Будемо продовжувати роботу з отримання дозволу ЦСВЯП на експлуатацію. Багато питань ми встигли вирішити до війни. Всі матеріали були передані на ДІЯРУ для отримання дозволу, на який ми чекали 9 березня. Комісія Держатомрегулювання там працювала, перевіряла готовність об'єкта, ми знаємо, що був готовий висновок, і ми протягом тижня мали закінчити і отримати дозвіл. Може, зараз потрібно буде провести повторну перевірку. Це займе 3-4 дні. Я думаю, цього тижня регулятор скаже, які у нього ще є питання. На об'єкті треба поновити постачання електрики, встановити зв'язок, тому що там тільки супутниковий, відеокамери заживити і ми все зможемо контролювати.

Станції теж готові працювати по тому графіку, який ми мали до війни.

Основне питання – це заборона на перевезення ядерних матеріалів територією України на час військового стану. Думаю, це основне, що може не дозволити нам перевезти на ЦСВЯП контейнери.

Що ж стосується питання можливостей зберігання палива на самих станціях, то у нас щодо цього є резервне рішення, про яке я не буду поки що говорити з міркувань безпеки. Та якщо буде наданий дозвіл ДІЯРУ, будуть зняті обмеження на перевезення, зона ЦСВЯП буде під українським контролем, не буде військових ризиків, то чому ми не можемо встановлювати там контейнери? Але також є резервний варіант, він повністю відпрацьований.

Взагалі ми були дуже раді побачити, що ЦСВЯП в робочому стані, і навіть немає ознак, що там були загарбники. Вибита пара дверей, думаємо, це були мародери. Але обладнання сховища, в тому числі серверні, через які йде передача даних, їх не зацікавили. Техніка, комп’ютери – все на місці. Ми відвідали всі приміщення, де важка техніка, перевантажувальне обладнання – воно в тому вигляді, як ми його й залишали. Там все виконано.

Через втрату електроживлення деякі ворота, проходи через які контролюються магнітними замками, були розкриті. Якби на момент його зникнення там був персонал, він би увімкнув дизельні генератори, і цього б не сталося. Зараз, звичайно, потрібно буде роботу всіх механізмів перевірити.

Зараз ми будемо формувати відповідну програму, заходи, щоб покращити фізичний захист об’єктів. Додати ППО, протитанковий захист. Будемо проектувати і будувати нові захисні споруди, щоб врахувати ці випадки. Тут буде дуже багато роботи.

Зараз ми бачимо так, що першочергові заходи будемо реалізовувати за власні кошти, але далі будемо виходити на урядові програми. Це не тільки ядерних об’єктів стосується, а й інфраструктури України. Будуть прийматися відповідні програми, щоб покращити їхню обороноздатність.

Ротація є, і персонал ЗАЕС працює нормальними змінами, як було до війни. Але, звісно, це фахівці з Енергодару, зовнішня ротація обмежена орками, які перекривають в’їзди і виїзди. Люди працюють в умовах психологічного тиску, зі страхом за своє життя і своїх близьких. Так, хоч гуманітарні коридори працюють дуже погано, багато охочих виїхати з міста. Але я не думаю, що не залишиться фахівців. Люди розуміють свою відповідальність, і ті, хто неодмінно потрібен, особливо для критичних функцій, залишаться, як це було на ЧАЕС. Спочатку не було можливості змінюватися, а тоді вони самі не хотіли. Думаю, так само буде й на ЗАЕС.

Є проблема з готівкою. Окупанти магазини закрили, заблокували постачання продуктів, є дефіцит ліків. Щось можна купити на базарі, але готівки немає, бо її не можна завезти. Ми шукаємо шляхи, як можна допомогти енергодарцям, можливо, якимись взаємозаліками. Добре, що там є дуже гарне підприємство з виробництва молочної продукції, то хоч цим люди забезпечені. Але інше в дефіциті. Ми їх підтримуємо. Хто хоче виїхати, за можливості ми будемо їм у цьому допомагати і працевлаштувати на інших територіях. Хто буде залишатися, будемо підтримувати.

Але вони всі чекають звільнення, вони всі дивляться на нас, на центральну дирекцію, на ЗСУ. Ми робимо все, щоб вони могли в таких умовах утримувати станцію в безпечній роботі. І пережити оцю навалу.

Я цього (відвідин ЗАЕС гендиректором МАГАТЕ) не допускаю. Ми на таке не підемо, це зрозуміло. Але й МАГАТЕ цього не зробить.

