіршує своєчасне виявлення та реагування у разі підвищення рівня радіації. Якби російським військам врешті-решт вдалося вдарити безпосередньо по сховищу, саме відпрацьоване паливо не спричинило б вибуху, але вибух снаряда розсіяв би радіоактивні матеріали в атмосферу. Ступінь подальшого радіологічного забруднення в Україні та сусідніх країнах тоді залежатиме від погодних умов.

Зі свого боку, якщо системи охолодження реактора вийдуть з ладу, паливо перегріється, створюючи умови для аварії типу Фукусіми. Навіть коли реактор не працює, компоненти палива продовжують розкладатися, виділяючи надмірну кількість тепла протягом багатьох років після того, як їх витягли з активної зони реактора в басейн для зберігання відпрацьованого палива, який також потребує охолодження. У разі відсутності охолодження перегрів пошкоджує паливні стрижні та може спричинити розплавлення та вивільнення радіоактивних ізотопів - від короткоживучих до ізотопів із дуже довгим періодом напіврозпаду, що спричиняє як негайну, так і довготривалу шкоду здоров'ю людей та навколишньому середовищу.

Гессе: Петро Котін з "Енергоатома" попередив про бажання росії відключити ЗАЕС від української енергомережі, щоб підключити її до окупованого Криму та російської енергосистеми. Але частоти електромереж різні. Мережа України використовує частоту, яка синхронізована з європейською мережевою системою. Відключення станції від української мережі та підключення до російської вимагало б повної — і добре підготовленої — зупинки станції. Це означало б повне відключення всіх ліній електропередач, підключених до української системи. росія не заперечує свій план підключення до Криму, і 25 серпня працівники АЕС заявили, що російські війська навмисно пошкодили високовольтні лінії електропередач, які з’єднують ЗАЕС з мережею України.

Однак для безпечної роботи атомна електростанція повинна постійно передавати вироблену нею електроенергію в мережеву систему; інакше спрацьовують системи аварійного захисту, які зупиняють реактори. Знеструмлення також вимикає систему охолодження, залишаючи дизельні генератори єдиною доступною системою для продовження роботи насосів. Саме це сталося на ЗАЕС 25 серпня, коли обірвали всі лінії електропередач через тривалі військові дії поблизу станції та автоматичні системи безпеки зупинили два реактори (енергоблоки №№ 5 і 6), які ще працювали. Після знеструмлення запрацювали дизель-генератори, продовжила працювати система охолодження, що запобігло ядерній катастрофі. Якби генератори вийшли з ладу без будь-якого живлення та, отже, охолодження, плавлення почалося б вже через 90 хвилин .

Після інциденту "Енергоатом" повідомив, що обидва реактори знову підключено до української енергомережі. Проте в аварійних ситуаціях генератори можуть працювати обмежений час, і ситуація вимагає якнайшвидшого відновлення зовнішнього електропостачання. Сам стан генераторів невідомий; місія МАГАТЕ повинна буде перевірити, чи вони в робочому стані. Також є питання, скільки дизеля (пального) є на ЗАЕС.

Але безпека атомної електростанції також залежить від людей, які слідкують за тим, щоб автоматичні системи працювали за планом. Не забуваймо, що в Чорнобильській аварії значну роль відіграв людський фактор. Зараз персонал ЗАЕС працює під сильним тиском з боку росії на додачу до майже щоденних обстрілів і бомбардувань. Через це психологічний стан працівників заводу оцінюють як критичний. Це значно підвищує ризик людської помилки.

З 4 березня ЗАЕС перебуває під окупацією, а з 5 серпня тривають обстріли, створюючи на атомному об’єкті безліч ризиків. Зокрема, три снаряди впали прямо біля одного з реакторів. Існували ризики витоку водню та розсіювання радіоактивних речовин, а також висока пожежна небезпека. Серйозно постраждали азотно-киснева станція та суміщений допоміжний корпус. У ГУР Міноборони України також повідомили, що 13 серпня російські обстріли пошкодили перший блок цеху зв'язку насосної станції та частково знищили пожежну частину, що відповідає за безпеку ЗАЕС. Крім того, військові вантажівки блокують доступ до турбінних зал на АЕС, що перешкоджало б гасінню пожежі у випадку надзвичайної ситуації. Як бачимо, ситуація на ЗАЕС та навколо неї є нестабільною, що створює значні радіаційні ризики через мілітаризацію об’єкта російськими окупаційними військами.

Гессе: 11 серпня Україна вимагала від росії заяви про те, що вона приймає місію МАГАТЕ без будь-яких попередніх умов. Згідно з вимогою, росія повинна була не перешкоджати проходженню місії територією України, розмінувати ЗАЕС і вивести звідим війська, озброєння та техніку. росії знадобилося кілька тижнів, щоб прийняти першу вимогу, що вона і зробила 27 серпня.

