Коли у березні російська армія захопила Запорізьку АЕС було зрозуміло, що у них немає розуміння, що таке радіаційна небезпека і що АЕС є ядерно небезпечним об’єктом. Бо з першого дня були обстріляні будівлі адмінкорпусу, знищили частину тренажерної зали, обстріляли енергоблоки, пошкодили естакаду. Зараз знову загострення.

Енергоблоки Запорізької АЕС є доволі безпечними, якщо порівнювати російські енергоблоки такої ж серії, оскільки Україна впровадила цілу низку заходів з підвищення безпеки наших енергоблоків з 2011 року. Але вони проєктувалися ще у 70-х роках минуло століття і не передбачалося, що АЕС працюватиме в умовах воєнних дій, війни, окупації. У них не передбачено якихось захисних систем чи механізмів від обстрілів і тому пошкодження важливих систем може призвести до негативних наслідків. ЗАЕС з’єднана з енергосистемою України чотирма лініями. Зараз три з них не функціонують через пошкодження.

Важливо розуміти, що АЕС це не теплова станція, вона не працює за принципом "чайника" - виключив газ, перестала кипіти вода і все зупинилося. Це об’єкт, який потребує довготривалої роботи систем для відведення енергії від активної зони реактора. Якщо ця система не працює, то це може призвести до розплавлення активної зони, як це сталося на АЕС у Фукусімі. Такий сценарій з розплавленням активної зони ймовірний і на Запорізькій АЕС.

Якщо будуть продовжуватися військові дії на ЗАЕС і відбудеться пошкодження останньої лінії, якою Запорізька АЕС з’єднується з енергосистемою України, то єдиний шлях охолодження енергоблоків буде робота штатних систем, заживлених від дизель-генераторів. Але час роботи цих дизель-генераторів обмежена кількістю пального, на якому вони працюють. На АЕС його зберігається достатньо, але на місяць не вистачить. При цьому не відомо, чи російські війська вже не злили це дизельне пальне. За умовами лайт-сценарію: при пошкодженні живлення, повному знеструмлені енергоблока, якщо персонал не буде втручатися, то через три години працюючий енергоблок може повторити долю Фукусіми. Якщо інформація про замінювання енергоблоків відповідає дійсності, то сценарій може бути набагато гіршим.

Окрім шести енергоблоків, які знаходяться на майданчику Запорізької АЕС, там ще знаходиться сховище відпрацьованого ядерного палива, де зберігається паливо, вивантажене з басейнів витримки ЗАЕС. Це 170 контейнерів, у кожному контейнері по 24 збірки, це близько 4 тисяч збірок відпрацьованого ядерного палива. Це приблизно 2 тисячі тонн діоксиду урану. Це більше, аніж палива у всіх шести реакторах станції. Пошкодження всього цього може привезти до дуже негативних наслідків, і наслідки в залежності від ситуації можуть бути, як одна Фукусім, так і шість Фукусім або декілька Чорнобилів.

Ми не моделювали, оскільки це складне дослідження для якого потрібно багато вихідної інформації, де багато невідомих, починаючи, що саме за вплив буде на установку реактора, якої потужності боєзаряд, чи що саме спрацює, і закінчуючи погодними умовами. Але ті розрахунки, які виконувалися раніше і не були пов’язані з військовими діями, а робилися в рамках обґрунтування безпеки енергоблоків, то вони показували, що у випадку повного знеструмлення при важкій аварії, якщо відмовить захисна оболонка, то умови евакуації будуть виконуватися на доволі великі відстанях.

Евакуйовувати треба буде як мінімум населення Енергодару і міст, які знаходяться неподалік. Я припускаю, що у випадку знеструмлення та пошкодження гермооболонки навіть на одному енергоблоці може відбутися транскордонний викид радіаційного забруднення, тобто забруднення сусідніх держав, зокрема Європи.

У стані «холодного зупину» реактор може перебувати безкінечно довго, якщо він, звичайно, під'єднаний до енергоживлення. Енергоблок потребує електроенергії, аби працювали всі його системи та механізми. Перебуваючи в стані «холодний зупин», енергоблок має набагато більший запас часу, впродовж якого персонал може ліквідувати надзвичайну ситуацію, якщо така раптом виникне, й упередити важке пошкодження активної зони реактора.

Так, у разі зникнення електроживлення енергоблоку, що працює на потужності, процес плавлення може розпочатися вже за три години, якщо нічого не робити; якщо ж реактор перебуває в стані «холодного зупину», то персонал матиме на відновлення електроживлення 57 годин. Тому «холодний зупин» - це більш безпечніше, аніж робота реактору на повну потужність. Але рішення про «холодний зупин» має приймати експлуатуюча організація – НАЕК «Енергоатом». 

Таких рекомендацій у світі немає, тому що ніхто не думав у світі, що АЕС будуть елементом ядерного шантажу. Але у персоналу є низка документів, які визначають дії при виникненні аварій. Є інструкції з ліквідації порушень, аварій, інструкції управління запроєктними чи важкими аваріями. Виконання дій за цими інструкціями, зокрема в турбінній залі, дуже ускладнені, оскільки там знаходяться окупаційні війська, які тиснуть на персонал, і люди постійно знаходяться під стресом. Ми спостерігали на тренуваннях, що персонал може і без аварій виконувати хибні дії. А коли навкруги сирени, навколо стоять озброєні люди з автоматами, то ефективність дій буде ще меншою.

Єдине, що є з документів - це додаток до Женевської конвенції від 7 червня 1977 року, де одна зі статей цього додатку наголошує, що АЕС не повинні бути об’єктом нападу, навіть якщо вони є військовими об’єктами. Тобто росія, окрім якихось моральних норм, порушила Женевську конвенцію щодо запобігання захоплення АЕС. Тому у подальшому людство має розробити механізм впливу на агресорів, як росія, щоб унеможливити у подальшому повторення сценарію, який зараз відбувається на Запорізькій АЕС.