Нічого особливого від МАГАТЕ не чекаємо. Певна безоплатна допомога там формується і буде представлена, це стосується важливих для нас гаджетів, наприклад, приладів радіаційного контролю, контролю доз опромінення, деяких інших засобів, корисних в період ліквідації аварій та мінімізації їх наслідків. А все інше залежить не від них, а від нас. Ця ситуація показала, що немає у МАГАТЕ ні відповідного керівництва до дій, ні їх самих, ні по оператору АЕС, ні по регулятору. Ніхто такого не очікував. А в ситуації, коли дії нерегламентовані, ми й бачимо таку розгубленість, якісь мляві заяви на кшталт «давайте поговоримо з росіянами», «давайте поговоримо з вами», «скажемо, що ядерна безпека забезпечується, все добре». Я розумію, чому це відбувається. Не тільки тому, що в МАГАТЕ великий російський вплив. Це ще й небажання, неготовність брати на себе відповідальність з боку керівництва цих органів.

Технічно це можливо, тому що контракт з росіянами не перерваний, і в ньому записано, що вони зобов’язуються постачати нам паливо. Ми заявили, що не будемо більше працювати за цим контрактом – і більше не будемо приймати від них поставок, на РАЕС була остання, яка справді надійшла перед війною. Але юридично ми зараз не можемо все це оформити. Закінчиться війна – оформимо розірвання всіх контрактів, які формально ще існують.

Є у нас ще питання по поверненню осклованих відходів з Російської Федерації з того палива, яке їм постачалося протягом багатьох років з наших станцій на переробку. Вони починають говорити, що з 24 року ми повинні відповідно до умов контракту забирати у них те, що залишається, цей бруд від переробки в осклованому вигляді. Оце питання, я так думаю, ми вирішимо таким чином, щоб цей бруд залишився у Росії. Хай залишають собі ці відходи. Це буде одна з компенсацій за те, що вони зробили з Україною.

Тим паче сховища ще не побудовані. За це відповідає Держагентство з питань управління зоною відчуження, вже багато років триває підготовка до будівництва, але ДАЗВ так і не довело до кінця проведення відповідних тендерів.

Ми з Westinghouse в тісному контакті. Сьогодні вони нарощують своє виробництво. Ми також оптимізуємо графіки постачання палива для того, щоб вони могли забезпечувати нашу потребу в ньому. Немає взагалі жодних питань по паливу для ВВЕР-1000. По паливу для ВВЕР-440 більше зусиль треба докласти, щоб вони встигли забезпечити поставки наступного року. Потрібно завершити розробку, довести до промислового виробництва, а на це треба час. Ми ще у 2020 році підписали договір за присутності президента України, і працюємо за ним.

Але ми дивимося на те споживання, яке є в енергосистемі сьогодні. Воно вдвічі знизилося. Було на високому рівні, й під це планувалася робота всіма енергоблоками, тепер відповідно наше виробництво теж знизилося, тож наші блоки будуть працювати довше на вже завезеному паливі.

Ми постійно це рахуємо і додаємо. За перші тижні ми мали приблизно 16 млрд грн прямих і непрямих збитків. Зараз вони досягають вже приблизно 35 млрд грн. Це із врахуванням неплатежів.

Ми маємо надмірну потужність зараз, яка перебуває в резерві, через те, що споживання знизилося. І як тільки буде можливість, ми готові експортувати великі обсяги.

Система самого експорту в нових умовах приєднання до європейської мережі до кінця ще не встановлена. Зараз працює Міненерго і «Укренерго». Коли всі ці питання будуть налагоджені, ми будемо це робити.

Польська Orlen, яка заявила, що зацікавлена в імпорті електроенергії з ХАЕС, і готова інвестувати в те, щоб мати змогу здійснювати імпорт, також зацікавлена в поновленні експлуатації лінії ХАЕС-Жешув. Якщо ми додаємо цю лінію до енергосистеми України, то через неї зможемо додатково проводити до 2000 МВт. Інвестувати багато хто намагався. Відверто кажучи, я в це не вірю, що хтось може проінвестувати, і за рахунок цього отримати експорт. Потрібно лінію поновлювати, і на загальних засадах використовувати. Я думаю, що умови на ринку будуть врешті-решт такі, як в Європейському Союзі, бо ми приєднані до них, а не той буде ринок, на якому ми вже три роки вовтузимося.

Наразі готується проєкт постанови щодо продовження ПСО із деякими змінами. Але одразу хочу сказати, про підвищення ціни на електроенергію для населення не йдеться.

Нас влаштовує нинішня модель. Проблема у неплатежах і зростанні взаємної заборгованості між учасниками ринку. Це найбільша проблема і її треба вирішувати.