За даними Мінторгу США, світовий експорт напівпровідників до росії впав до рекордних значень - з моменту старту російського вторгнення в Україну він знизився на 90%. Найбільші світові виробники мікросхем, включаючи Intel, Samsung, TSMC і Qualcomm, повністю зупинили бізнес на росії після того, як США, Велика Британія та Європа ввели експортний контроль на товари з використанням мікросхем, виготовлених або розроблених у США чи Європі. Те саме стосується і мікрочіпів, серверів, комп’ютерного обладнання тощо.

Ці санкції звісно матимуть вплив і на атомну галузі, де ця номенклатура широко використовується у системах контролю та управління обладнанням АЕС, автоматизованих системах управління технологічними процесами тощо. Це програмні комплекси, які поставляються «під ключ» - повний комплект обладнання, включаючи комп’ютери, сервера, датчики, регулятори тощо, та програмне забезпечення. Скрізь, крім хіба що ПЗ, використовуються напівпровідники, причому високотехнологічні, здатні працювати в умовах радіації, деякі у рідині, та за високих температур.

Незважаючи на заклики до імпортозаміщення, на росії так і не сталося прориву у вітчизняних розробках, які змогли б закрити потреби замовників у цих системах. Ані за обсягами виробництва, ані за номенклатурою. Протягом 2015–2019 років частка ринку російських постачальників АСУ ТП становила у середньому 0,1%. Ключові постачальники рішень АСУ ТП для АЕС впроваджували рішення, побудовані на компонентній базі зарубіжних виробників. Тобто, завдання імпортозаміщення в АСУ ТП за шість років вирішити не вдалося.

На росії є кілька вітчизняних компаній з виробництва мікросхем, а саме АТ «Мікрон», MCST (чіпи «Ельбрус») і Baikal Electronics. Але вони мікропроцесорну техніку не виробляють, а з лінійки технічних засобів на жорсткій логіці досі вироблялося лише 40% потрібної номенклатури. Домінував імпорт готових напівпровідників від іноземних виробників – китайської SMIC, американської Intel США та німецької Infineon. Тим більш, що у 2021 році було заявлено, що чіпи «Ельбрус» від MCST катастрофічно провалили всі перевірки.

Заборона експортувати на росію напівпровідники та комп’ютерне обладнання на вже працюючі енергоблоки АЕС вплине тільки в разі виходу з ладу вже наявного устаткування, а також не дозволить провести модернізації (причому не лише АСУ ТП, але й ті, що стосуються будь-яких технологічних процесів). Водночас,  на тих блоках, що будуються, російські виробники АСУ ТП (і компонентів обладнання, і в цілому систем) вже говорять, що ситуація катастрофічна.

Верхній рівень АСУ ТП – сервери – на 90% складаються з імпорту. Російські використовуються тільки кабелі. Середній рівень – контролери – вже використовує власні комплектуючі. Але теж не усі.

Заміна підсанкційних комплектуючих на російські або, скажімо, китайські передбачає чотири етапи: підбір аналога; замовлення дослідної партії; проведення макетування, тестування та випробувань, включаючи перевірку роботи програмного забезпечення. І лише в разі успішного останнього третього пункту починається четвертий етап: замовлення виробництва власне комплектуючих системи. Вся ця процедура триває близько двох років. Плюс ще рік на виробництво. Якщо знаходяться аналоги. А знайти їх треба по дуже великій номенклатурі: апаратні засоби переважно складаються із імпортних радіоелектронних компонентів, а серверне обладнання, комп’ютерні комплектуючі, контролери та обладнання з передачі даних – виключно імпорт – США, Японія, Тайвань, Китай, Німеччина.

Що це означає? На 100% зрив майже всіх зарубіжних контрактів «Росатома». Це енергоблоки на: турецькій АЕС Аккую (за проєктом – 4 блоки, перший будується з 2018, другий – з 2020), китайських  АЕС Тяньвань (2 блоки почали зводитися у 2021 та 2022 рр) та АЕС Сюйдапу (2 блоки почали будуватися у 2021 та 2022 рр), індійській АЕС Куданкулам (два блоки, будівництво лише розпочато торік), бангладешській АЕС Руппур (2 блоки зводяться з 2018 року).

Російські виробники АСУ ТП вже місяць тому сказали, що затримка за цими проєктами (крім АЕС Руппур, де влітку 2021 року частина АСУ ТП вже була поставлена, а інша, за твердженням «Росатома» виготовлена) вже складає три роки. І ця трирічна затримка – це ще до проведення тестування аналогів, якщо такі знайдуть.

Наслідок - штрафні санкції або розрив контракту. Наприклад, по АЕС Аккую, яку рф будує за власні кошти із правом власності на електроенергією, що виробить АЕС. Або АЕС Тяньвань, де постачальником АСУ ТП за контрактом є німецький концерн Siemens. І якщо «Росатом» навіть знайде йому заміну, це теж потребуватиме внесення змін у контракт, у тому числі у частину, де йдеться про оплату послуг «Росатома». Враховуючи, що ще на старті Китай віджав у рф понад 0,5 млрд євро завдяки збільшенню локалізації (відтак вартість блока для «Росатома» складає лише 1,2 млрд євро) , є великі сумніви, що китайці не скористаються ситуацією.

Також щонайменше на 3 роки (за найоптимістичнішими передбаченнями) буде відтерміновано введення в експлуатацію АЕС Курськ-2, два перших блоки якої будуються з 2018-9 рр., і заплановані до введення в експлуатацію у 2023-24 рр. А за реалістичними прогнозами на Курськ-2 чекає доля свого попередника, російського підводного човна «Курськ», який став похмурим віщуванням для руських на царювання їхнього фюрера Путіна.