РАЕС ніхто не здасть: ми готові воювати, готові захищатися – генеральний директор Рівненської атомної електростанції Павло Павлишин

22.03.2022
Європу хвилюють ризики ядерної аварії, які зачеплять її. Україна і українці значно менше її цікавлять. Це випливає з питань, що задавав журналіст телеканалу FRANCE 24 гендиректору РАЕС Павлу Павлишину. Пропонуємо ознайомитися із інтерв'ю.
 
Які небезпеки загрожують українським АЕС?
Існує багато різних потенційних сценаріїв залежно від типу інциденту. Якщо є пошкодження допоміжного обладнання, це одне. Якщо є пошкодження первинного контуру та реактора, то це може бути чимось порівнянним з Чорнобильською катастрофою або з тим, що сталося на Фукусімі в Японії – це найбільший ризик.
Як ви думаєте, чи можуть російські війська намагатися навмисно пошкодити АЕС?
Важко сказати, робитимуть вони це свідомо чи випадково, але ризик існує, і, на мою оцінку, це дуже великий ризик.
Що ви будете робити, якщо нападуть на Рівненську електростанцію?
Я хочу чітко пояснити, що відмовлятися від захисту станції – не вихід. Незалежно від загрози нам і всьому світу, за жодних обставин, якою б серйозною не була надзвичайна ситуація – електростанцію ніхто не покине. Це абсолютно точно; ви повинні це розуміти. 
Тож ви будете боротися за станцію, навіть якщо це означає ризик ядерної катастрофи?
Хай буде навіть так, але станцію ми не здамо. 
… Чому ми повинні її здавати? Це наша електростанція, це наші люди, наші кадри, чому ми повинні від чогось відмовлятися? Тому ми готові воювати, готові захищатися, ми будемо захищати електростанцію, і ніхто її не здасть.
Але що, якщо є ризик ядерної аварії і всі загинуть? Які шанси, що це станеться?
Ну, тоді ми помремо. Але електростанцію ніхто не здасть.
Війна справді відбувається. У Європі чи Америці, можливо, ви думаєте, що ця війна насправді не відбувається. Але подивіться, що відбувається в Маріуполі: ховають людей у ​​братські могили, гинуть невинні діти, мирні жителі. А Київ, Харків, Буча, Гостомель… То яка різниця? Чому хтось повинен щось здавати? Ніхто цього не зробить. Це єдине, що я можу вам гарантувати.
Чи зможе АЕС витримати можливе попадання ракети?
Наші блоки розроблені таким чином, щоб витримати падіння на них літака. Але катастрофа літака і пряме попадання ракет різного калібру – це зовсім не одне й те саме. Максимальний удар, проти якого була розроблена електростанція, — це падіння літака на її дах. Щодо того, що станеться в разі попадання кількох ракет на станцію, таких досліджень не проводилося.
Як ви думаєте, чому Росія захопила непрацюючу Чорнобильську електростанцію?
Це дуже близько до білоруського кордону, і там дуже мало людей, тому це корисний плацдарм для накопичення сил і техніки. Це перше. І по-друге, зрозуміло, що є елемент шантажу з використанням радіоактивних матеріалів, тому що на Чорнобильській електростанції та поблизу неї є досить багато місць зберігання відпрацьованого палива, рідких радіоактивних відходів та іншого.
Як ви вважаєте, чи правильно роблять українські співробітники ЧАЕС та ЗАЕС, продовжуючи там працювати?
По-перше, це наші електростанції, це наша територія, це наша країна. Вони йдуть працювати і не залишають своїх посад. І вони виробляють електроенергію для нашої країни. Вони сьогодні роблять це під дулом зброї та під великим психологічним тиском. Що це говорить про те, як поводяться атомники в стресових ситуаціях, сказати важко.
Що б ви хотіли почути від західних партнерів України?
По-перше, існують організації, які наглядають за ядерною зброєю та атомними електростанціями по всьому світу. Існує Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) і Всесвітня асоціація операторів атомної енергії (WANO), яка об’єднує операторів електростанцій з усього світу. Поки що ми нічого конкретного від них не чули. Нічого. Вони щось бурмочуть, але це абсолютно безрезультатно, і створюється враження, що вони просто намагаються якось прикритися. Тому перше, що я хотів би, щоб ці організації почали серйозно попереджати світ про небезпеку бойових дій, що відбуваються поблизу ядерних установок, про величезну проблему, яка може стати для світу.
Щодо наших європейських сусідів – спершу я хочу сказати величезне спасибі багатьом країнам, які сьогодні надають нам і гуманітарну допомогу, і зброю. Це дуже важливо, і ми вам відплатимо. Але не варто боятися зібрати політичну волю та зробити більш рішучі кроки для захисту європейської країни, якою є Україна.
Вас не турбує, що ядерні ризики можуть змусити західні країни тиснути на Україну до компромісів?
Я не політик, я інженер, я все життя працював у атомній енергетиці. Тому я не можу коментувати це питання. Все, що я знаю, це те, що настане час, коли ми всі дізнаємося, хто був правий, а хто винен.
Після розмови з вами я схиляюсь до думки, що ми всі скоро помремо...

Я так не думаю. Ми про це не думаємо. Я сподіваюся, що все буде добре і війна закінчиться, і тоді нам доведеться багато працювати, щоб відбудувати цю країну. Вся моя родина в цьому місті, і ми не тікаємо, не емігруємо. 

АЕС