«Я, Микола Штейнберг, головний інженер Чорнобильської АЕС з травня 1986 по березень 1987 року, знаю, що таке ядерна катастрофа не за підручниками, не за статтями в газетах, не за заявами політиків. Я знаю, що це для дітей та дорослих, для рідних та близьких, для тих, хто поруч із епіцентром та тих, хто за тисячі кілометрів. Я знаю, як мирний атом убиває друзів. Я знаю яких сил і скільки життя вартує боротьба з мирним атомом, що вийшов з-під контролю», - зазначив він у заяві.

Микола Штейнберг нагголосиив, що «танки, що обстрілюють АЕС – це вкотре пробите дно, аморальне та варварське ставлення до людства загалом та кожного людського життя окремо. Винуватець цього злочину – щур, вихований у стінах радянського КДБ, що відзначає таким чином чергову річницю того дня, коли здохнув його ідеал, його моральний учитель, «великий» Сталін».

Він запитує: «Що ще має зробити цей покидьок, щоб світ зрозумів що не глобальне потепління навколишнього середовища вб'є всіх? Вб'є цей божевільний, оточений його співучасниками, вже давно пов'язаних з ним кров'ю та своїм високодуховним вигаданим світом, готовим та здатним убивати дітей на території чужої держави та обстрілювати атомні станції».

І звинувачує колег атомників з усього світу. «Його дружно підтримують «мирні» атомники – жоден з керівників російської атомної енергетики не лише не засудив злочинні дії свого фюрера, але й навіть не висловив побоювання щодо наслідків такої кричущої злочинної дії! Підлі боягузи!», - говорить Штейнберг про російських атомників.

«А де ви, ядерники світу? Сховали голови під крило, як страуси? Ви краще за всіх інших знаєте, що ядерна трагедія не буває локальною! Час політкоректності минув. Невже ви не зрозуміли, до чого привели ігри умиротворення, особливо мадам Меркель (до речі, куди поділася велика ядерна енергетика Німеччини? Замінили російським газом?). Де її яскравий сподвижник Макрон? Задавіть гадину, доки ще не пізно!», - наголошує Микола Штейнберг.

Звертаючись до українських атомників він сказав: «Енергетики не здаються. Ви зараз наодинці, ніхто не допоможе. Витримка та спокій. Професіоналізм. Витримаємо. А вони подавляться і здохнуть. Їхня доля вже визначена. Тактичні перемоги не врятують від стратегічної поразки».