Концепція держпрограми передбачає, що для здійснення її заходів необхідне фінансування за рахунок коштів державного бюджету - 8 млрд 42 млн грн і власних коштів Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та інших джерел, не заборонених законодавством, – 1 млрд 50 млн грн.

Водночас, під час представлення концепції на розгляд Уряду, міністр енергетики Герман Галущенко зазначив: «Є пропозиція до пункту 5.8 з одноденним доопрацюванням з метою урахування зауважень Міністерства фінансів». (У порядку денному засідання Кабміну 29 грудня під пунктом 5.8 було вказано питання схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2026 року).

У концепції програми зазначено, що українські АЕС щороку використовують свіже ядерне паливо у кількості, яка в перерахунку на обсяг урану, необхідного для його виготовлення, еквівалентна 2,2-2,4 тис. тонн урану. «Державне підприємство НАЕК «Енергоатом» як оператор діючих АЕС України закуповує ядерне паливо в іноземних постачальників і лише частково забезпечує його виробництво за рахунок вітчизняного урану», - повідомляється в документі.

Його автори підкреслюють, що ДП «СхідГЗК» є єдиним в Україні підприємством, яке здійснює видобуток та переробку уранових руд та забезпечує виробництво урану в обсязі до 40% потреб вітчизняних АЕС.

У документі також повідомляється, що у період з січня 2005 року по березень 2021 року індикатори цін на уран у довгостроковому сегменті ринку коливалися від 67,59 до 246,98 USD/кгU у вигляді U3O8, з різким коливанням цін у різні періоди (2007, 2011, 2013, 2016, 2020).

Серед найбільш проблемних питань урановидобувної галузі України наведені очікувані строки виведення з експлуатації через вичерпання запасів урану діючих уранових шахт, які входять до складу СхідГЗК. Зокрема, очікується, що Смолінська шахта буде виведена з експлуатації у 2023 році, а Інгульська шахта у 2028 році.  

Спираючись на наведені дані, а також на наявність в Україні розвіданих уранових родовищ (Апрельське родовище), автори концепції роблять висновок про необхідність та наявність передумов для розвитку вітчизняної галузі видобування та переробки уранових руд.

·         підвищення ефективності переробки уранових руд та виробництва урану завдяки реконструкції гідрометалургійного заводу та сірчанокислотного цеху;

·         збільшення ємності хвостосховища в балці «Щербаківська» для безпечного розміщення та зберігання відходів переробки уранових руд;

·         підвищення логістичної ефективності транспортування уранових руд на переробний комплекс шляхом будівництва залізничної колії між Новокостянтинівським родовищем та залізничною станцією «Плетений Ташлик»;

·         забезпечення функціонування цирконієвого виробництва, що передбачає технічне переоснащення та створення потужностей для виробництва діоксиду цирконію в обсязі 320 тонн на рік та початок випуску цієї продукції: 10 тонн та 100 тонн діоксиду цирконію у 2025 та 2026 роках, відповідно.

Заходи програми мають забезпечити збільшення обсягів виробництва урану та зниження витрат на його виробництво за рахунок освоєння Новокостянтинівського та Апрельського родовищ з будівництвом нових уранових об’єктів протягом 2023-2025 років та їх введенням в експлуатацію у 2026 році.

Крім того у програмі є пункт, який передбачає розробку вихідних даних, виконання техніко-економічного обґрунтування організації в Україні виробництва цирконієвої губки, виробництва ядерного палива, проведення проєктно-вишукувальних робіт та експертиз проектів.

Також планується організація співпраці з інтеграції виробленого в Україні діоксиду цирконію у виробництво цирконієвих сплавів і цирконієвого прокату у іноземних виробників ядерного палива ля атомних електростанцій України.

Серед очікуваних результатів виконання програми вказано збільшення виробництва урану у 2026 році до 1 тис. 265 тон., тоді як на 2023 рік виробництво прогнозується на рівні 995 тон.    

Концепцію держпрограми розроблено на виконання рішення РНБО від 29 січня 2021 року «Про заходи з нейтралізації загрози у сфері атомної енергетики і промисловості».

Цікаво зазначити, що попередня Концепція Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2016 р. № 943-р, передбачала окрім розвитку уранового та цирконієвого виробництва ще й організацію виробництва тепловидільних збірок. Очікувані результати виконання Програми складали 2480 т. концентрату природного урану на 2020 рік, 250 т цирконієвої губки та  630 ТВЗ на рік. Загальні витрати передбачали 6,342 млрд грн на уран, 660,9 млн грн на цирконій, 309,4 млн грн – наукова підтримка та підготовка кадрів. З Держбюджету витрати планувалися лише на наукову підтримку, все інше - власні кошти, залучені інвестиції та «інші джерела».  

План заходів щодо реалізації вказаної Концепції до 2020 року було схвалено лише 27 грудня 2017 року, а саму програму розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року, яка мала бути затверджена спочатку у першому, а потім у четвертому кварталі 2018 року, так і не було затверджено. Натомість у квітні 2019 року Міністерством енергетики було оприлюднено Проєкт Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2024 року вже у розмірі понад 11 млрд грн (теж із створенням власного виробництва ТВЗ), який теж, втім, так і не було затверджено.

Також звертає увагу, що у прийнятій вчора Концепції до 2026 року більш розгорнуто – з цільовими показниками за заходами та за роками – виписано очікувані результати, при цьому організація виробництва ТВЗ згадується лише у тексті, без конкретних обсягів та показників.