Гессе: Зрозуміло, що єдиний спосіб забезпечити безпеку АЕС – вивести російські війська і встановити демілітаризовану зону на навколишній території. Однак росія продовжує відкидати таку пропозицію. Це просто не в їхніх інтересах, тому що вони знають, що позиція МАГАТЕ полягає в тому, що Україна має суверенне право на Запорізьку атомну електростанцію та територію навколо. По-перше, росія стурбована тим, що демілітаризація ЗАЕС зробить її позицію більш "вразливою", наприклад, дозволяючи МАГАТЕ отримати контроль над станцією, яке потім може повернути контроль Україні. По-друге, мілітаризація ЗАЕС дає росії потужні важелі впливу, оскільки українським військам буде важко повернути Запорізьку область, якщо російські війська створять військову базу, на яку українські сили не зможуть націлитися.

Крім того, важіль впливу також полягає в створенні провокацій на АЕС та звинуваченні в них української сторони. Також надходили повідомлення про операції під чужими прапорами, як коли росіяни привезли в Енергодар "Піон" з написами "Z" під українським прапором. Все це покликане дискредитувати Україну в очах партнерів і змусити їх тиснути на Україну з метою якнайшвидшого ведення переговорів. Загроза неконтрольованого транскордонного викиду радіації, яка потенційно досягне інших європейських країн, створює таке відчуття терміновості. По-третє, ЗАЕС стане важливим джерелом енергії для окупованого Криму та півдня України. ЗАЕС вигідна росії, поки вона окуповує ці території. Крім того, позбавлення України 20 відсотків внутрішнього виробництва електроенергії створює додатковий тиск, особливо з огляду на очікувану енергетичну кризу наступної зими.

Гессе: Відповідно до Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму 2005 року, суб'єкт підпадає під визначення ядерного терориста якщо він "будь-яким чином використовує радіоактивний матеріал чи пристрій, або використовує чи пошкоджує ядерну установку таким чином, що вивільняє або створює ризик викиду радіоактивного матеріалу: (i) з наміром спричинити смерть або серйозне тілесне ушкодження; або (ii) з наміром завдати істотної шкоди майну або навколишньому середовищу; або (iii) з наміром примусити фізичну чи юридичну особу, міжнародну організацію чи державу вчинити або утриматися від вчинення дії". У тексті зазначається, що діяльність збройних сил держав регулюється поза рамками Конвенції. Однак підкреслюється, що це не робить законними дії, які в іншому випадку є незаконними, і не перешкоджає переслідуванню за іншими законами.

Раніше консультативний висновок Міжнародного суду ООН від 8 липня 1996 р. надав інше пояснення щодо розгляду існуючих міжнародних договорів та інструментів. Серед них був Додатковий протокол 1 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року, пункт 3 статті 35, який забороняє застосування "методів або засобів ведення війни, які мають на меті або, як очікується, завдадуть широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу", Принцип 21 Стокгольмської декларації 1972 року та принцип 2 Декларації Ріо-де-Жанейро 1992 року, які покладають на держави обов’язок "забезпечувати, щоб діяльність у межах їхньої юрисдикції чи контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або територіям за межами національної юрисдикції". Ці принципи діють у будь-який час, незалежно від того, війна чи мир.

Якщо на ЗАЕС трапиться катастрофа, наслідки будуть масштабними та транскордонними. Загроза аварії на Запорізькій АЕС виникла через дії російської федерації, яка перетворила АЕС на військовий об'єкт. Тож якщо трапиться аварія, то згідно з міжнародним правом це буде терористичний акт з боку росії.

Через шість місяців війни найменше, що ми можемо сказати, це те, що триденний план росії із захоплення України не спрацював. Втрати в техніці та живій силі є більшими, ніж очікувалося, що змусило росію вивести списані старі системи озброєння та збільшити чисельність своїх Збройних Сил, щоб уникнути загальної мобілізації. Крім того, санкції завдають шкоди російській економіці. Відповідно, російські офіційні особи все частіше використовують переговорну риторику. Поки що путін хоче врегулювати статус-кво, оскільки позиція України сильна і навіть намагається повернути собі територію. Але будь-які переговори про статус-кво будуть лише тимчасовим рішенням, поки росія не відновить владу та не вирішить йти далі. Тому світ повинен притягнути росію до відповідальності за вчинення актів ядерного тероризму, продовжувати тиснути на путіна щодо демілітаризації АЕС і не йти на жодні поступки агресору.